головуючого - судді Грека Б.М., - (доповідача у справі), суддів: Малетича М.М., Могил С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БТА БАНК"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.16 у справі № 916/1747/16 господарського суду Одеської області за позовом Публічного акціонерного товариства "БТА БАНК" до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання договору оренди недійсним за участю представників від: позивача Бабич К. М. ( дов. від 10.10.16), відповідачів не з'явилися, були належно повідомлені

Публічне акціонерне товариство "БТА БАНК" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до фізичних осіб - підприємців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 05.01.16 № 5-01-16, укладеного між відповідачами, обґрунтовуючи свої вимоги відсутністю у ФО-П ОСОБА_4 права розпоряджатися вказаним нежитловим приміщенням, оскільки його власником є саме позивач.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.16 (суддя Зайцев Ю.О.) позовні вимоги задоволені, з мотивів відсутністю у ФО-П ОСОБА_4 на момент укладення оспорюваного правочину права власності на вказаний нежитловий об'єкт на підставі рішення суду у цивільній справі № 1512/9122/2012.

За результатом апеляційного перегляду постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лашина В.В., судді Воронюк О.Л., Аленін О.Ю.), рішення місцевого суду скасовано, у позові відмовлено, оскільки враховуючи вимоги ст. 216 ЦК України, права особи, тобто ПАТ "БТА БАНК" яка не є стороною такого договору, по суті не будуть поновлені лише внаслідок визнання договору недійсним і враховуючи положення ст. 16 ЦК України, позивачем було обрано невірний спосіб захисту своїх прав та законних інтересів, що викликає необхідність відмови у задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції у справі, позивач просив її скасувати, рішення місцевого суду залишити без змін, мотивуючи свою скаргу порушеннями судом апеляційної інстанції вимог матеріального права, а саме: не прийняття до уваги положень ст.ст. 203, 230 ЦК України (навмисне введення в оману щодо обставин, які мають істотне значення); безпідставне та не вмотивоване визнання фактом обставин необізнаності відповідача-1 із судовим рішенням про припинення за ним права власності на оспорюваний об'єкт оренди; не вірним трактуванням судом апеляційної інстанції положень ст. 16 ЦК України, щодо обрання способу захисту порушеного права, оскільки на момент укладення оспорюваного правочину, відповідач-1 позбавлений був жодних правомочностей щодо розпорядження вказаним приміщенням.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 06.02.14 апеляційним судом Одеської області по цивільній справі № 1512/9122/2012 (а.с.18) було винесено рішення, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 28.05.14, відповідно до якого припинено право власності гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_4 й, у свою чергу, визнано право власності ПАТ "БТА Банк" на предмет іпотеки, а саме: нежилі будівлі загальною площею 765,6 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

12.02.16 ПАТ "БТА Банк" зареєструвало право власності на зазначене нерухоме майно, що не спростовується учасниками справи.

Водночас, 05.01.16 між ФО-П ОСОБА_4 та ФО-П ОСОБА_5 був укладений договір оренди, за умовами якого ФО-П ОСОБА_5 отримав у строкове платне користування частину приміщень за адресою: АДРЕСА_2, зі строком дії до 31.12.18. Дане приміщення передано ФО-П ОСОБА_5 на підставі акту прийому-передачі від 05.01.16.

Позивач, вважаючи, що даний договір оренди порушує його право власності на вказане приміщення, просить суд визнати його недійсним, що і стало предметом розгляду даної справи.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що ФО-П ОСОБА_4 на момент укладення оспорюваного правочину був обізнаний із судовим рішенням про припинення його права власності на майно за спірним договором оренди, навмисно замовчав перед ФО-П ОСОБА_5 факт визнання права власності на приміщення за ПАТ "БТА Банк" та ввів іншу сторону в оману, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення місцевого суду, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, зважаючи на невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, що йде у розріз із вимогами ст. 16 ЦК України.

Позивач, не будучи стороною оспорюваного ним договору, домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом цього договору, проте, особа, яка не є стороною такого договору, тобто банк, по суті не будуть поновлені лише внаслідок визнання договору недійсним, а виходячи з правової природи спірних правовідносин між сторонами існують речово-правові відносини, і належним способом захисту у такому випадку є один із способів, передбачених гл.29 ЦК України (435-15) і визнання вказаного договору оренди недійсним до них не відноситься, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові ВСУ від 07.11.12 у справі № 6-107цс12.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими, а місцевого суду правомірними зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вірно встановлено місцевим судом, на момент укладення оскаржуваного договору, ФО-П ОСОБА_4 був обізнаний про існування рішення апеляційного суду Одеської області від 06.02.14, яке набрало законної сили, відповідно до якого звернено стягнення на предмет іпотеки за вищевказаною адресою; припинено право власності ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на нежилі будинки що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та визнано право власності це на нерухоме майно за ПАТ "БТА БАНК".

Суд касаційної інстанції має зазначити, що ФО-П ОСОБА_4, вводячи в оману ФО-П ОСОБА_5, щодо існування факта існування вищезазначеного рішення за яким його позбавлено права часткової власності на нежилі будинки і те, що таке право власності визнано за ПАТ "БТА БАН", здав в оренду вказаний предмет нерухомого майна без повноважень на здійснення такого правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ст.ст. 215, 216 ЦК України та ст. 208 ГК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що позовні вимоги банку підлягають задоволенню, через що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду залишенню у силі.

Судовий збір у порядку ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БТА БАНК" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.16 по справі № 916/1747/16 скасувати. Рішення господарського суду Одеської області від 01.08.16 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи-підприємцем ОСОБА_4 (65026, АДРЕСА_1; ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "БТА БАНК" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75; ЄДРПОУ 14359845) за розгляд апеляційної скарги 1 515,80 грн. (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять грн. 80 коп.) та за розгляд касаційної скарги 1 653,60 грн. одну тисячу шістсот п'ятдесят три грн. 60 коп.) судового збору.