головуючого - судді Грека Б.М., - (доповідача у справі), суддів: Малетича М.М., Могил С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.16 у справі № 904/3420/16 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат про стягнення заборгованості за участю представників від: позивача не з'явилися, були належно повідомлені, відповідача Терехова А.В. (дов. від 26.04.16)

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 26 432,52 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.16 по справі № 904/3420/16 (суддя Фещенко Ю.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька Л.М., судді Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.,), у задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням на те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними позивачем належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню, оскільки не доведено факту про те, що спірні вагони не були очищені після вивантаження, а також не доведено наявність вини відповідача у затримці вагонів на станції призначення.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач просив їх скасувати, прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що судами: не вірно трактуються положення Правил складання актів, затверджених наказом Мінтранспорту України від 28.05.02 № 334 (z0567-02) , при наявності у матеріалах справи акта загальної форми від 11.11.15 № 104, яким підтверджується факт розсипання залишків вантажу; не прийнято до уваги та не враховано пояснень позивача про те, що залишки вантажу, що зосталися при транспортуванні на терті між собою цегли і просипання крізь щілини піддонів, через неякісність піддонів, якість яких не відповідає ГОСТ 9078, ГОСТ 26381. Вказані обставини призвели до забруднення спірних вагонів, неприйняття вагонів, складання актів загальної форми, пам'яток, відомість плати за користування вагонами ф. ГУ-46, по якій нараховано плату за користування вагонами №№ 23936255, 26258996, 26980698 за загальний час перебування вагонів у користуванні підприємства.

Відповідач надав відзив, у якому просив судові акти залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 12.11.12 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі - залізниця, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - власник колії, відповідач) був укладений договір № ПР/М-13-1/22-809/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", яка примикає до станцій Дніпродзержинськ, Правда Придніпровської залізниці (далі - договір), яким сторони визначили умови експлуатації під'їзної колії, яка належить відповідачу (а.с.14-16).

Пунктом 21 договору сторони погодили, що договір укладається терміном на 5 років - з 01.01.13 до 31.12.17 включно.

Частиною 2 п.16 договору сторони визначили, що вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі ст.35 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Згідно акта загальної форми від 11.11.15 № 104 вагони №№ 23936255, 26258996 та 26980698 повертаються ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" для очищення раніше перевезеного вантажу-цегли. Маневрова робота проводилася локомотивом ПАТ ДМКД. (а.с.11).

12.11.15 на станції Правда проведено спільний комерційний огляд вагонів, за результатами якого складено акт загальної форми від 12.11.15 № 714, яким зазначено, що вагони №№ 23936255, 26258996, 26980698 вийшли від відповідача чистими, розсип вантажу відсутній, промивання вагонів не потребується (а.с.12).

Станцією Правда складено відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 12119043, по якій позивачем нараховано плату за користування вагонами №№ 23936255, 26258996, 26980698 за загальний час перебування вагонів у користуванні підприємства з 28.10.15 23:59 год. по 12.11.15 04:00 у розмірі 23 212,40 грн. (а.с.13).

В обгрунтування позовних вимог залізниця послалася на фактичні дані щодо забруднення вагонів №№ 23936255, 26258996, 26980698 від 11.11.15, вміщені у акті № 104, через що вагони не були прийняті позивачем і була нарахована плата відповідачеві за користування вагонами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди обох попередніх інстанцій вказали на те, що за результатами приймання вантажу встановлено, що він прибув неушкодженим (акти про приймання вантажу від 30.10.15 № 85, від 04.11.15 №103 та від 01.11.15 № 91).

Крім того, акт загальної форми від 11.11.15 № 104 графа "опис обставин, що викликали складання акта" заповнена не повністю, не вказано вид забруднення, місце забруднень, його кількість/розмір. При цьому при комерційному огляді вагонів для передачі їх на мережу залізниць жодні зауваження від представників позивача не надходили, а тому факт засмічення вагонів не підтвердився, комерційний акт не складався.

Твердження позивача про неякісність чи непридатність піддонів через відсутність маркування виробником, що призвело до забруднення, не підтверджує факт забруднення (пошкодження піддону, розірвання тари (упаковки), розсипання вантажу тощо). У зв'язку із зазначеним суди дійшли висновку про безпідставність відмови позивача прийняти вагони №№ 23936255, 26258996, 26980698, не підтвердження факту їх забруднення, а також і про незаконність нарахування плати за користування ними у той час, коли відповідач наполягав на їх прийнятті позивачем.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки місцевого та апеляційного суду вірними зважаючи на таке.

Відповідно до ст.35 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.98 № 457 (457-98-п) , одержувач або організація, яка здійснює вивантаження, зобов`язані, зокрема, очистити зовнішню поверхню кузова вагона (контейнера) від залишків, які її забруднюють, захисної плівки, наклейок, бірок і написів, а всередині вагонів (контейнерів) - від залишків вантажу, емульсій, профілактичних засобів проти змерзання. Очищення контейнерів здійснюється в усіх випадках вантажовідправником та вантажоодержувачем. Залізниця має право не приймати не очищені після вивантаження (злиття) вагони і контейнери. Вантажна операція вважається незакінченою до повного очищення вагонів (контейнерів), а з одержувача стягується плата за користування вагонами (контейнерами) за весь час їх затримки під очищенням.

За ст.119 Статуту (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

За ч.2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до п.11 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 №113 (z0165-99) , користування вагонами та контейнерами встановлено, що не прийняті залізницею від вантажовласника вагони (неочищені, неправильно навантажені або неправильно запломбовані та з іншими комерційними та технічними несправностями, що виникли з вини вантажовласника) залишаються в користуванні вантажовласника до усунення недоліків.

Згідно п.12 Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Як вбачається з наведених вище норм, для стягнення плати за користування вагонами з 28.10.15 23:59 год. по 12.11.15 04:00 на суму 23 212,40 грн. позивач мав довести факт перебування цих вагонів у безпосередньому розпорядженні вантажовласника з його вини.

Посилання позивача на акт загальної форми № 104, складений з недоліками його описово-мотивувальної частини, правомірно не прийнято судами як належний доказ у розумінні ст. 34 ГПК України.

За ч.2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція враховує встановлені судами обставини справи, зокрема факт того, що спірні вагони знаходилися без руху на під`їзних коліях відповідача у вказаний вище період і прийнято позивачем як чисті, без розсипання та без необхідності промивання.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили недоведеність того, що спірні вагони не були очищені після вивантаження, як не встановлено і вину відповідача у затримці передачі вагонів.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.16 у справі № 904/3420/16 залишити без змін.