головуючого - суддів: Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Сибіги О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 902/17/16 Господарського суду Вінницької області за позовом Керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди в сумі 101 412,62 грн,

за участю представників:

від прокуратури: Онуфрієнко М.В.;

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Сокуренко В.М., Горовий С.І.;

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.03.2016 у справі № 902/17/16 (суддя - Матвійчук В.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 902/17/16 (головуючий суддя - Дужич С.П., судді - Саврій В.А., Мамченко Ю.А.) скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 21.03.2016 у справі № 902/17/16. Прийнято нове рішення, яким задоволено позов керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації до ТОВ "Теплик-Агро" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди в сумі 101 412,62 грн. Зобов'язано ТОВ "Теплик-Агро" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку історико-культурного призначення загальною площею 24,83 га на території Комарівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Комарівка Теплицького району Вінницької області (кадастровий номер 0523783000:01:000:0321) та передати вказану земельну ділянку Вінницькій обласній державній адміністрації. Стягнуто з ТОВ "Теплик-Агро" на користь держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації 101 412,62 грн - завданої шкоди.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою залишити в силі рішення Господарського суду Вінницької області від 21.03.2016 у справі № 902/17/16.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 11, 22, 525, 526, 629, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 53, 54, ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 13, 32, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду землі", приписів Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963 (963-2007-п) , ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2016 у справі № 902/17/16 (головуючий суддя - ОСОБА_7, судді: Ходаківська І.П., Корсак В.А.) прийнято касаційну скаргу ТОВ "Теплик-Агро" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 902/17/16 до провадження та призначено її розгляд у засіданні 18.10.2016.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 26.09.2016 № 08.03-04/4462 у зв'язку із звільненням ОСОБА_7 з посади судді Вищого господарського суду України згідно з постановою Верховної ради України від 22.09.2016 справу № 902/17/16 передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із звільненням ОСОБА_7 з посади судді Вищого господарського суду України згідно з постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 справу № 902/17/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.2016 у справі № 902/17/16 (головуючий суддя - Поляк О.І., судді: Бакуліна С.В., Сибіга О.М.) прийнято касаційну скаргу ТОВ "Теплик-Агро" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 902/17/16 та призначено її розгляд на 25.10.2016.

21.10.2016 позивачем до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу в якому Вінницька обласна державна адміністрація просила відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Теплик-Агро", а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 902/17/16 - залишити в силі.

24.10.2016 Бершадською місцевою прокуратурою до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу в якому керівник вказаної прокуратури просив залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача.

У призначене судове засідання з'явилися представники прокуратури та відповідача. Представник позивача своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.06.1971 рішенням виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів трудящих № 313 "Про затвердження списку пам'ятників археології, історії та мистецтва місцевого значення" було затверджено список пам'яток археології, історії та мистецтва.

30.06.1977 на підставі вказаного рішення виконкому Вінницької облради на земельну ділянку розташовану в Теплицькому районі Вінницькій області був оформлений Паспорт № 1.2.833-2.1.17 на пам'ятник археології - землю історико-культурного призначення, розмірами 800Х300 метрів, як поселення трипільської культури I половини III тисячоліття до нашої ери. Пам'ятка взята на облік, як пам'ятка археології місцевого значення.

У 2014 році, на зазначену земельну ділянку був складений паспорт об'єкта культурної спадщини Вінницької області, як на поселення трипільської культури IV - III тисячоліття до нашої ери, під охоронним № 833.

18.12.2013 між Комарівською сільською радою, як установником управління, та ТОВ "Теплик-Агро", як управителем, було укладено договір на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки, згідно з умовами якого 24,83 га ріллі, що потребує утримання (догляду), згідно схеми розміщення земельної ділянки історико-культурного призначення передано управителю на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з орендною платою у 812,00 грн за 1,0 га в рік.

Вказаний договір 18.12.2013 був зареєстрований в Комарівській сільраді за № 4.

18.12.2013 зазначена земельна ділянка за актом прийому-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 24,83 га була передана ТОВ "Теплик-Агро" для використання.

