Головуючого Жукової Л.В. (доповідач) Суддів: Панової І.Ю., Погребняка В.Я. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське автотранспортне підприємство 24662" на ухвалу господарського суду Львівської області від 13.06.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у справі № 2/161 господарського суду Львівської області за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське автотранспортне підприємство 24662" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконаннюстягувач: приватне підприємство "Інтеграл Інвестиції" боржник товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське автотранспортне підприємство 24662" за участю представників сторін: ТОВ "Львівське автотранспортне підприємство 24662" - ОСОБА_4; ПП "Інтеграл Інвестиції" - ОСОБА_5

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.06.2016 у справі № 2/161 (суддя Мазовіта А.Б.) у задоволені заяви ТОВ "Львівське автотранспортне підприємство 24662" про визнання виконавчого документа - ухвали господарського суду Львівської області від 11.12.2012 про затвердження мирової угоди між стягувачем ПП "Інтеграл Інвестиції" та боржником ТОВ "Львівське автотранспортне підприємство 24662", таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Не погодившись із наведеною ухвалою, ТОВ "Львівське автотранспортне підприємство 24662" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду зі скаргою, у якій просило скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 13.06.2016 та прийняти нове рішення, яким заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у справі № 2/161 (Колегія суддів: Кордюк Г.Т. - головуючий; Гриців В.М.; Давид Л.Л.) ухвалу господарського суду Львівської області від 13.06.2016 у справі № 2/161 залишено без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське автотранспортне підприємство 24662" - без задоволення.

Не погодившись із наведеними судовими рішеннями ТОВ "Львівське автотранспортне підприємство 24662" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить Вищий господарський суд України ухвалу суду першої та постанову апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задовольнити, пославшись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 18, 22 Закону України "Про виконавче провадження ", ст. 117 ГПК України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи встановлено, що 11.12.2007 між ЗАТ АКБ "Львів" та ТОВ "Галицький автозавод" укладено кредитний договір № 105, згідно з умовами якого банк відкриває позичальнику відкличну не відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 8 100 000 грн. 00 коп., які він зобов'язується повернути в строк згідно графіку, але не пізніше 09.10.2015, щомісяця сплачуючи суму відсотків за користування кредитом у розмірі 17% річних та в терміни згідно умов Кредитного договору, а також оплатити штрафні санкції у випадках, передбачених кредитним договором.

11.12.2007 між ЗАТ АКБ "Львів" (іпотекодержатель), ТОВ "Галицький автозавод" (позичальник) та ВАТ "Львівське автотранспортне підприємство 24662" (іпотекодавець - майновий поручитель) було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. за реєстровим № 12571.

18.12.2007 між ЗАТ АКБ "Львів" (іпотекодержатель), ТОВ "Галицький автозавод" (позичальник) та ВАТ "Львівське автотранспортне підприємство 24662" (іпотекодавець - майновий поручитель) було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. за реєстровим № 12880.

Відповідно до договору іпотеки від 11.12.2007 та договору іпотеки від 18.12.2007, іпотекодавець - майновий поручитель з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем, викладених у основному зобов'язанні, передав в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, позначені на плані літ. "В-1", загальною площею 326,8 кв.м., яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 280; нежитлову будівлю, позначену на плані літ. "Д-2", загальною площею 2240,2 кв. м., яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 280; нежитлову будівлю, позначену на плані літ. "Ж-1" загальною площею 1257,5 кв. м., яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 280, нежитлову будівлю, позначену на плані літ. "З-1", загальною площею 976,3 кв. м., яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 280.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.12.2010 у справі № 2/161 позов задоволено частково - стягнуто з ВАТ "Львівське автотранспортне підприємство 24662" на користь ПАТ АКБ "Львів" заборгованість по кредитному договору № 105 від 11.12.2007 на суму 10 333 832 грн. 91 коп., у тому числі 8 030 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 2 138 610 грн. 00 коп. заборгованості по сплаті процентів, 165 222 грн. 91 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 25 500 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, а саме: нежитлову будівлю, позначену на плані літ. "В-1", загальною площею 326,8 кв. м., яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 280 згідно договору іпотеки від 11.12.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. за реєстровим № 12571 та нежитлову будівлю, позначену на плані літ. "Д-2", загальною площею 2 240,2 кв. м., яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 280; нежитлову будівлю, позначену на плані літ. "Ж-1" загальною площею 1 257,5 кв. м., яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 280, нежитлову будівлю, позначену на плані літ. "З-1", загальною площею 976,3 кв. м., яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 280 згідно договору іпотеки від 18.12.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. за реєстровим № 12880.

11.01.2011 у вказаній справі було видано наказ про примусове виконання рішення.

23.12.2011 головним державним виконавцем ВПВР ДВС ГУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу у даній справі (ВП № 30487273).

Ухвалою від 05.11.2011 замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Львів" на стягувача - Приватне підприємство "Інтеграл Інвестиції".

