головуючого - суддів: Поляк О.І. (доповідач) Бакуліної С.В., Ходаківської І.П. розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства "Горизонт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі № 915/1982/15 Господарського суду Миколаївської області за позовом Приватного підприємства "Луб'янське" до Фермерського господарства "Горизонт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014,

за участю представників

від позивача: Гусак О.М.;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились;

Приватне підприємство "Луб'янське" (далі - ПП "Луб'янське") звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Фермерського господарства "Горизонт" (далі - ФГ "Горизонт") про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014, укладеного між ПП "Луб'янське" та ФГ "Горизонт". Позивачем зазначено, що від імені позивача спірний договір підписано невідомою особою (не керівником ), що свідчить про відсутність волевиявлення орендаря на передачу земельних ділянок в суборенду, а тому спірний договір на підставі ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.03.2016 (суддя Фролов В.Д.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 (колегія суддів: Величко Т.А., Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.) апеляційну скаргу ПП "Луб'янське" задоволено, рішення господарського суду Миколаївської області від 23.03.2016 у справі № 915/1982/15 скасовано, позовні вимоги ПП "Луб'янське" задоволено, визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки від 17.11.2014, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між ПП "Луб'янське" та ФГ "Горизонт".

Фермерське господарство "Горизонт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016, а рішення господарського суду Миколаївської області від 23.03.2016 залишити в силі.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального ста процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови.

25.10.2016 позивачем до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу в якому ПП "Луб'янське" просило оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У призначене судове засідання з'явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи своїм процесуальним правом на участь в призначеному судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 фізичній особі ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка пл. 8,75 га в межах Луб'янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області кадастровий номер НОМЕР_1.

15.03.2010 між ОСОБА_4 (орендодавець) та ПП "Луб'янське" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передана земельна ділянка загальною площею 8,75 га, в тому числі - рілля - 8,75га, пасовища - 0 га. Відповідно до п. 8 - строк оренди - 15 років, починаючи з дати державної реєстрації. Договір зареєстровано у Веселинівському реєстраційному окрузі "Центр ДЗК" в Миколаївській області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.07.2010 за № 0410480002.

17.11.2014 між ПП "Луб'янське" (орендар) та ФГ "Горизонт" (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,75га, в тому числі 8,75га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах Луб'янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, яка належить на праві власності ОСОБА_4 - орендодавцю за основним договором - за державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Веселинівською РДА Миколаївської області 21.04.2003 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (кадастровий номер НОМЕР_1). Згідно з витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, договір суборенди земельної ділянки від 17.11.2014 пройшов державну реєстрацію. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 183/3905 від 24.12.2014.

З договору суборенди вбачається, що зі сторони Підприємства він укладався і підписувався директором ОСОБА_6. Відповідно до п. 42 Договору суборенди цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, другий в суборендаря, третій в органі, який провів державну реєстрацію права суборенди.

Судом першої інстанції встановлено, що факт передачі земельної ділянки в суборенду підтверджується актом приймання - передачі земельної ділянки, підписаним та скріпленим печатками сторін.

Позивач заперечує укладення Договору суборенди з ФГ "Горизонт" та особисте підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки в суборенду директором ПП "Луб'янське" ОСОБА_6, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом. ПП "Луб'янське" зазначено, що відповідно до висновку експерта від 28.04.2015 № 458, здійсненого за результатами проведення експертизи, призначеної в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015150180000195 від 30.03.2015, підпис від імені ОСОБА_6 в примірнику оспорюваного договору суборенди, який знаходиться в реєстраційній справі, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що оспорюваний договір суборенди укладений у письмовій формі, скріплений печатками юридичних осіб, містить усі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі", дотримано умови щодо державної реєстрації цього договору.

