за участю представників: позивача Хлабистін Д.М. - дов. від 25.10.2016 відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на постанову від 26.07.2016 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 905/907/16 Господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення штрафу у розмірі 44995 грн.

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення 44995 грн. штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній коду одержувача вантажу, тобто у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, на підставі статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України (457-98-п) , статті 307 Господарського кодексу України.

У відзиві на позов і уточненнях до нього відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправомірність нарахування йому штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній коду одержувача вантажу, оскільки ним в порядку статті 43 Статуту залізниць України (457-98-п) до видачі вантажу одержувачу було змінено зазначеного у накладній вантажоодержувача, у зв'язку з чим були внесені відповідні зміни у перевізні документи.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.05.2016 р. (суддя Мальцев М.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з відсутності підстав для стягнення з відповідача штрафу, оскільки останнім у залізничній накладній на час її заповнення код отримувача вантажу був зазначений вірно та у даному випадку відповідач скористався наданим йому статтею 43 Статуту залізниць України (457-98-п) правом на зміну у перевізних документах вантажоодержувача ТОВ НВП "Стальсервіс" на іншого вантажоодержувача - ТОВ "Дніпропетровська сталева компанія" без зміни станції призначення, і це мало наслідком зміну адреси одержувача і його коду.

За апеляційною скаргою ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Марченко О.А., Зубченко І.В., Радіонова О.О.), переглянувши рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 26.07.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2016 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2016 р. скасувати та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема статті 43 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Скаржник наголошує на тому, що відповідачем невірно були вказані найменування і код вантажоодержувача, і це за вимогами статті 122 Статуту залізниць України (457-98-п) є підставою для стягнення з відповідача штрафу у відповідності до статті 118 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Крім того, скаржник вказує на те, що послуга з переадресування вантажу є платною.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, з мотивів у ній викладених, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами першої і апеляційної інстанцій, у серпні 2015 року ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" - відправником зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станцію призначення - Дніпропетровськ-Вантажний Придніпровської залізниці за залізничною накладною № 53871497 у вагоні № 53835427 було відправлено вантаж (сталь листову).

В цій накладній було вказано вантажоодержувача - ТОВ НПП "Стальсервіс", його код - 6755 та зазначено адресу: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 122.

На станції призначення Дніпропетровськ-Вантажний Придніпровської залізниці 30.08.2015 р. позивачем був складений акт загальної форми № 14, в якому вказано, що відправником у перевізному документі невірно зазначено код отримувача вантажу - ТОВ "Дніпропетровська сталева компанія - термінал" - 6765.

У зв'язку з неправильним зазначенням у залізничній накладній № 53871497 від 26.08.2015 р. коду вантажоодержувача позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України (457-98-п) нарахував відповідачеві штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 44995 грн.

Втім, як встановили в процесі розгляду спору господарські суди та це підтверджено матеріалами справи, відповідач 28.08.2015 р., тобто до видачі вантажу, листом № 12/1-973 та телеграмою (отримані станцією Маріуполь - Сортувальний в цей же день) повідомив начальника станції Маріуполь-Сортувальний щодо уточнення реквізитів одержувача вантажу, а саме: замість ТОВ НПП "Стальсервіс" просив вважати правильним вантажоотримувачем ТОВ "Дніпропетровська сталева компанія-термінал", адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 122, код отримувача: 6033. У зв'язку з цим в перевізні документи залізницею були внесені відповідні зміни.

Також господарські суди встановили, що спірний вантаж прибув на станцію призначення 30.08.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" 44995 грн. штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній коду одержувача вантажу, тобто у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, на підставі статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України (457-98-п) , статті 307 Господарського кодексу України.

Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість цих вимог.

Відповідно до приписів статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (стаття 909 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Статтею 6 Статуту залізниць України (457-98-п) унормовано, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

За приписами статей 23, 24 Статуту залізниць України (457-98-п) відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (z0861-00) , передбачено, що у разі, коли під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Разом з тим, пунктом 36 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. (z0861-00) передбачено, що зміна одержувача вантажу на станції призначення здійснюється згідно зі статтею 43 Статуту після одержання телеграфного повідомлення станції відправлення, якщо вантаж не видано одержувачу, зазначеному в накладній. Зміна одержувача здійснюється станцією призначення шляхом внесення в накладну найменування (прізвища, імені та по-батькові) нового одержувача. Зміна проводиться так, щоб можна було визначити відомості про першого вантажоодержувача. Зміна засвідчується станцією, яка здійснює цю зміну, із зазначенням документа, згідно з яким проведено зміну. Документ, на підставі якого змінено одержувача, зберігається на станції, яка здійснила зміну одержувача.

Статтею 43 Статуту залізниць України (457-98-п) унормовано, що вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення.

Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди встановили, що відповідач у спірній залізничній накладній одержувачем вантажу зазначив ТОВ НВП "Стальсервіс", вказавши його код 6765, та адресу. При цьому, як установили суди, на час заповнення перевізних документів адреса та код одержувача вантажу були зазначені вірно, доказів зворотнього позивачем не надано.

Господарські суди також встановили, що відповідач (лист від 28.08.2015 р.), скориставшись наданим йому законом правом на зміну у перевізних документах вантажоодержувача без зміни станції призначення, повідомив залізницю про те, що належним одержувачем вантажу у вагоні № 53835427 є не ТОВ НПП "Стальсервіс", а ТОВ "Дніпропетровська сталева компанія-термінал" (таке повідомлення було отримано начальником станції).

Тобто, як встановили суди та це підтверджено матеріалами справи, в даному випадку мала місце зміна вантажоодержувача без зміни станції призначення до видачі вантажу одержувачу, що узгоджується та не суперечить статті 43 Статуту залізниць України (457-98-п) , Правилам видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644 (z0861-00) .

При цьому, оцінка діям вантажовідправника має даватись на момент заповнення перевізних документів, а передбачене статтею 43 Статуту залізниць України (457-98-п) право відправника вантажу на зміну вантажоодержувача передбачає, як наслідок, зміну адреси одержувача та його коду, що і мало місце у даному випадку.

Отже, як встановили суди, з підтвердженням матеріалами справи, відповідачем при заповненні спірної накладної було дотримано вимог щодо порядку оформлення перевізних документів, що унеможливлює стягнення з нього штрафу згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи встановлені судами обставини справи та приписи наведених норм, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача спірної суми штрафу.

Беручи до уваги викладене, приписи наведеного законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, вони спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2016 р. у справі № 905/907/16 та рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.