головуючого - судді Грека Б.М., - (доповідача у справі), суддів: Малетича М.М., Могил С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Северсталь Дистрибуція" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.16 у справі № 904/4025/16 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Северсталь Дистрибуція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект" про стягнення заборгованості за участю представників від: позивача не з'явилися, були належно повідомлені, відповідача не з'явилися, були належно повідомлені

Товариство з обмеженою відповідальністю "Северсталь Дистрибуція" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "НВФ Дніпропроект" курсової різниці у розмірі 2 797 683,19 грн. за договором купівлі-продажу від 19.08.13 № 6859.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.16 по справі № 916/1624/15-г (суддя Назаренко Н.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Вечірка І.О., судді Кузнецова О.В., Науменка І.М.), у задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням на те, що умови договору передбачають збільшення ціни товару за умови зміни курсу, а не за умови збільшення курсу долара США до гривні, а отже підстав для задоволення позову про нарахування курсової різниці за договором купівлі-продажу не вбачається.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач просив їх скасувати, посилаючись на те, що судами проігноровані положення договору та специфікацій, що є невід'ємною частиною договору, щодо випадків зміни ціни товару, а отже наявне порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 19.08.13 сторони уклали договір купівлі-продажу № 6859, за яким продавець зобов'язався продати, а покупець купити металопродукцію, найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару визначені у відповідних специфікаціях (додатках) до даного договору, які є його невід'ємною частиною (а.с.24-25).

Відповідно до п.п.3.1.-3.2. договору ціна на товар встановлюється у національній валюті України за метричну тонну і вказується у відповідних специфікаціях. У ціну включена вартість тари, упаковки і маркування товару. Загальна вартість товару становить сукупну вартість всього товару, відвантаженого за видатковими накладними згідно даного Договору.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що покупець попередньо оплачує повну вартість партії товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 2-х банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату партії товару.

Згідно з п.11.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.13, закінчення строку його дії не тягне припинення обов'язків сторін по взаєморозрахунках.

Відповідно до п.11.2. договору строк його дії може бути пролонгований шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди.

У п.2. додаткової угоди від 29.12.14 (а.с.143) сторони погодили продовжити строк дії договору, а тому виклали п.11.1. договору у наступній редакції: "11.1. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.15".

Специфікаціями від 24.04.15 № 5 та від 28.04.15 № 7 сторони визначили умови оплати: 50% передоплата, 50% по факту отримання товару. Також, сторони узгодили, що у випадку зміни більш ніж на +/-2% курсу долара США по відношенню до української гривні на дату платежу у порівнянні з аналогічним курсом на дату підписання сторонами цієї специфікації, розмір такого платежу підлягає прямій пропорційній зміні, при цьому до суми, що підлягає перерахуванню додатково додається сума коригування згідно наступної формули: С=Р*(Кндп/Кмп)-Р, де С - сума коригування в українських гривнях, що підлягає перерахуванню відповідно до специфікацій, Р - сума платежу в українських гривнях згідно специфікацій, Кндп- опублікований курс долара США на найблищу попередню дату до дня здійснення платежу, Кмп- опублікований курс долара США на момент підписання сторонами специфікації, а за його відсутності опублікований курс долара США на найблищу попередню дату до моменту підписання сторонами специфікації. При зазначенні ціни товару у специфікації або розрахунку суми коригування, сторони узгодили приймати за курс долара США показник обмінного курсу долара США до української гривні (зазначення "Аsk" на міжбанковому валютному ринку України (у Системі підтвердження ушод на міжбанківському валютному ринку) на момент закриття попереднього до відповідної дати (здійснення платежу/підписання Специфікацій) операційного торгового дня, який публікується на інтернет-сайті http://mezhbank.org.ua у розділі "архів торгівлі", підрозділ "USD" по ссилці "показати" при виборі відповідної дати, або на інтернет-сайті http://minfin.com.ua в розділі "валюта", підрозділі "міжбанк", підрозділі "детальна історія торгів" по ссилці "показати" при виборі відповідної дати, або в інших достовірних інформаційних ресурсах.