Відносно тверджень позивача, що договір суборенди земельної ділянки підписано неуповноваженою особою позивача, суд першої інстанції встановив, що в наданому відповідачем примірнику вказаного договору суборенди земельної ділянки та акті приймання-передачі міститься підпис особи - ОСОБА_6 та печатка юридичної особи. До матеріалів справи додано довіреність від 01.12.2014, відповідно до якого директор ПП "Луб'янське" ОСОБА_6 надала право підпису на бухгалтерській звітності та на договорі суборенди землі пайщиків ПП "Луб'янське" до кінця 2014 року ОСОБА_7. Доказів недійсності чи скасування вказаної довіреності не надано. В судовому засіданні 16.03.2013 ОСОБА_6 вказала, що сама вела перемовини з ФГ "Горизонт" щодо суборенди спірної ділянки, проте оригінал договору суборенди та акт приймання - передачі земельної ділянки не підписувала, але печатку сама проставила на ньому. Скріплення печаткою оспорюваного договору та акту приймання - передачі земельної ділянки свідчать про волевиявлення позивача як юридичної особи щодо надання в суборенду земельних ділянок. Таким чином, спірний договір суборенди укладався від імені ПП "Луб'янське" директором ОСОБА_6, але підпис на договорі суборенди за її дорученням проставлено ОСОБА_7.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оспорюваний позивачем договір суборенди підписаний від імені позивача невстановленою особою, не уповноваженою належним чином на укладення договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст. 241 ЦК України, зазначив, що позивач особисто свою волю на укладення оскаржуваного договору суборенди не виявляв, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про подальше схвалення позивачем оспорюваного договору, оскільки докази отримання позивачем плати від відповідача за користування орендованою земельною ділянкою відсутні. Лист від 25.12.2014, на який посилався відповідач як на підтвердження подальшого схвалення оспорюваного договору, визнано судом апеляційної інстанції неналежним та недопустимим доказом, у зв'язку з тим, що в ньому не зазначено, що він стосується оспорюваного правочину, має загальний характер, не містить періодів та переліку земельних ділянок, за які передбачаються виплати за договором суборенди, які зазначені у листі як орендна плата за договором оренди землі, укладеним з позивачем.

Посилаючись на те, що при укладанні спірного договору сторонами не дотримано умову дійсності правочину - вільне волевиявлення учасника (позивача) правочину та відсутні докази подальшого схвалення спірного правочину, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а спірний договір суборенди земельної ділянки є недійсним відповідно до ст. 215, 241 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками апеляційного господарського суду, вважає їх передчасними та такими, що зроблені з порушенням процесуальних норм, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення даного спору по суті, з огляду на наступне.

Предметом позовних вимог у цій справі є визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним, підставою недійсності правочину визначено відсутність волевиявлення учасника правочину (позивача) на укладення спірного договору.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 та частиною першою.

Правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу), а відтак дії позивача з виконання спірного договору є підставою вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено.

(Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 5013/492/12).

Суд апеляційної інстанції, встановивши факт підписання спірного договору не директором позивача, зробив висновок про те, що договір підписано невстановленою особою, разом із тим суд не спростував доводи суду першої інстанції про те, що спірний договір підписано ОСОБА_7, яка діяла на підставі довіреності від 01.09.2014, виданою ПП "Луб'янське", в особі директора ОСОБА_6

З наявної в матеріалах справи довіреності від 01.09.2014 (а.с. 149), виданої ОСОБА_8 ПП "Луб'янське", в особі директора ОСОБА_6, вбачається надання вказаній уповноваженій особі повноваження, зокрема, розписуватись на необхідних документах, у тому числі підписувати від імені директора ПП "Луб'янське" договори оренди земельних ділянок, додаткові угоди до них, припинення договору шляхом розірвання за згодою сторін, акти прийому-передачі земельних ділянок.

Як встановлено судом першої інстанції зазначена довіреність мала чинність на момент підписання спірного правочину.

Отже, хоча з тексту договору дійсно не вбачається, що останній підписаний представником за довіреністю, але вказане не спростовує той факт, що на момент підписання угоди підписант міг мати повноваження вчиняти від імені юридичної особи правочини.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду апеляційної інстанції про підписання спірного правочину невстановленою особою за наявності вказаної довіреності та встановлених у рішенні суду першої інстанції обставин підписання договору суборенди земельної ділянки уповноваженою ПП "Луб'янське" особою ОСОБА_7, яка мала право вчиняти правочини від імені юридичної особи, є необґрунтованим.

До того ж доводів на спростування таких висновків суду першої інстанції чи сумнівів щодо особи підписанта апеляційною інстанцією не наведено.