19.09.2014 між Управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації, як органом охорони, та ТОВ "Теплик-Агро", як користувачем (власником), було укладено охоронний договір № 13/14 на пам'ятку культурної спадщини, відповідно до умов якого користувач взяв на себе зобов'язання щодо охорони пам'ятки археології місцевого значення - поселення трипільської культури IV - II тисячоліть до н.е., що знаходиться у с. Комарівка (станція. Розкошівка) Теплицького району Вінницькій області.

Згідно з п. 2 договору, останній укладено строком на термін оренди.

Пунктом 5 договору сторони погодили, що користувач (власник) несе відповідальність за рухоме та нерухоме майно, що належить до пам'ятки.

Користувач (власник) зобов'язується: використовувати пам'ятку (частину пам'ятки) пам'ятку археології місцевого значення - поселення трипільської культури IV-II т.т. до н.е. виключно під вирощування сільськогосподарських рослин; здійснювати передачу у користування чи управління пам'ятки (ї частини) тільки після письмової згоди органу охорони; утримувати територію пам'ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам'ятці; не робити будь-яких земляних робіт на території пам'ятки без спеціального письмового дозволу органу охорони.

Згідно з актом технічного стану пам'ятника археології, що є додатком до вказаного договору, об'єкт розмірами приблизно 800х300 м розташований на рівному плато між північно-західною околицею с. Комарівка та північно-східною околицею станції Розкошівка, культурний шар якого задовільний.

26.09.2014 за результатами обстеження вказаної земельної ділянки державним інспектором Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області за участю старшого прокурора Прокуратури Теплицького району, заступника начальника СВ Теплицького РВ УМВС України у Вінницькій області та голови Комарівської сільської ради встановлено, що ТОВ "Теплик-Агро" самовільно зайнято земельну ділянку площею 24,83 га земель історико-культурного призначення на території Комарівської сільради Теплицького району Вінницької області, яку останній використовує для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - вирощування соняшника, за відсутності правовстановлюючих документів.

26.09.2014 державним інспектором Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області було складено протокол № 000081/14 про адміністративне правопорушення на директора ТОВ "Теплик-Агро", у зв'язку з самовільним зайняттям товариством земельної ділянки площею 24,83 га з земель історико-культурного призначення на території Комарівської сільради Теплицького району Вінницької області та використанням для сільськогосподарського виробництва, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", тобто вчинення правопорушення передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Держінспектором Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області також було проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ТОВ "Теплик-Агро", відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 (963-2007-п) , розмір якої склав 101 412,62 грн. Даний розрахунок 09.10.2014 повідомленням № 52/14 був направлений ТОВ "Теплик-Агро" для оплати.

17.11.2014 постановою Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 802/3748/14-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015, було відмовлено у позові ТОВ "Теплик-Агро" до Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області та державного інспектора Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області Нечай А.В. про визнання дій неправомірними та скасування рішень.

18.11.2014 начальником Теплицького РВ УМВС України у Вінницькій області, при проведенні досудового розслідування підтверджено факт самовільного зайняття та використання ТОВ "Теплик-Агро" спірної земельної ділянки, однак не встановлено в діях директора товариства складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, у зв'язку з чим винесено постанову про закриття кримінального провадження, на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України.

18.02.2015 державним інспектором закрито справу про адміністративне правопорушення ТОВ "Теплик-Агро", у зв'язку з тим, що в діях директора вказаного товариства вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

З огляду на викладене, 05.01.2016 керівник Бершадської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Вінницької облдержадміністрації до ТОВ "Теплик-Агро" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення з останнього шкоди в сумі 101 412,62 грн.