11.12.2012 господарським судом Львівської області винесено ухвалу про затвердження мирової угоди між стягувачем - ПП "Інтеграл Інвестиції" та боржником - ТОВ "Львівське автотранспортне підприємство 24662" у процесі виконання судового рішення.

13.05.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Пінським Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню ухвали господарського суд Львівської області від 11.12.2012 у справі № 2/161.

У зв'язку зі заміною сторони у виконавчому провадженні та затвердженням мирової угоди на стадії виконавчого провадження, виконавче провадження по примусовому виконанню наказу № 2/161 виданого 11.01.2011 закінчено про що винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 03.06.2014.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.12.2014 порушено провадження по справі № 914/4140/14 про банкрутство ТОВ "Галицький автозавод".

18.12. 2014 року постановою господарського суду Львівської області у справі № 914/4140/14 ТОВ "Галицький автозавод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а ухвалою господарського суду Львівської області від 24.03.2016 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс, визнано погашеними вимоги, які не були задоволені за недостатністю майна, серед яких і вимоги ПП "Інтеграл Інвестиції" в розмірі 10 453 546,66 грн., ТОВ "Галицький автозавод" ліквідовано.

Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, 05.04.2016 року державним реєстратором проведено реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ "Галицький автозавод" (номер запису 14151170017007498).

Посилаючись на те, що вимоги ПП "Інтеграл Інвестиції" визнано такими, що погашені проте, не задоволені за недостатністю майна, боржник у справі № 2/161 - ТОВ "Львівське автотранспортне підприємство 24662" звернулось до суду із заявою про визнання наказу, у даному випадку ухвали від 11.12.2012 про затвердження мирової угоди, як виконавчого документу, таким, що не підлягає виконанню.

Врахувавши те, що ліквідація юридичної особи-боржника не є самостійною підставою припинення зобов'язання іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, з огляду на те, що вимогу у позовному провадженні про звернення стягнення на предмет іпотеки було пред'явлено іпотекодержателем до іпотекодавця ще до ліквідації підприємства позичальника, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний господарський су, дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Львівське автотранспортне підприємство 24662" про визнання виконавчого документа, ухвали господарського суду Львівської області від 11.12.2012, про затвердження мирової угоди між стягувачем ПП "Інтеграл Інвестиції" та боржником ТОВ ""Львівське автотранспортне підприємство 24662", таким, що не підлягає виконанню, в порядку ст. 117 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із такими висновками, з огляду на таке.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання можливе за умови його належного виконання, що проведено належним чином.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання.

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. (ч.6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання та гарантує кредитору у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок іпотеки.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із ЄДРЮО та ФОП. Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язок заставодавця (іпотекодавця) з несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Таким чином, факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником. (правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 10.02.2016 у справі № 6-216цс14).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Змістом частин першої, другої статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов'язанням та його виключення з Єдиного державного реєстру фізичних осіб та юридичних осіб-підприємців не тягне за собою припинення зобов'язання іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, оскільки до цього іпотекодержатель звернувся з вимогами до нього, його вимоги визнано та включено до реєстру вимог кредиторів, оскільки позичальник неналежним чином виконував взяте на себе зобов'язання по погашенню боргу.

З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, відмовляючи у задоволенні заяви про визнання наказу (ухвали) таким, що не підлягає виконанню, оскільки припинення юридичної особи - позичальника за наявності заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником та відповідно визнання вимог кредитора погашеними.

Крім того варто зазначити, що рішення господарського суду Львівської області про звернення стягнення на предмет іпотеки ухвалено в період дії договорів іпотеки, коли основне зобов'язання, забезпечене іпотекою, належним чином не виконувалось, а боржник - ТОВ "Галицький автозавод" не був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Посилання ТОВ "Львівське автотранспортне підприємство 24662" на те, що вимоги кредитора були погашені відповідно до ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд апеляційної інстанції спростував правомірно, оскільки вимоги кредитора щодо стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором можуть бути задоволені в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , однак це не перешкоджає задоволенню вимог іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки (постанова ВСУ від від 6 липня 2015 року у справі № 6-166цс15).

Відповідно до ч.2 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Частина 4 зазначеної статті визначає, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

У пункті 3.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 (v0009600-12) (зі змінами) "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що ч.4 статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті. Зокрема, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Як встановлено під час розгляду справи, добровільне виконання обов'язку боржника - ТОВ "Львівське АТП - 24662" по виконанню ухвали суду про затвердження мирової угоди не відбулось, тому висновок про відсутність підстав для застосування ч.4 ст. 117 ГПК України, є правомірним.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з статтею 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 № 8 (v0008700-07) роз'яснено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч.1 ст. 116 ГПК України).

Відповідно до п.72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

За таких обставин, колегія Вищого господарського суду України, беручи до уваги обставини справи та недоведеність скаржником обставин на які він посилається у касаційній скарзі, не вбачає підстав для її задоволення, оскільки судом першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний господарський суд, правомірно відмовлено у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягають виконанню в порядку ст. 117 ГПК України.