Датою платежу вважається дата відмітки банку покупця на відповідному платіжному документі.

Сторони узгодили, що у разі різночитання платіжних умов, зазначених у договорі, з умовами, зазначеними у цій специфікації, пріоритет у застосуванні мають умови, зазначені у цій специфікації.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: - рахунок від 27.04.15 № 102 на суму 30 705 199,32 грн., щодо оплати продукції по специфікації № 5 (а.с.29); - рахунок від 28.04.15 на суму 9 783 619,44 грн., щодо оплати продукції по специфікації №7 (а.с.43).

Згідно видаткових накладних відповідачу поставлено товар на суму 31 842 170,05 грн.

- по специфікації № 5 на суму 22 909 374,01 грн.

- по специфікації № 7 на суму 8 932 796,04 грн.

Відповідач сплатив позивачу 38 000 000,00 грн., з яких: по рахунку № 102 - 29 000 000,00 грн., по рахунку № 111 - 9 000 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, доданими до справи (а.с.36-41, 49-52) та не заперечується сторонами.

Матеріалами справи свідчать, що відповідачем здійснена переплата за видатковими накладними у розмірі 6 157 856,95 грн., які, як зазначив у своїх поясненнях (а.с.109) позивач, зарахована ним у рахунок майбутніх поставок за договором. Таким чином, товар оплачено відповідачем у повному обсязі.

Відсутність заборгованості за даними специфікаціями підтверджується також актами звіряння взаєморозрахунків за 3 квартал 2015 року та за період 2015 року, підписаних представниками сторін та завіреними печатками підприємств (а.с.128- 129).

Позивач свої позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідач здійснив оплати без врахування курсу валют, та за підрахунками позивача, відповідач повинен доплатити по специфікації № 5 - 2 407 288,48 грн., по специфікації № 7 - 390 394,71 грн., у зв'язку з чим, 14.04.16 відповідачу направлялися акти зміни ціни.

Відповідач, у свою чергу, акти не підписав, курсову різницю не сплатив, проти збільшення вартості поставленого товару заперечив, що і стало предметом розгляду даної справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди обох попередніх інстанцій вказали на те, що акти зміни ціни № 1-8, на які посилається позивач, датовані 13.04.16. Таким чином, позивач пропонував відповідачу змінити ціну поставленого товару вже після виконання сторонами умов договору (а.с.71-81).

При цьому, підписані позивачем акти зміни ціни, які направлялися відповідачу, містять посилання на додаткові угоди про погодження зміни ціни до специфікацій № 5 та № 7. Однак, матеріали справи не містять таких додаткових угод.

На думку судів попередніх інстанцій, позивач просив провести корегування вартості вже поставленої та оплаченої продукції, фактично через рік після виконання сторонами своїх обов'язків по договору, з посиланням на не представлені суду додаткові угоди, що не передбачено чинним законодавством України

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки місцевого та апеляційного суду вірними зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Як встановлено судами, сторони у договорі погодили, що розрахунки за цим договором проводяться у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.4.2. договору). Як зазначено вище, ціна за одиницю товару визначена у відповідних специфікаціях (додатках) до даного договору, які є його невід'ємною частиною (а.с.24-25). Специфікаціями від 24.04.15 № 5 та від 28.04.15 № 7 сторони визначили, що у випадку зміни більш ніж на +/-2% курсу долара США по відношенню до української гривні на дату платежу у порівнянні з аналогічним курсом на дату підписання сторонами цієї специфікації, розмірі такого платежу підлягає прямій пропорційній зміні, при цьому до суми, що підлягає перерахуванню додатково додається сума коригування.

Колегія суддів касаційної інстанції має зазначити, що на момент подання позову відповідач свій обов'язок щодо оплати товару виконав, а відтак, судами обґрунтовано не взято до уваги курс долару США на момент звернення із позовною заявою, а взято діючий курс на момент, коли зобов'язання було виконане відповідачем, тобто більше ніж за рік до звернення ТОВ "Северсталь Дистрибуція" з позовом.