Катеринчук Л.Й. (головуючого), Поліщука В.Ю., Полякова Б.М. розглянувши касаційну скаргу Української міської ради Обухівського району Київської області на постанову та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 року Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 року у справі Господарського суду № 5011-28/18833-2012 міста Києва за заявою Української міської ради Обухівського району Київської областідо ТОВ "Конча-Заспа" про визнання банкрутом розпорядник майна Кучак Ю.Ф. в судовому засіданні взяли участь представники:

Української міської ради Обухівського району Київської області: Лукашук О.М. (довіреність від 25.10.2016 року), ТОВ "Конча-Заспа": Лазоренко Ю.О. (довіреність від 10.09.2014 року), ТОВ "Концерн Європа":Загородня Д.М. (довіреність від 18.04.2016 року), Генеральної прокуратури України: Онуфрієнко М.В. (посвідчення № 036179 від 04.11.2015 року).

ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2012 року порушено провадження у справі № 5011-28/18833-2012 про банкрутство ТОВ "Конча-Заспа" (далі - боржника) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон про банкрутство), введено процедуру розпорядження майном боржника, а ухвалою суду від 07.02.2013 року визнано вимоги ініціюючого кредитора Української міської ради Обухівського району Київської області на суму 12 154 031, 88 грн. та призначено розпорядником майна боржника Кебкала О.М., зобов'язавши його здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Конча-Заспа" (том 1, а.с. 1 - 2, 88 - 90).

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 25.06.2013 року затверджено Реєстр вимог кредиторів боржника у такому складі: Компанія Vendemir Traiding Ltd. на суму 19 681 471, 07 грн. у четверту чергу; ТОВ "Концерн Європа" на суму 7 344 000 грн. у четверту чергу; Українська міська рада Обухівського району Київської області на суму 12 154 031, 88 грн. у четверту чергу; ДПІ в Обухівському районі Київської області на суму 4 118, 26 грн. у шосту чергу (том 4, а.с. 18 - 22). Відповідно до Протоколу № 1 зборів кредиторів боржника від 10.07.2013 року обрано до складу комітету кредиторів трьох кредиторів четвертої черги (Компанію Vendemir Traiding Ltd., ТОВ "Концерн Європа" та Українську міську раду Обухівського району Київської області) (том 4, а.с. 27).

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2014 року залишено в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року про відмову у затвердженні мирової угоди на умовах списання 99 % заборгованості усіх кредиторів (том 5, а.с. 23 - 26).

Також, Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2014 року скасовано постанову апеляційного суду від 18.03.2014 року та постанову суду першої інстанції від 21.01.2014 року про введення ліквідаційної процедури (том 4, а.с. 262 - 266).

Справа № 5011-28/18833-2012 перебуває на стадії розпорядження майном, яка здійснюється за нормами Закону про банкрутство (2343-12) в редакції до набрання чинності змін 19.01.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 року припинено повноваження розпорядника майна Кебкала О.М. та призначено розпорядником майна боржника Кучака Ю.Ф., продовжено строк процедури розпорядження майном до 28.02.2015 року, яка ухвалою суду від 16.03.2015 року продовжувалась до 28.08.2015 року (том 6, а.с. 75 - 78, 114 - 116).

28.08.2015 року розпорядником майна боржника Кучаком Ю.Ф. подано до суду клопотання №02-20/3 від 27.08.2015 року про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство, надано текст мирової угоди та рішення комітету кредиторів боржника від 26.08.2015 року про її затвердження (том 6, а.с. 125 - 126, 158 - 161).

Розглянувши в судовому засіданні від 19.10.2015 року клопотання розпорядника майна Кучака Ю.Ф. про затвердження мирової угоди за участі у справі прокурора прокуратури Київської області Дмитрунь Л.О., Господарський суд міста Києва прийняв до уваги заперечення ініціюючого кредитора та прокурора прокуратури Київської області Дмитрунь Л.О. про відмову у затвердження мирової угоди як такої, що подана суду з порушенням процедури погодження мирової угоди керівником податкового органу, який має визнані грошові вимоги до боржника згідно реєстру вимог кредиторів та не відповідає законодавству, є такою, що не відображає реальних намірів і дій сторін на відновлення платоспроможності боржника, а спрямована на безпідставне відстрочення боржником задоволення його конкурсних грошових вимог терміном на 2 роки з подальшим розстроченням сплати всіх вимог рівними частинами щомісячно упродовж року, встановив порушення зазначеною мировою угодою частин 3 - 4 статті 38 та частини 2 статті 36 Закону про банкрутство та відмовив у задоволенні клопотання № 02-20/3 розпорядника майна Кучака Ю.Ф. від 27.08.2015 року про затвердження мирової угоди (том 6, а.с. 205 - 208).

29.03.2016 року розпорядником майна боржника Кучаком Ю.Ф. повторно подано до суду клопотання № 02-21/20-7 від 28.03.2016 року про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство, надано текст мирової угоди та рішення комітету кредиторів боржника від 18.03.2016 року про її затвердження, яка ухвалою суду від 31.03.2016 року призначена до розгляду в судовому засіданні на 18.04.2016 року, розгляд справи у якому відкладався на 16.05.2016 року (том 6, а.с. 211 - 220, 236 - 238).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 року задоволено клопотання боржника та комітету кредиторів про затвердження зазначеної мирової угоди, затверджено мирову угоду на визначених в ній умовах щодо відстрочення усіх вимог кредиторів четвертої черги на 2 роки та подальшого їх розстрочення на 1 рік рівними помісячними платежами упродовж третього року, зазначено про задоволення вимог податкового органу, включених до реєстру вимог кредиторів третьою особою, провадження у справі про банкрутство припинено (том 6, а.с. 244 - 251).

Не погоджуючись з такою ухвалою, Українська міська рада Обухівського району Київської області 20.05.2016 року звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 16.05.2016 року та прийняти власне рішення про відмову у затвердженні мирової угоди від 18.03.2016 року, аргументуючи порушенням черговості при задоволенні вимог податкового органу, які визнано в шосту чергу, та доводячи про те, що угода про відстрочення на 2 роки та розстрочення упродовж третього року грошових вимог конкурсних кредиторів є мнимою, укладена формально, без реальних намірів виконання зобов'язань перед кредиторами четвертої черги, за відсутності будь-яких активів боржника, припинення господарської діяльності боржником протягом останніх 4 років та за відсутності інвестора з намірами дійсного фінансування боржника (том 7, а.с. 3 - 14).

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд постановою від 30.06.2016 року погодився з висновками суду першої інстанції, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції від 16.05.2016 року. При цьому, апеляційний суд відхилив доводи скаржника про мнимість укладеної мирової угоди, зазначивши про укладення між засновниками боржника (Дочірнім підприємством з 100% іноземною інвестицією "Альт-Інвест", ТОВ "Лісове) та ТОВ "Інвест-Хаус", як інвестором, договору інвестування у статутний капітал боржника внеску в розмірі 29 988 200 грн. протягом одного року, який укладено під відкладальною умовою набрання ним чинності з моменту затвердження судом мирової угоди у справі про банкрутство, відхилив доводи скаржника про невідповідність форми мирової угоди Типовій формі, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 1223/5 від 19.06.2013 року, та згідно якої така угода повинна погоджуватися керівником податкового органу, з посиланням на погашення боржником в повному обсязі грошових вимог перед ДПІ в Обухівському районі Київської області згідно квитанцій №№ 39-40 від 01.02.2016 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 30.06.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 16.05.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників Української міської ради Обухівського району Київської області - Лукашука О.М., ТОВ "Конча-Заспа" - Лазоренка Ю.О., ТОВ "Концерн Європа" - Загородню Д.М., а також прокурора Генеральної прокуратури України Онуфрієнко М.В., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Згідно з пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) , до боржника, як юридичної особи, що перебуває у процедурі розпорядження майном, введеній ухвалою про порушення справи про банкрутство від 27.12.2012 року, слід застосовувати положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 (4212-17) року.

Статтею 1 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року передбачено, що мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 35 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Відповідно до частини 1 статті 37 та частин 3-4, 6 статті 38 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, мирову угоду може бути укладено тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону; затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство; господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі: порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом або якщо умови мирової угоди суперечать законодавству; про відмову в затвердженні мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку; у разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердження мирової угоди мирова угода вважається неукладеною.

Частиною 2 статті 36 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року передбачено, що у разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Частиною 4 статті 12 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника у процедурі розпорядження майном, а статтею 1 цього Закону визначено мораторій на задоволення вимог кредиторів, як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань (обов'язкових платежів), термін яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Отже, включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог податкового органу, як за основними зобов'язаннями (третя черга), так за санкціями за невиконання податкових зобов'язань (шоста черга), зобов'язує керівника податкового органу погодитися на укладення мирової угоди, прийнятої за згодою між боржником та комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів, про що керівник відповідного податкового органу стверджує своїм підписом на тексті мирової угоди, наданої йому після її підписання керівником боржника та головою комітету кредиторів.

