головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Кравчук Г.А., Рогач Л.І. за участю представників: від позивача: Кузьмик І.П., дов. № 110116-01/с від 11.01.2016 р.; від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 р. у справі господарського суду № 910/6490/16 міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" про стягнення 44 295,18 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2016 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 р. у справі № 910/6490/16, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 11 577,27 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В частині стягнення 32 717,91 грн. - провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Здорово", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016 р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 р. у справі № 910/6490/16, до закінчення його перегляду в порядку касації.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2016 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Заявлене скаржником клопотання в порядку приписів ст. 121-1 ГПК України залишено без розгляду з огляду на відсутність доказів відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою від 25.10.2016р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 01.11.2016 р. представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі та доповненнях до неї, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 22.07.2015 р. між Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (позивач) та ОСОБА_5 як страхувальником, укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 476/15-Т/К/03, відповідно до умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки "Toyota" д.н.з НОМЕР_4.

14.01.2016р. в місті Києві на площі Перемоги, 1 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 та автомобілем НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.03.2016 р. у справі № 761/3260/16-п водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_7 визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правову відповідальність власника автомобіля НОМЕР_2 на момент скоєння вищезазначеної ДТП застраховано в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Здорово" згідно полісу НОМЕР_5.

27.01.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт", суб'єктом оціночної діяльності наданий звіт № С16-24 про визначення вартості матеріального збитку, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota" д.н.з НОМЕР_4 складає 44 307,89 грн.

На підставі Страхового акту № 476/15-Т/К/03-1-1 від 26.01.2016р. та з огляду на рахунок СТО № ПП-00000085 від 22.01.2016 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 44 295,18 грн. (що підтверджується копією платіжного доручення від 27.01.2016 р.).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Отже, висновок місцевого господарського суду, з яким погодилась апеляційна інстанція, що виплативши страхове відшкодування, позивач набув права зворотної вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат, є правомірним та обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 910/7163/14.

З огляду на те, що в процесі розгляду справи в господарському суді першої інстанції, відповідач частково сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 32 717,91 грн. (що підтверджується платіжним дорученням від 18.05.2016 р. № 907), місцевий господарським суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, обґрунтовано припинив провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Апеляційна інстанція виходячи з Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (z1074-03) обґрунтовано зазначила, що коефіцієнт фізичного зносу при визначенні розміру шкоди, спричиненої автомобілю 2011р. випуску не нараховується та доказів проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу раніше до настання ДТП, як підстави для застосування коефіцієнту зносу відповідач судам не надавав.

Надані скаржником суду касаційної інстанції лист ТОВ "АУДАТЕКС УКРАЇНА" вих. № 96-16/08/016 від 16.08.2016 р., лист Національної поліції України Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції № 553-аз/41/11/02-2016 від 01.09.2016 р. та лист ПАТ "Страхова компанія "Уніка" вих. № 5879 від 08.09.2016 р. судовою колегією касаційної інстанції не приймаються до уваги з огляду на хронологію прийняття судових рішень та виготовлення зазначених листів. Крім того, заявником касаційної скарги не враховано, що приписами ч. 2 ст. 111-7 ГПК України визначено, що касаційна інстанція не має права, зокрема, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Також, слід зазначити, що у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, і в зв'язку з цим розгляд справи господарським судом здійснювався виключно за наявними у справі доказами.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 р. у справі № 910/6490/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016р. у справі № 910/6490/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" - без задоволення.