Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 1, 15, 32, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням ТОВ "НОВУС УКРАЇНА" у приміщеннях магазинів "NOVUS" за адресами: м. Київ, вул. Ломоносова, 73-А; м. Київ, просп. Броварський, 17 музичних творів з текстом "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_9; "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_9; "ІНФОРМАЦІЯ_3" у виконанні "ОСОБА_10"; "ІНФОРМАЦІЯ_4" у виконанні "ОСОБА_11"; "ІНФОРМАЦІЯ_5 у виконанні "ОСОБА_12" шляхом їх публічного виконання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2015 до участі у справі № 910/27853/15 як іншого відповідача залучено ПП "ВАРІАНТ".

Як зазначено у рішенні місцевого господарського суду, Організацією на вимогу суду не було сформульовано позовних вимог до співвідповідача - ПП "ВАРІАНТ".

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.02.2016 у справі № 910/27853/15 (суддя Марченко О.В) у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що спірні музичні твори використовуються саме ПП "ВАРІАНТ" у його господарській діяльності, а ТОВ "НОВУС УКРАЇНА", по суті, споживає послугу ПП "ВАРІАНТ" (одним з компонентів якої є публічне виконання спірних музичних творів) у процесі її надання та самостійно не використовує музичні твори шляхом їх публічного виконання. У свою чергу, ПП "ВАРІАНТ" правомірно використовує спірні музичні твори на підставі договору з організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - ОП "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (судді Разіна Т.І.- головуючий суддя, Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову: з ТОВ "НОВУС УКРАЇНА" на користь Організації в інтересах ТОВ "УМИГ МЬЮЗІК" стягнуто 68 900,00 грн. компенсації, 1827,00 грн. судового збору, 757,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; з ПП "ВАРІАНТ" на користь Організації в інтересах ТОВ "УМИГ МЬЮЗІК" стягнуто 757,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що ПП "ВАРІАНТ" та ТОВ "НОВУС УКРАЇНА" не узгоджено, яких саме приміщень стосується укладений ними договір про надання рекламно-інформаційних послуг (за відсутності додатку № 1 до нього); крім того, за відсутності даного додатку № 1 безпосередньо договір не може слугувати доказом правомірності транслювання спірних музичних творів на території магазинів ТОВ "НОВУС УКРАЇНА"; використання ТОВ "НОВУС УКРАЇНА" спірних музичних творів відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПП "ВАРІАНТ" просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано порушенням судом апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваного судового акта норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Організація просила залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ОП "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ" та ТОВ "НОВУС УКРАЇНА" у відзивах просили касаційну скаргу задовольнити.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Організації, відповідачів та третьої особи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011;

- Організація здійснює управління майновими авторськими правами ТОВ "УМИГ МЬЮЗІК" на підставі укладеного договору від 01.01.2014 № АУ003К про управління майновими авторськими правами, зокрема щодо таких музичних творів: "ІНФОРМАЦІЯ_1" (у виконанні ОСОБА_9); "ІНФОРМАЦІЯ_2" (у виконанні ОСОБА_9); "ІНФОРМАЦІЯ_3" (у виконанні "ОСОБА_10"); "ІНФОРМАЦІЯ_4" (у виконанні "ОСОБА_11"); "ІНФОРМАЦІЯ_5 (у виконанні "ОСОБА_12"). Строк дії вказаного договору згідно з додатковою угодою від 31.12.2014 № 2 продовжено до 31.12.2015;

- у свою чергу, ТОВ "УМИГ МЬЮЗІК" набуло виключні майнові права на використання зазначених музичних творів на підставі ліцензійного договору від 31.12.2014 № НЛВ-138/15 з правовласником - ТОВ "Национальное музыкальное издательство"; строк дії прав на використання - з 01.01.2015 до 31.12.2016;

- згідно з витягом із каталогу творів від 15.01.2015 до договору від 31.12.2014 № НЛВ-138/15 останній містить відомості про передачу позивачу прав на використання спірних музичних творів;

- 08.10.2015 позивач надав погодження Організації на звернення до суду з позовом до ТОВ "НОВУС УКРАЇНА" про захист авторських прав та виплату компенсації за порушення авторських прав на вказані об'єкти авторського права;

- 10.02.2015, 11.02.2015 та 13.02.2015 у приміщеннях магазинів "NOVUS" за адресами: м. Київ, вул. Ломоносова, 73-А; м. Київ, просп. Броварський, 17, які належать ТОВ "НОВУС УКРАЇНА", працівником Організації зафіксовано факти публічного виконання музичних творів: "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_9; "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_9; "ІНФОРМАЦІЯ_3" у виконанні "ОСОБА_10"; "ІНФОРМАЦІЯ_4" у виконанні "ОСОБА_11"; "ІНФОРМАЦІЯ_5 у виконанні "ОСОБА_12" для фонового озвучення приміщень закладів, що підтверджується актами фіксацій від 10.02.2015 № 02/02/2015, від 11.02.2015 № 04/02/2015, від 13.02.2015 № 06/02/2015, дисками з відеофіксаціями та фіскальними чеками;