16.02.2016 старшим державним інспектором Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області було скасовано постанову про закриття справи від 18.02.2015 та визнано директора ТОВ "Теплик-Агро" винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 380 грн. Правомірність вказаної постанови оскаржена директором ТОВ "Теплик-Агро" і вона перебуває на розгляді Теплицького районного суду Вінницької області.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що земельна ділянка площею 24,83 га на території Комарівської сільської ради, станом на час розгляду справи, не включена до переліку пам'яток археології місцевого значення. Разом з тим, відсутність спірної земельної ділянки в Реєстрі пам'ятників археології місцевого значення, враховуючи рішення виконкому Вінницької обласної Ради депутатів трудящих № 313 від 10.06.1971, яким затверджено список пам'ятників археології, історії та мистецтва місцевого значення, паспорт пам'ятника історії та культури СРСР на земельну ділянку площею 800х300 м (що дорівнює 24,00 га) та охоронний договір № 13/14 на пам'ятку культурної спадщини від 19.09.2014, укладений між Управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації та ТОВ "Теплик-Агро", не дає підстав беззаперечно стверджувати, що остання не є землею історико-культурного призначення. При цьому, договір на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки від 18.12.2013 не може вважатися достатньою та належною правовою підставою для використання відповідачем вказаної земельної ділянки. Однак, враховуючи умови охоронного договору № 13/14 на пам'ятку культурної спадщини від 19.09.2014, відповідач використовує спірну земельну ділянку за відома та згодою позивача, оскільки Управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Вінницької обласної державної адміністрації, а відтак твердження прокурора про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки є хибним.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про задоволення позовних вимог, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що розпорядником земельної ділянки історико-культурного призначення площею 24,83 га, що знаходиться на території Комарівської сільської ради є Вінницька облдержадміністрації, яка, як орган на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, не приймала рішень щодо передачі зазначеної земельної ділянки у користування ТОВ "Теплик-Агро". Відповідного рішення не приймалось Комарівською сільрадою, яка і не вправі розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, навіть передавати її на збереження, а відтак договір на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки від 18.12.2013 не може вважатися достатньою та належною правовою підставою для використання позивачем спірної земельної ділянки, як і охоронний договір № 13/14 на пам'ятку культурної спадщини від 19.09.2014, який є похідним від договору на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки (укладений на підставі і на час дії останнього). Тобто, у даному випадку відбулось самовільне зайняття ТОВ "Теплик-Агро" спірної земельної ділянки, оскільки відповідач без згоди позивача користується вказаною земельною ділянкою, яка відноситься до земель історико-культурного призначення, що вимагають певних правил їх використовування, а укладення охоронного договору № 13/14 на пам'ятку культурної спадщини від 19.09.2014 є діями Управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації по збереженню історико-культурної пам'ятки вже після зайняття відповідачем цієї земельної ділянки. Оскільки ТОВ "Теплик-Агро" самовільно, без документів, що посвідчують права на користування, зайняло і використовує в своїй господарській діяльності спірну земельну ділянку історико-культурного призначення загальною площею 24.83 га, яка знаходиться на території Комарівської сільської ради, воно повинно відшкодувати шкоду, завдану цим самовільним зайняттям.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

При цьому, ст. 53 Земельного кодексу України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відсутність спірної земельної ділянки в Реєстрі пам'ятників археології місцевого значення, враховуючи рішення виконкому Вінницької обласної Ради депутатів трудящих № 313 від 10.06.1971, яким затверджено список пам'ятників археології, історії та мистецтва місцевого значення, паспорт пам'ятника історії та культури СРСР на земельну ділянку площею 800х300 м (що дорівнює 24,00 га) та охоронний договір № 13/14 на пам'ятку культурної спадщини від 19.09.2014, укладений між Управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації та ТОВ "Теплик-Агро", не дає підстав беззаперечно стверджувати, що остання не є землею історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 54 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації. Встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Статтею 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, 18.12.2013 між Комарівською сільською радою, як установником управління, та ТОВ "Теплик-Агро", як управителем, було укладено договір на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки, згідно з умовами якого 24,83 га ріллі, що потребує утримання (догляду), згідно схеми розміщення земельної ділянки історико-культурного призначення передано управителю на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з орендною платою у 812,00 грн за 1,0 га в рік.

При цьому, 19.09.2014 між Управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації, як органом охорони, та ТОВ "Теплик-Агро", як користувачем (власником), було укладено охоронний договір № 13/14 на пам'ятку культурної спадщини, відповідно до умов якого користувач взяв на себе зобов'язання щодо охорони пам'ятки археології місцевого значення - поселення трипільської культури IV - II тисячоліть до н.е., що знаходиться у с. Комарівка (станція. Розкошівка) Теплицького району Вінницькій області. Вказаний договір було укладено строком на термін оренди (п. 2 договору). Користувач (власник) взяв на себе відповідальність за рухоме та нерухоме майно, що належить до пам'ятки (п. 5 договору). Користувач (власник) зобов'язався: використовувати пам'ятку (частину пам'ятки) пам'ятку археології місцевого значення - поселення трипільської культури IV-II т.т. до н.е. виключно під вирощування сільськогосподарських рослин; здійснювати передачу у користування чи управління пам'ятки (ї частини) тільки після письмової згоди органу охорони; утримувати територію пам'ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам'ятці; не робити будь-яких земляних робіт на території пам'ятки без спеціального письмового дозволу органу охорони.