Також, в силу введеного мораторію Законом про банкрутство, забороняється задоволення у процедурі розпорядження майном вимог окремих кредиторів, зокрема, вимог 6 черги, за наявності незадоволених вимог кредиторів 4 черги, за винятком задоволення в один день вимог усіх кредиторів включених до реєстру вимог кредиторів, оскільки таке задоволення не порушить введеного мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника (пункт 39 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про судову практику у справах про банкрутство" від 18.12.2009 року (v0015700-09) ).

Судами встановлено, що у процедурі розпорядження майном, введеній ухвалою суду від 27.12.2012 року розпорядником майна боржника Кучаком Ю.Ф. 29.03.2016 року втретє надано клопотання про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство № 02-21/20-7 від 28.03.2016 року, надано текст мирової угоди та рішення комітету кредиторів боржника від 18.03.2016 року про її затвердження (том 6, а.с. 211 - 217).

Суди встановили, що відповідно до пункту 3.1. та підпункту 3.1.1 Мирової угоди кредитори боржника погодились на відстрочення погашення заборгованості на 24 місяці після вступу в силу мирової угоди, відстроченню підлягають такі вимоги кредиторів 4 черги (Українська міська рада Обухівського району Київської області - загальна сума кредиторських вимог 12 154 031, 88 грн., Компанія Vendemir Traiding Ltd. на суму 19 681 471, 07 грн. та ТОВ "Концерн Європа" на суму 7 344 000 грн., як вимоги 4 черги. А згідно пункту 3.2 Мирової угоди погашення вимог кредиторів здійснюється в повному обсязі після спливу 24 місяців після вступу в силу мирової угоди в порядку, передбаченому пунктом 3.3 даної мирової угоди, шляхом їх розстрочення на 12 місяців рівними частинами із щомісячною сплатою (том 6, а.с. 214).

Також, судами встановлено, що згідно пункту 3.1.2 Мирової угоди вимоги державної податкової інспекції на суму 4 118, 26 грн., як вимоги 6 черги, погашені третьою особою та претензій у ДПІ в Обухівському районі Київської області до боржника щодо вказаної суми немає (том 6, а.с. 214).

Матеріалами справи підтверджується зазначення саме боржника платником податкових зобов'язань у квитанціях №№ 39-40 від 01.02.2016 року (том 6, а.с. 217).

З огляду на таке, апеляційний суд встановив, що згідно наявних в матеріалах справи копій квитанцій №№ 39-40 від 01.02.2016 року заборгованість перед ДПІ в Обухівському районі Київської області погашена боржником у повному обсязі, а не третьою особою (том 7, а.с. 52).

Встановивши такі обставини, суди дійшли висновку про те, що керівник ДПІ в Обухівському районі Київської області не повинен був погоджуватися на укладення мирової угоди в порядку частини 2 статті 36 Закону про банкрутство, оскільки його вимоги, які було включено до реєстру вимог кредиторів, було погашено на момент укладення мирової угоди і таке погашення ніким не оспорюється.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та зазначає про те, що задоволення боржником включених до реєстру ТОВ "Конча-Заспа" вимог кредитора 6 черги (ДПІ в Обухівському районі Київської області) за наявності незадоволених вимог кредиторів 4 черги не може прийматися до уваги судами як належне погашення вимог у процедурі банкрутства, оскільки воно здійснено з порушенням статей 12, 31 Закону про банкрутство (порушення мораторію на задоволення окремих вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном та порушення черговості задоволення таких вимог згідно затвердженого судом реєстру у процедурі розпорядження майном).

Така правова позиція роз'яснена Верховним Судом України у пункті 39 Постанови № 15 (v0015700-09) "Про судову практику у справах про банкрутство" від 18.12.2009 року: "боржнику дозволяється під час процедури розпорядження майном задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною шостою статті 12 Закону не поширюється дія мораторію. Задоволення, отримане кредитором внаслідок дій боржника, що порушують правила про режим мораторію, за позовом арбітражного керуючого має повертатися боржникові (або в ліквідаційну масу) на підставі статей 1212 - 1214 ЦК".