- 20.04.2011 ТОВ "НОВУС УКРАЇНА" (замовник) і Київською філією "Болеро" ПП "ВАРІАНТ" (виконавець) укладено договір № Р-110420/1 про надання рекламно-інформаційних послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги з організації трансляцій аудіороликів та музичних творів по всіх об'єктах, наведених у додатку № 1 до договору, здійснювати програмне обслуговування робочого комп'ютера та внутрішньої звукової системи, а також проводити моніторинг внутрішньої звукової системи (пункт 2.1 договору);

- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін (пункт 11.1 договору);

- строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 11.1 договору та закінчується 31.12.2011 (пункт 11.2 договору);

- договір вважається пролонгованим на наступний рік у разі, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання за два календарних місяці до закінчення терміну дії договору (пункт 11.6 договору);

- вказаним правочином відповідачі узгодили, що саме ПП "ВАРІАНТ" надає послуги на території магазинів товариства (об'єктів, наведених у додатку № 1 до договору), у тому числі, використовуючи при цьому музичні твори;

- 01.01.2013 ОП "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ" і Київською філією "Болеро" ПП "ВАРІАНТ" (додатковою угодою від 01.06.2013 № 1 до договору від 01.01.2013 виконавцем визначено ПП "ВАРІАНТ") укладено договір, предметом якого є умови використання ПП "ВАРІАНТ" способом публічного виконання у зазначених у додатках до договору від 01.01.2013 закладах, в яких ПП "ВАРІАНТ" здійснює надання послуг з використанням фонограм, опублікованих з комерційною метою фонограм, їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконання (далі - фонограми) з каталогу Ліги (фонограми, відеограми, у яких зафіксовані виконання музичних творів з текстом або без тексту, майнові права на які передані у колективне управління лізі та/або щодо яких об'єднанню надано дозвіл на здійснення збору винагороди за їх використання способом публічного виконання) та сплати Лізі як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, винагороди (роялті) за таке використання фонограм. ПП "ВАРІАНТ" зобов'язується сплачувати Лізі узгоджену в додатках до договору від 01.01.2013 винагороду за публічне виконання фонограм (пункт 1.1 договору від 01.01.2013);

- Ліга гарантує, що публічне виконання ПП "ВАРІАНТ" фонограм не порушує прав та охоронюваних законом інтересів правовласників, а у ПП "ВАРІАНТ" не виникне обов'язку сплачувати будь-яким особам за публічне виконання фонограм з каталогу Ліги (пункт 1.2 договору від 01.01.2013);

- Ліга зобов'язується самостійно розподіляти та сплачувати правовласникам винагороду, отриману від ПП "ВАРІАНТ" (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору від 01.01.2013);

- ПП "ВАРІАНТ" зобов'язується надавати Лізі інформацію щодо фонограм, які публічно виконувались у закладах, вказаних у додатках до договору від 01.01.2013, протягом календарного кварталу (підпункт 2.2.5 пункту 2.2 договору від 01.01.2013);

- договір від 01.01.2013 набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2013, при цьому підпункти 2.2.1 та 2.2.5 пункту 2.2 договору від 01.01.2013 залишаються в силі до повного виконання ПП "ВАРІАНТ" своїх зобов'язань, що виникли під час дії договору від 01.01.2013. У випадку якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору від 01.01.2013 протягом місяця до настання зазначеної вище дати припинення дії договору від 01.01.2013, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу (пункт 3.1 договору від 01.01.2013);

- будь-яких обмежень щодо загального переліку або окремих об'єктів використання (музичних творів) договір від 01.01.2013 не містить;

- ОП "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ" є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 22.08.2003 № 5/2003.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що додаток № 1 від 01.02.2015 до договору від 20.04.2011 № Р-110420/1 про надання рекламно-інформаційних послуг, який укладений ТОВ "НОВУС УКРАЇНА" (замовник) і ПП "ВАРІАНТ" (виконавець) є актом до договору, який містить перелік замовлених замовником, підібраних та встановлених виконавцем музичних творів. Даний додаток до договору не містить переліку об'єктів, якими, згідно визначення, є приміщення, що належать замовнику або використовуються ним, в яких виконавець надає послуги з організації та підтримки аудіотрансляції згідно з умовами даного договору.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо правомірності публічного виконання спірних музичних творів у приміщеннях магазинів "NOVUS", наявності чи відсутності підстав для стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала авторські майнові права у встановленому порядку (зокрема, за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Згідно зі статтею 45 Закону № 3792 суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.

У пункті "г" частини першої статті 49 Закону № 3792 зазначено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Такі правові позиції викладені в абзацах четвертому і п'ятому пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (v0005700-10) .

У пункті 491 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (v0012600-12) зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону № 3792 до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суди попередніх інстанцій, з посиланням на приписи статті 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), дійшли заснованого на законі висновку про те, що Організація на підставі договору про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача у справі, зокрема щодо спірних музичних творів, та відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 3792 виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання творів.

За приписами статті 1 Закону № 3792 публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (v0012600-12) використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

У пункті 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (v0012600-12) , зокрема, зазначено, що відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України (435-15) і Закону № 3792 (3792-12) при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У вирішенні даного спору місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що додатковою угодою від 01.01.2014 № 13 до Договору від 20.04.2011 № Р-110420/1 про надання рекламно-інформаційних послуг, який укладений ТОВ "НОВУС УКРАЇНА" та ПП "ВАРІАНТ" сторони домовилися, що відповідальною особою за використання об'єктів права інтелектуальної власності є ПП "ВАРІАНТ". Згідно з пунктом 2 додаткової угоди від 01.01.2014 № 13 до Договору від 20.04.2011 № Р-110420/1 сторони узгодили перелік магазинів, в яких ПП "ВАРІАНТ" надаються відповідні рекламно-інформаційні послуги (одним з компонентів яких є публічне виконання спірних музичних творів), до яких, зокрема входять і магазини, в яких Організація фіксувала порушення.

Апеляційний господарський суд, у свою чергу, виходив з того, що додаток № 1 від 01.02.2015 до договору від 20.04.2011 № Р-110420/1 про надання рекламно-інформаційних послуг, який укладений ТОВ "НОВУС УКРАЇНА" (замовник) і ПП "ВАРІАНТ" (виконавець) є актом до договору, який містить перелік замовлених замовником, підібраних та встановлених виконавцем музичних творів. Даний додаток до договору не містить переліку об'єктів, якими, згідно визначення, є приміщення, що належать замовнику або використовуються ним, в яких виконавець надає послуги з організації та підтримки аудіотрансляції згідно з умовами договору. Додаткова угода від 01.01.2014 № 13 до Договору від 20.04.2011 № Р-110420/1 про надання рекламно-інформаційних послуг містить перелік магазинів СМ "Новус" без зазначення, що це за об'єкти та якого розділу договору вони стосуються, відповідно, посилання місцевого господарського суду на зазначену додаткову угоду від 01.01.2014 № 13 до Договору від 20.04.2011 № Р-110420/1 як на доказ узгодження сторонами переліку магазинів, є необґрунтованим.

Так, копія додаткової угоди від 01.01.2014 № 13 до Договору від 20.04.2011 № Р-110420/1 про надання рекламно-інформаційних послуг, на яку посилалися як місцевий, так і апеляційний господарські суди у вирішенні даного спору, міститься на стор. 116 (том І справи). Зміст пункту 2 додаткової угоди від 01.01.2014 № 13 до Договору від 20.04.2011 № Р-110420/1 про надання рекламно-інформаційних послуг не відповідає тому тексту, який наведений у рішенні місцевим господарським судом. При цьому ні в протоколах судових засідань, ані в тексті рішення не зазначено: про те, що господарський суд досліджував оригінал такої додаткової угоди; причини, за яких зміст оригіналу не відповідає змісту долученої до матеріалів справи копії (якщо останнє мало місце); підстави, за яких процитований судом пункт 2 додаткової угоди від 01.01.2014 № 13 до Договору від 20.04.2011 № Р-110420/1 про надання рекламно-інформаційних послуг не відповідає змісту долученої до матеріалів справи копії.

Апеляційний господарський суд, у свою чергу, також не виправив допущене місцевим господарським судом порушення у застосуванні норм процесуального права, оскільки ні у протоколах судових засідань, ані в тексті постанови не зазначено про те, що апеляційний господарський суд досліджував оригінал додаткової угоди від 01.01.2014 № 13 до Договору від 20.04.2011 № Р-110420/1 про надання рекламно-інформаційних послуг, а також те, що копія додаткової угоди, яка міститься в матеріалах справи, відповідає її оригіналу.

Натомість, встановлення обставин щодо того, чи погоджено сторонами договору від 20.04.2011 № Р-110420/1 про надання рекламно-інформаційних послуг перелік об'єктів, у яких ПП "ВАРІАНТ" надає послуги з організації та підтримки аудіотрансляції згідно з умовами договору має суттєве значення у вирішенні даного спору, як і те, у господарській (комерційній) діяльності кого саме (ПП "ВАРІАНТ" чи ТОВ "НОВУС УКРАЇНА") здійснено використання спірних музичних творів; правомірність такого використання, відповідно, наявність чи відсутність підстав для стягнення компенсації.

При цьому, з огляду на те, що до участі у справі як співвідповідача судом було залучено ПП "ВАРІАНТ", судам необхідно було, у відповідності до приписів статті 84 ГПК України, зазначити, як вирішено спір щодо кожного з відповідачів, незалежно від того, чи було сформульовано Організацією окремі позовні вимоги до залученого іншого відповідача (з урахуванням того, що заявлений позов стосується стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав), чого здійснено не було ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 ГПК України, розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, неповно встановили фактичні обставини справи, внаслідок чого їх висновки за результатами вирішення спору не є законними та обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.