за участю представників: позивача Громніцький Ю.П. - дов. від 13.05.2014 р. відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши матеріали касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на постанову від 29.08.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 911/1682/16 Господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква про стягнення 76015,19 грн.

У травні 2016 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква про стягнення 23459,10 грн. пені, 4486,66 грн. - 3% річних та 48069,43 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про закупівлю природного газу №13/3550-БО-17 від 30.01.2013 р. на підставі статей 525, 526, 549- 551, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Позивач посилався на порушення відповідачем умов спірного договору в частині вчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ.

У відзиві на позовну заяву КЕВ м. Біла Церква посилалося на необґрунтованість позову, невірність періодів прострочки і розрахунку суми позову та просила зменшити розмір заявленої до стягнення пені на підставі статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, у зв'язку з тим, що відповідач є неприбутковою організацією і утримується виключно за рахунок асигнувань держбюджету.

У запереченнях на відзив позивач вказував на недоведеність відповідачем тих виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення неустойки і таке зменшення пені, на думку позивача, призводе до понесення ним збитків.

Водночас позивачем був поданий уточнений розрахунок суми позову, в якому він, з урахуванням заперечень відповідача, скоригував спірні суми, а саме нарахував до стягнення з відповідача 22985,84 грн. пені, 4401,80 грн. - 3% річних і 47771,83 грн. інфляційних втрат.

Проте у зв'язку з неподанням позивачем відповідної заяви про зміну позову в порядку приписів господарського процесуального законодавства, суд розглянув позовні вимоги в їх первісній редакції.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.07.2016 р. (суддя Щоткін О.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з КЕВ м. Біла Церква на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" 22985,84 грн. пені, 4401,80 грн. - 3% річних, 47771,83 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову було відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, перевіривши розрахунок спірних сум, встановив, що відповідачем були порушені умови договору про закупівлю природного газу № 13/3550-БО-17 від 30.01.2013 р. в частині своєчасної оплати вартості отриманого природного газу, що є підставою для стягнення з відповідача 22985,84 грн. пені, 4401,80 грн. - 3% річних, 47771,83 грн. інфляційних втрат.

Водночас, суд не встановив наявність виняткових обставин, за яких можливе зменшення спірної суми пені.

Відмовляючи у решті позову (про стягнення з відповідача 473,26 грн. пені, 84,86 грн. - 3% річних, 297,60 грн. інфляційних втрат), місцевий господарський суд виходив з помилковості здійсненого позивачем розрахунку сум позову в цій частині.

За апеляційною скаргою КЕВ м. Біла Церква Київський апеляційний господарський суд (судді: Ільєнок Т.В., Яковлєв М.Л., Рудченко С.Г.), переглянувши рішення господарського суду Київської області від 11.07.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 29.08.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

КЕВ м. Біла Церква подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 11.07.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 р. скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 233 Господарського кодексу України, пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає невірним розрахунок спірних сум пені, інфляційних втрат і річних у зв'язку з помилковістю визначення початку періоду прострочки та зазначає, що акти приймання-передачі природного газу були підписані продавцем із затримкою.

Водночас, скаржник вважає необґрунтованою і відмову судів у зменшенні заявленої до стягнення суми пені.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.01.2013 р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (покупець) був укладений договір про закупівлю природного газу № 13/3550-БО-17, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Умови поставки і обліку газу, порядок приймання-передачі газу за спірним договором визначені у додатку № 1 до договору від 30.01.2013 р.

Відповідно до пункту 2.1 спірного договору (з врахування додатку № 1 до нього) обсяг споживання газу покупцем у відповідному місці поставки визначається шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу в пункті приймання-передачі газу (пункт 5.2 цього договору), з урахуванням пункту 1.5.1 цього додатку.

Обсяг газу, визначений згідно з пунктом 2.1 додатку № 1 до договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого подавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається підставі технічних актів приймання-передачі газу між газорозподільним підприємством та покупцем, з врахуванням планового обсягу поставки, наданого продавцем. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати продавцю для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газорозподільним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору продавець передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за відсутності їх у покупця-на вузлі/вузлах обліку газорозподільного підприємства. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

В пункті 4.1 договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідальність сторін обумовлена у розділі VII спірного договору (пункти 7.1-7.3).

Зокрема, пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 4.1 договору покупець (крім суми заборгованості) зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В подальшому, до спірного договору вносилися зміни, зокрема, стосовно обсягів, ціни газу, термінів поставки газу, строку дії договору, що оформлено додатковими угодами № 1 від 05.02.2014 р., № 2 від 18.02.2014 р.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов спірного договору позивач упродовж січня 2013 року - лютого 2014 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2112007,05 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі.

Господарські суди також встановили та це підтверджено матеріалами справи, відповідач розрахувався за отриманий природний газ повністю, проте з простроченням платежів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом даного позову є вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква 23459,10 грн. пені, 4486,66 грн. - 3% річних та 48069,43 грн. інфляційних втрат у зв'язку з порушенням умов договору про закупівлю природного газу № 13/3550-БО-17 від 30.01.2013 р. в частині вчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовані загальні умови виконання зобов'язання, за приписами якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні і в статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося, сторони у спірному договорі (пункт 4.1) погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки, а у пункті 7.1 договору сторони передбачили нарахування пені за прострочення оплати вартості газу.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 названого Кодексу).

Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми, господарські суди установили, що позивач за договором № 13/3550-БО-17 від 30.01.2013 р. передав відповідачеві упродовж січня 2013 року - лютого 2014 року природний газ на загальну суму 2112007,05 грн.

Господарські суди попередніх інстанцій також встановили і це підтверджено матеріалами справи, що відповідач отримав природний газ, повністю за нього розрахувався, проте розрахунки за газ відповідач здійснював з порушенням визначених договором строків оплати, тобто з простроченням платежів.

Відтак господарські суди, здійснивши перерахунок спірних сум, визнали обґрунтованим нарахування і стягнення з відповідача 22985,84 грн. пені, 4401,80 грн. - 3% річних, 47771,83 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що суди встановили порушення відповідачем умов спірного договору щодо своєчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ, вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних (з урахуванням здійсненого судами перерахунку) вірно задоволені судами.

Беручи до уваги викладене, приписи наведеного законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Довід скаржника про невірне, на його думку, визначення початку періоду прострочки не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки цьому доводу надавалася оцінка судом апеляційної інстанції та він був відхилений як необґрунтований.

Як встановили суди затримка у підписанні актів приймання-передачі не змінює умов спірного договору в частині строків оплати, оскільки такі строки встановлені пунктом 4.1 договору.

Водночас визнаються неспроможними і посилання скаржника на безпідставну, на його думку, відмову судів у зменшенні розміру пені, оскільки приписи частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених законом умов (винятковість випадку, наявність обставин, що мають істотне значення), чого господарські суди у даному випадку не установили.

Інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає також непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, вони спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 р. у справі № 911/1682/16 та рішення господарського суду Київської області від 11.07.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.