розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі № 924/107/16 Господарського суду Хмельницької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" про стягнення 539 282, 11 грн. за участю представників: позивача Старчик А.А. - предст. дов. від 18.04.2014; відповідача Волощук П.Ю. - предст. дов. від 09.06.2016

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" 500167,94 грн. пені та 39114,17 грн. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з несвоєчасними розрахунками відповідача за спожитий газ за договором купівлі-продажу природного газу, відповідно до наданого розрахунку, посилаючись на умови договору та на приписи статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач заперечив проти позову, вказавши, що обов'язок провести остаточний розрахунок відповідно до умов договору не настав, позаяк позивач не надав доказів повернення ним підписаних актів приймання-передачі природного газу, які відповідно до умов договору є підставою для проведення таких остаточних розрахунків; наданий позивачем розрахунок пені та відсотків річних не відповідає умовам пункту 7.2 договору (в редакції додаткової угоди) та включає день фактичної сплати суми заборгованості.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.07.2016 (судді: Муха М.Є. - головуючий, Кочергіна В.О., Танасюк О.Є.) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20858,19 грн. 3% річних, 16380,60 грн. пені та 558,58 грн. судового збору; у позові про стягнення 18255,98 грн. 3% річних та 483787,34 грн. пені - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 (судді: Демидюк О.О. - головуючий, Юрчук М.І., Тимошенко О.М.) рішення місцевого господарського суду змінено. Викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції, за якою позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз" про стягнення 539282,11 грн. задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20071,62 грн. 3% річних, 16380,60грн. пені та 546,78 грн. судового збору; у позові про стягнення 19042,55 грн. 3% річних та 483787,34 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі в частині зменшення розміру пені скасувати, в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч вимогам статей 212, 213, 525, 526, 599, 610- 612, 625, 631 Цивільного кодексу України суди помилково розтлумачили зміст додаткової угоди, не звернувши уваги на встановлення пунктом 7.2 відкладальної обставини, яка не звільняє відповідача від обов'язку сплати пені відповідно до умов первісного договору; в порушення статей 4-2, 4- 7, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України прийняті у справі рішення та постанова не відповідають фактичним обставинам справи, містять доводи лише на користь відповідача, не враховують жодного доводу чи доказу позивача і мотивів цього не зазначено.

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи, як безпідставні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, 04.01.2013 Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (продавець) та Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (покупець) уклали договір на купівлю-продаж природного газу № 13-165-Б, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору; газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.

Згідно з пунктом 3.3. договору в редакції на момент укладення договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 3.4. договору сторони узгодили, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі акта приймання-передачі.

За змістом пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (позовна давність), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлено тривалістю у три роки (пункт 9.2 договору).

Суди також встановили, що з метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до даного договору сторони уклали низку додаткових угод, зокрема, додатковими угодами № 1 від 10.07.2013, № 2 від 31.12.2013, № 3 від 38.04.2014, № 4 від 15.05.2014, № 5 від 05.09.2014, № 6 від 10.11.2014, № 7 від 08.12.2014, № 9 від 05.02.2015, № 10 від 10.03.2015, № 12 від 03.04.2015, № 13 від 07.05.2015, № 14 від 03.06.2015 сторони вносили зміни в пункт 5.2 договору щодо ціни газу за 1000 куб.м.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 пункт 6.1 договору викладено у такій редакції: "оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу"; викладено пункт 7.2 статті 7 договору у такій редакції: "У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (Розділ ХІ Договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу".

Пунктом 6.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 28.04.2014 передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Додатковою угодою № 8 від 22.12.2014 сторони змінили пункт 1.1 статті 1 договору та передбачили, що за договором продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до додаткової угоди № 15 від 19.06.2015 строк дії договору в частині реалізації газу встановлено до 30 червня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Суди також з'ясували, що на виконання умов договору № 13-165-Б позивач поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 256521935,19 грн.; станом на 15.10.2015 відповідач повністю розрахувався за отриманий газ, проте оплата відбувалась несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Частково відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що додатковими угодами № 2 від 21.12.13, № 15 від 19.06.15 сторони змінили підставу нарахування пені та строк (термін) здійснення розрахунків за договором. Також суд урахував, що при проведенні розрахунку 3% річних позивач безпідставно відніс до періоду прострочки заборгованості у відповідному розмірі дні, в які здійснювалась часткова оплата.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо змісту допущеного відповідачем порушення та періоду прострочення, водночас зазначивши, що при обрахунку 3% річних суд першої інстанції допустився помилки, а, відтак, рішення у відповідній частині підлягає зміні.

Судова колегія зазначає, що відповідно до приписів частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Дослідивши наведені вище документальні докази, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що, уклавши додаткові угоди, сторони узгодили зміну ними умов договору купівлі-продажу, змінивши як умови оплати, так і строк дії договору; відповідно до змінених умов договору нарахування пені повинно здійснюватись на заборгованість, що існувала станом на дату закінчення строку договору (30 червня 2015 року), починаючи з 20.07.2015 (строк кінцевого розрахунку за спожитий газ).

Висновки господарських судів попередніх інстанцій не суперечать приписами статей 526, 530, 611, 653 Цивільного кодексу України, як і вимогам розумності та справедливості при визначенні умов договору відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України; водночас, ці висновки господарських судів ґрунтуються на повному та всебічному досліджені матеріалів справи, на які покликалися сторони, та належно встановлених істотних обставинах справи.

Доводи касаційної скарги наведених висновків судів не спростовують, а фактично зводяться до вимоги надати іншу правову оцінку додатковим угодам, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України; також судова колегія зазначає, що прийняті судами попередніх інстанцій рішення та постанова містять викладення доводів та доказів кожної зі сторін та мотиви, з яких їх було враховано чи відхилено судом, чим спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судами статей 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо викладення у судових рішеннях доводів на користь лише відповідача.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд вирішив спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надав оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судовому рішенні; підстав для скасування постанови з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.