Як обгрунтовано зазначив місцевий господарський суд, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. В такому випадку необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, під самовільним зайняттям земельної ділянки слід розуміти будь-які дії особи, які свідчать про заволодіння та/або користування земельною ділянкою за відсутністю рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи державного органу приватизації про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки, або правочину, яким засвідчується перехід прав на земельну ділянку від попереднього власника чи землекористувача до особи, що заволодіває земельною ділянкою, а так само за відсутності інших, передбачених законодавством юридичних фактів, які підтверджують виникнення в особи права власності чи користування земельною ділянкою.

Не є самовільним зайняттям земельної ділянки вчинення дій, які відповідно до закону є правомірними. Під такими діями слід розуміти укладення цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством.

За таких обставин, укладення між Управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації та відповідачем охоронного договору від 19.09.2014 виключає факт самовільного зайняття земельної ділянки з 19.09.2014.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що договір та обробіток, збереження та оренду від 18.12.2013 не може вважатись достатньою та належною правовою підставою для використання позивачем вказаної земельної ділянки, однак, укладення такого договору виключає факт самовільного зайняття земельної ділянки та встановлює факт використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, що не є тотожним та за що відповідальність у вигляді стягнення збитків, розрахованих на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 (963-2007-п) (далі - Методика), не передбачено.

Доводи апеляційного господарського суду про те, що відповідачем було самовільно зайнято спірну земельну ділянку з урахуванням того, що ТОВ "Теплик-Агро" без відповідного рішення органу місцевого самоврядування та органу виконавчої влади зайняло і використовує її в своїй господарській діяльності, а укладення охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини від 19.09.2014 № 13/14, який є похідним від договору на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки, є лише діями Управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації по збереженню історико-культурної пам'ятки вже після зайняття відповідачем цієї земельної ділянки, є безпідставними, оскільки, як зазначалося вище, самовільним зайняттям є дії особи, які свідчать про заволодіння земельною ділянкою або без відповідного рішення вказаних органів, або без правочину. При цьому, відповідач почав використовувати спірну земельну ділянку після укладення з Комарівською сільською радою договору на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки площею 24,83 га від 18.12.2013, і в подальшому уклав з Управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 13/14 від 19.09.2014, як того вимагає Закон України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) . Крім того, укладення вказаного охоронного договору від 19.09.2014 вже після укладення договору на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки від 18.12.2013 не може вважатися підставою для стягнення з відповідача шкоди від самовільного зайняття земельної ділянки, встановленого за результатами перевірки у вересні 2014 року, яка розраховується згідно з Методикою без врахування періоду самовільного користування, а лише за сам факт самовільного зайняття.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, то слід також зазначити, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків (ст. 152 Земельного кодексу України).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов про стягнення збитків саме за самовільне зайняття земельної ділянки, факту якого не встановлено, а будь-яких інших втрат чи пошкодження майна внаслідок неправомірного користування відповідачем земельною ділянкою площею 24,83 га позивачем не заявлено.

Крім того, заявлена вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки також є безпідставною, оскільки грунтується на недоведених обставинах щодо самовільного зайняття.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. При здійсненні будь-якого втручання публічних органів у право володіння майном має забезпечуватися "справедливий баланс" між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003).

Таким чином, наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору оренди майна та отримання за це плати не може бути підставою для притягнення до відповідальності у вигляді позбавлення цього майна іншої особи, яка порушень щодо самовільного зайняття не вчинила.

З огляду на викладене, висновки місцевого господарського суду про те, що в даному випадку задоволення позову про звільнення спірної земельної ділянки та стягнення з відповідача шкоди в сумі 101 412,62 грн не тільки суперечить встановленим судом обставинам справи і нормам чинного законодавства, але і порушує справедливий баланс між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав особи та не відповідає конституційному принципу судочинства - верховенству права, є законними і обгрунтованими.