Щодо відсутності доказів подальшого схвалення спірного правочину та ненастання наслідків дії правочину для його сторін слід зазначити наступне.

Згідно п.8 договору оренди від 15.03.2010, укладеного між ОСОБА_4 (орендар) та ПП "Луб'янське", договір укладено на 15 років починаючи з дати державної реєстрації.

Згідно п.9 договору оренди від 15.03.2010, укладеного між ОСОБА_4 (орендар) та ПП "Луб'янське", орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 2047,66 за календарний рік, в готівковій та безготівковій формі. За письмовою заявою Орендодавця орендна плата може виплачуватись в натуральній та відробітковій формі.

Таким чином, основним договором передбачена оплата, тобто виконання договору орендарем у грошовій, натуральній та відробітковій формі.

Згідно п. 8 договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014 договір укладено на 10 років і 7 місяців та діє до припинення дії Основного договору.

Відповідно до п.9.1 договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014 орендна плата за Основним договором встановлена у грошовій формі та у розмірі 2047,66 грн. за календарний рік, в готівковій та безготівковій формі.

Відповідно до п. 10 договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014 внесення плати за суборенду передбачено грошовими коштами на р/р орендаря - ПП "Луб'янське".

Отже, умовами договору передбачено оплату в грошовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Луб'янське" направлено до ФГ "Горизонт" листа від 25.12.2014, в якому просило орендаря з метою уникнення непорозумінь щодо внесення орендної плати власникам земельних ділянок за договором оренди землі плату, належну ПП "Луб'янське" за користування земельними ділянками, що знаходяться у користуванні ФГ "Горизонт" за договорами суборенди, виплачувати безпосередньо власникам в якості орендної плати за договорами оренди землі, укладеними з ПП "Луб'янське".

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що протягом серпня - грудня 2015 від ФГ "Горизонт" ОСОБА_4 отримано в якості плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарську продукцію: ячмінь - на 2700 грн., пшениці - на 2700 грн., кукурудзу - на 2400 грн., соняшника - на 1600 грн., солому на суму 600 грн., а всього - отримано сільськогосподарської продукції на 10000,00 грн.

Зазначені розрахунки здійснювалися в натуральній формі, яка була передбачена Основним договором оренди.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що виконання спірного договору суборенди не відбувалось, оскільки розрахунок в натуральній формі не був передбачений спірним договором суборенди, а відтак і лист від 25.12.2014, який на думку суду апеляційної інстанції є загальним, разом з поясненнями 3-ої особи про отримання від ФГ "Горизонт" в рахунок орендної плати вищезазначеної сільськогосподарської продукції та умовами самого договору оренди, свідчать про передчасність висновків суду про подальше не схвалення позивачем договору суборенди.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи суду апеляційної інстанції про те, що ПП "Луб'янське" виплачено орендна плата за 2015 ОСОБА_4 та здійснено нарахування і сплата податків, що підтверджується поштовим переказом від 25.12.2015 платіжним дорученням № 88 від 25.12.2015, не може підтверджувати відсутність у позивача намірів та домовленості між позивачем і відповідачем щодо передачі відповідачу обов'язку з виконання зобов'язань по виплаті орендної плати за договором оренди в рахунок виконання зобов'язань відповідача за оспорюваним договором суборенди, оскільки зазначена оплата здійснена позивачем за 2015 рік після звернення з позовною заявою до суду, а відтак є неналежним доказом щодо намірів позивача як на момент укладення договору, так і до звернення з позовом до суду.

Відносно доводів суду першої інстанції щодо підтвердження дійсності Договору наявністю на ньому печатки підприємства, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наявність печатки на договорі не є обов'язковою, оскільки вказане не може бути свідченням укладення спірного Договору, втім наявність печатки на договорі має бути оцінена судом у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, викладене свідчить про передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо підтвердження матеріалами справи обґрунтованості вимог позивача для визнання спірного правочину недійсним, зроблених з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Оскільки в силу ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження самостійно встановлювати обставини справи, так само як і оцінювати докази, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови у даній справі з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 111-9 ГПК України.

При цьому, під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати вищевикладені обставини, які стали підставою для скасування судового акта та передачі справи на новий розгляд.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що касаційна скарга ФГ "Горизонт" підлягає частковому задоволенню, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду