Відділення в серпні 2015 року звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства на підставі рішення адміністративної колегії Відділення від 19.03.2013 № 48-К "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК) 34 000 грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 34 000 грн. пені за прострочення сплати штрафу.

Товариство 10.09.2015 подало зустрічний позов про визнання Рішення АМК недійсним.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 22.10.2015 (суддя Федоренко Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 (колегія суддів у складі: Гончаров С.А. - головуючий суддя, судді Скрипка І.М., Тищенко О.В.), у первісному позові відмовлено, а зустрічний позов - задоволено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), статті 24 Закону України від 26.11.1993 № 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659) мотивовано невідповідністю висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи, а також тим, що строк оскарження Рішення АМК відповідачем не пропущений через неодержання ним належної копії Рішення АМК.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить зазначені рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередні судові інстанції у справі встановили, що:

- Товариство є юридичною особою, його місцезнаходженням є Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Борисенка, 47;

- 15.06.2012 на адресу Товариства надійшла вимога Відділення від 08.06.2012 № 02-26/1-2558/18 про надання інформації в зв'язку з проведенням дослідження ринку прийому (збору) склотари на підставі діючого законодавства та доручень голови Антимонопольного комітету України від 10.04.2012 № 12-01/2305 та від 26.04.2012 № 13-01/222 щодо надання Відділенню повноважень з дослідження ринку прийому (збору) склотари за межами Харківського регіону; суб'єкту господарювання належало надати необхідну інформацію в строк до 20.06.2012;

- Товариство листом від 19.06.2012 за № 563 просило для надання відповіді на зазначену вимогу надати належним чином завірені копії названих доручень голови Антимонопольного комітету України щодо надання повноважень щодо дослідження ринку прийому (збору) склотари за межами Харківського регіону; направлення цього листа підтверджується копією фіскального чека Укрпошти від 20.06.2012;

- Відділенням відповіді на лист від 19.06.2012 Товариству не надано;

- позивач листом від 01.02.2013 № 02-26/1-639 направив Товариству копію розпорядження адміністративної колегії Відділення від 30.01.2013 № 24-рк про початок розгляду справи № 1/12-22-13 за ознаками вчинення Товариством порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- вимогою від 07.02.2013 № 02-26/1-756 Відділення вимагало від Товариства надання зазначених у вимозі копій документів та повідомлення про причини неподання інформації на вимогу від 08.06.2012 № 02-26/1-2556/18;

- Товариство листом від 19.02.2013 № 149 надало відповідь, у якій, зокрема, зазначило, що єдиною причиною неподання запитуваної інформації є відмова Відділення ознайомити Товариство з документами, на підставі яких територіальне відділення має право таку вимогу заявляти. До листа додано копії витребуваних вимогою від 07.02.2013 документів, крім пункту 2 вимоги. Направлення листа за адресою підтверджується копією фіскального чека Укрпошти від 19.02.2013 та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення адресату;

- листом від 04.03.2013 № 02-26/1-1232 Відділення надіслало Товариству копію подання про попередні висновки у справі № 1/12-22-13;

- листом від 13.03.2013 № 206 Товариство повідомило Відділення про свою незгоду з висновками подання. Просило надіслати на його адресу копії доручень голови Антимонопольного комітету України на підтвердження повноважень з дослідження ринку прийому (збору) склотари за межами Харківського регіону. Отримання листа адресатом підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення;

- Рішенням АМК:

визнано, що Товариство, не надавши інформацію територіальному відділенню на вимогу голови від 08.06.2012 № 02-26/1-2556/18 у строк, встановлений головою територіального відділення, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону № 2210, у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки (пункт 1);

за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 34 000 грн. (пункт 2);

зобов'язано Товариство надати Відділенню інформацію, передбачену вимогою голови від 08.06.2012 № 02-26/1-2556/18, у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання Рішення АМК (пункт 3);

- копію Рішення АМК вручено Товариству 08.04.2013, що підтверджується листом Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 06.08.2013 № 09 01-1590, і Товариством не оспорюється;

- згідно з пунктом 3.13.2 Інструкції з діловодства у структурних підрозділах Антимонопольного комітету України, затвердженої наказом голови Антимонопольного комітету України від 01.08.1997 № 54/01, копія документа відтворюється рукописним або машинописним способами, текст документа відтворюється повністю, включаючи елементи бланка, засвідчується підписом службової особи, яка підтверджує відповідність змісту копії оригіналові, і скріплюється печаткою (не гербовою);

- Рішення АМК, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні (з виготовленням копії), підписано головою та членами колегії, а також виконавцем Г.Сєдих, юрисконсультом Д.Нестерцовим, секретарем колегії І. Ковтун;

- направлена Товариству Відділенням копія Рішення АМК не відповідає оригіналу, оскільки на ній відсутні як підписи голови та членів колегії, так і позначка про те, що ці підписи були вчинені. Відсутні назви посад, прізвища та підписи трьох посадових осіб, які також підписали Рішення АМК (виконавця Г.Сєдих, юрисконсульта Д. Нестерцова, секретаря колегії І. Ковтун);

- Товариством 23.04.2013 було подано адміністративний позов про визнання протиправним та скасування Рішення АМК;

- постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 зі справи № 825/1605/13-а адміністративний позов Товариства задоволено в повному обсязі: визнано протиправним та скасовано Рішення АМК;

- ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 у адміністративній справі № 825/1605/13-а: названу постанову адміністративного суду від 15.05.2013 скасовано; провадження у справі за адміністративним позовом Товариства до Відділення про визнання протиправним та скасування рішення закрито; роз'яснено Товариству право на звернення до суду в порядку господарського судочинства;

- Товариство звернулося до господарського суду із зустрічним позовом 10.09.2015;

- на дату звернення Товариства з адміністративним позовом про скасування Рішення АМК існувала практика розгляду цих справ як адміністративними судами, так і господарськими судами, що підтверджується як постановою Верховного Суду України від 23.06.2015 № 21-688а15 (818/3383/13-а), так і постановами Верховного Суду України від 20.11.2007 № 21-1154во06, від 20.11.2007 № 21-1078во06, від 07.10.2008 № 21-1476во07, від 21.05.2013 № 21-146а13, від 08.10.2013 № 21-220а13, від 22.04.2014 № 16/5005;

- дорученням від 10.04.2012 № 12-01/2305 відповідно до, зокрема, пункту 11 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (z0090-94) (далі - Правила), Відділення уповноважено провести дослідження щодо наявності в діях ПАТ "САН ІНБЕВ Україна" та його дистриб'юторів на ринках прийому (збору) склотари ознак порушення, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються розподілу прийому (збору) склотари за територіальним принципом; прийняття розпорядження про початок розгляду справи, подання про попередні висновки та проект рішення у справі попередньо погодити з Комітетом;

- дорученням від 26.04.2012 № 13-01/222 відповідно до, зокрема, пункту 11 Правил Відділення уповноважено на дослідження ринку прийому (збору) склотари;

- Відділенням не подано доказів звернення з листом від 23.03.2012 № 02-24/1-145 до голови Антимонопольного комітету України щодо надання повноважень на здійснення дослідження ринку прийому (збору) склотари за межами Харківської області для перевірки необхідної інформації;

- відповідно до письмових пояснень Відділення від 16.10.2015 головою Антимонопольного комітету України на розгляд Відділенню не передавались матеріали (справи) стосовно дослідження ринку прийому (збору) склотари, в тому числі відносно ПАТ "САН ІНБЕВ Україна" та його дистриб'юторів.

У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону № 2210 рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VIIІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості справ зі спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме - вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено як у пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (v0015600-11) , так і в постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 зі справи № 6/388 та в пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спори з відповідних правовідносин підвідомчі саме господарським судам України.

Згідно з статтею 3 Закону № 3659 основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону № 3659 встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Аналогічні за змістом приписи містить й підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету від 23.02.2001 № 32-р (z0291-01) (далі - Положення).

Відповідно до абзацу шостого пункту 2 Положення свої завдання відділення здійснює у відповідному регіоні, а у випадках, передбачених законодавством, та за дорученням голови Комітету - за межами регіону.

Згідно з статтею 24 Закону № 3659 рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.

Частиною першою статті 60 Закону № 2210 встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У прийнятті судових рішень зі справи попередні судові інстанції виходили з того, що: Товариство отримало копію Рішення АМК, яка не відповідає його оригіналу (відсутні як підписи голови та членів колегії, так і позначка про те, що ці підписи були вчинені; відсутні назви посад, прізвища та підписи ще трьох посадових осіб); за наявною на той момент практикою Товариство 23.04.2015 (у встановлений законом строк) оскаржило Рішення АМК до адміністративного суду, але лише 29.07.2015 апеляційним адміністративним судом йому було роз'яснено право на звернення до суду в порядку господарського судочинства; дорученнями голови Антимонопольного комітету України від 10.04.2012 № 12-01/2305 та від 26.04.2012 № 13-01/222 не уповноважено Відділення на здійснення дослідження ринку прийому (збору) склотари за межами Харківської області, а лист, яким Відділення зверталося до голови Антимонопольного комітету України з приводу надання повноважень на здійснення дослідження цього ринку за межами Харківської області, відсутній.

Водночас для прийняття правильного рішення по суті даного судового спору як місцевому, так і апеляційному господарським судам належало:

- з урахуванням встановленої ними своєчасності оскарження Товариством Рішення АМК до адміністративного суду (23.04.2013) з'ясувати дату початку строку для його оскарження, а саме - день одержання відповідачем копії Рішення АМК (з чим надсилалося та коли воно отримане);

- дати оцінку наявному в матеріалах справи супровідному листу Відділення від 04.04.2013 № 02-26/1-1648 та встановити яке саме Рішення АМК (копію) отримало Товариство;

- оглянувши у судовому засіданні оригінал Рішення АМК, перевірити не лише наявні підписи, але й порівняти зміст цього Рішення АМК із змістом копії, одержаної Товариством;

- встановити обставини, пов'язані з оскарженням Товариством Рішення АМК до адміністративного суду (зокрема, щодо: наявності у Товариства копії Рішення АМК; змісту доводів Товариства стосовно підстав для задоволення його вимог; дослідження судом змісту Рішення АМК; задоволення адміністративним судом вимог Товариства стосовно Рішення АМК тощо);

- дослідити посилання в Рішенні АМК на можливість його оскарження саме до господарського суду;

- перевірити підстави та правильність нарахування Відділенням сум до стягнення.

Проте цього ними здійснено не було.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України є підставою для скасування прийнятих ними зі справи судових рішень.

Разом з тим касаційна інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.