Судами прийнято до уваги обставини визначення згідно пункту 3.1 Мирової угоди джерелом погашення заборгованості на суму понад 39 млн. грн. вимог кредиторів 4 черги, які включені у мирову угоду, прибутку за результатами господарської діяльності майна, яке не використовується у виробничому процесі та використання кредитних коштів, а також обставини укладення 25.03.2016 року засновниками боржника (Дочірнім підприємством з 100% іноземною інвестицією "Альт-Інвест", ТОВ "Лісове) та ТОВ "Інвест-Хаус", як інвестором, договору інвестування у статутний капітал боржника внеску в розмірі 29 988 200 грн. протягом одного року, який укладено під відкладальною умовою набрання ним чинності з моменту затвердження судом мирової угоди у справі про банкрутство (том 6, а.с. 233 - 234). Зазначені докази прийняті до уваги, як належні та достатні, в обґрунтування фінансового стану боржника, який підтверджує його реальні наміри щодо виконання умов мирової угоди упродовж трьох років із повним задоволенням вимог кредиторів.

Разом з тим, суди не проаналізували та не дали жодної оцінки численним доказам відсутності будь-яких активів боржника, наданим розпорядником майна Кучаком Ю.Ф. до матеріалів справи разом із звітом про виконану ним роботу (том 6, а.с. 127 - 147).

Також, суди прийняли до уваги, як достатній доказ в обґрунтування зміни майнового стану боржника та виходу його з критичного стану неплатоспроможності, укладення договору інвестування від 25.03.2016 року, який не набрав чинності на момент затвердження мирової угоди у справі про банкрутство та ніяким чином не впливав на майновий стан боржника в момент розгляду справи про затвердження мирової угоди, а отже не міг бути достатнім доказом в обґрунтування обставин покращення майнового стану боржника та реальності його намірів щодо виконання конкурсних грошових вимог на суму понад 39 млн. грн., включених до мирової угоди.

З огляду на таке, висновки судів про задовільний майновий стан боржника, який обґрунтовує реальність його намірів на предмет виконання ним зобов'язань за такою угодою, зроблено з порушенням статей 34, 43 ГПК України на предмет оцінки всіх обставин справи та аналізу всіх доказів у справі.

Отже, суди дійшли помилкового висновку про дотримання, як процедури укладення мирової угоди у справі про банкрутство без надання її на погодження керівнику ДПІ в Обухівському районі (правонаступнику ДПІ в Обухівському районі), як кредитору боржника, наділеному спеціальними повноваженнями при укладенні мирової угоди, так і повноти дослідження обставин на предмет встановлення дійсних намірів боржника та частини кредиторів, які голосували за укладення такої мирової угоди, на предмет її відповідності загальним умовам дійсності правочинів згідно частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України та уникнення затвердження ухвалою суду правочину, який укладається без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, та є недійсним в силу статті 234 цього Кодексу.

З огляду на недотримання передбаченої частиною 2 статті 36 Закону про банкрутство процедури погодження мирової угоди керівником податкового органу, яка передує поданню такої мирової угоди на затвердження господарському суду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильним скасувати судові рішення, які є предметом касаційного перегляду, та прийняти у справі нове рішення про відмову в затвердженні мирової угоди на умовах, погоджених боржником та комітетом кредиторів боржника від 18.03.2016 року, керуючись повноваженнями касаційного суду згідно пункту 2 частини 1 статті 111-9 ГПК України.

З огляду на необґрунтованість затвердження мирової угоди від 18.03.2016 року, колегія суддів касаційного суду вважає, що провадження у справі про банкрутство № 5011-28/18833-2012 припинено з порушенням пункту 5 частини 1 статті 40 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, а відтак ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі із застосуванням заходів до повороту виконання скасованої ухвали суду першої інстанції від 16.05.2016 року та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про прийняття даної постанови та скасування державної реєстрації припинення провадження у справі № 5011-28/18833-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа".

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Української міської ради Обухівського району Київської області задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 року у справі № 5011-28/18833-2012 скасувати.

Прийняти у справі № 5011-28/18833-2012 нове рішення. У задоволенні клопотання розпорядника майном Кучака Ю.Ф. № 02-21/20-7 від 28.03.2016 року відмовити. У затвердженні мирової угоди, погодженої комітетом кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" 18.03.2016 року, відмовити.

Справу № 5011-28/18833-2012 передати на розгляд на стадію розпорядження майном до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Державному реєстратору Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільської районної в місті Києві державної адміністрації внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про прийняття Постанови Вищого господарського суду України від 08.11.2016 року та скасування державної реєстрації припинення провадження у справі № 5011-28/18833-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" (04070, місто Київ, Подільський район, вулиця Іллінська, будинок 16, код ЄДРПОУ 31705954).