головуючого судді Ходаківської І.П., суддів Яценко О.В., Данилової Т.Б., розглянувши касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову від 07.06.2016 Харківського апеляційного господарського судуу справі № 922/1035/15 господарського суду Харківської області за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" про повернення майна та відшкодування шкоди

За участю представників сторін:

Від позивача - Мех Д.В. (дов. від 26.11.15)

Від відповідача - Гриценко Д.В. (дов. від 15.02.16)

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "АТБ-інвест" про стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 537 657,64 грн.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 23.02.2016 (суддя Сальникова Г.І.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "АТБ-інвест" на користь Харківської міської ради 537 657,64 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у складі: Івакіної В.О., Камишевої Л.М., Пелипенко Н.М. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Харківська міська рада у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 120, 125, 182, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

ТОВ "АТБ-інвест" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "АТБ-інвест", є власником нежитлової будівлі літ. "А-1" та літ. "Б-1" загальною площею 933,9 кв.м., по Салтівському шосе, 143 у м. Харкові, на підставі договору купівлі-продажу № 725 від 25.04.2012 та акту прийому передачі майна № 1 від 25.04.2012.

Право власності ТОВ "АТБ-інвест" на нерухоме майно зареєстровано комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 11.05.2012 під реєстраційним № 25475992 (витяг про державну реєстрацію прав № 34097184 від 11.05.2012).

Отримавши право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" та літ. "Б-1" загальною площею 933,9 кв.м., по Салтівському шосе, 143 у м. Харкові, відповідач звернувся до Харківського міського голови з листом № 36-05/12 від 30.05.2012 про укладення договору оренди земельної ділянки.

23.10.2014 між Харківською міською радою та ТОВ "АТБ-інвест" укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого (пункт 1) орендодавець на підставі рішення 16 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.06.2012 за № 757/12 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд", та рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 за № 1202/13 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі громадської та житлової забудови, яка знаходиться: м. Харків, Салтівське шосе, 143.

29.12.2014 Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач з 25.04.2012 по 23.10.2014 використовував земельну ділянку площею 0,1548 га по вул. Салтівське шосе, 143 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі без оформлення документів на право власності або право користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав. За результатами обстеження складено акт від 29.12.2014 обстеження земельної ділянки, визначення її межі, площі та конфігурації.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 18.11.2014 № 29667554 та листа Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 16.12.2014 за № 5828/08 речові права відповідача на земельну ділянку станом на 29.12.2012 не зареєстровані, а тому, на думку позивача, останнє не набуло належних прав власності або користування щодо земельної ділянки по Салтівському шосе, 143 у м. Харкові та використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.

У зв'язку із вищезазначеним, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна (з урахуванням уточнень від 22.04.2015 та від 27.04.2015), наголошуючи, що в період з 01.06.2012 по 21.11.2014 відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) ).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, п. 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Відтак, предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем у порядку та в строки, визначені зазначеним вище рішенням міської ради), втім не сплачених відповідачем, що пов'язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Згідно з частинами 1-3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, норма статті 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за приписами п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також статтею 22 ЦК та частиною 2 статті 224, статтею 225 ГК, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, як норми ст. ст. 22, 1166 ЦК України, так і ст. 1212 ЦК України унормовують відшкодування шкоди, зокрема, у вигляді неодержаних потерпілою особою доходів, що завдана як внаслідок неправомірних дій/бездіяльності, так і внаслідок безпідставного збагачення іншої особи за рахунок безпідставного збереження нею коштів, які належать (мають бути сплачені) цій потерпілій особі.

При цьому, правову кваліфікацію матеріально-правової природи вимоги про стягнення коштів має дати саме суд, виходячи з обставин справи.

Господарським судом першої інстанції встановлено обгрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення 537657,64 грн., оскільки внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, Харківська міська рада фактично була позбавлена права одержати дохід у вигляді орендної плати, який вона могла би отримати в разі своєчасного укладення договору оренди, що завдало їй шкоди у спірній сумі.

Висновки апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з посиланням на те, що ТОВ "АТБ-інвест" не ухилялось від укладення договору оренди земельної ділянки по Салтівському шосе, 143 у м. Харкові, навпаки, останнім було здійснено всі дії, направлені на належне оформлення зазначеного договору, тобто відсутня протиправна поведінка відповідача, є неправомірними, оскільки спростовується вищенаведеними нормами чинного законодавства.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції про відмову в позові підлягає скасуванню, а рішення господарського суду про задоволення позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишено без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Постанову від 07.06.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/1035/15 господарського суду Харківської області скасувати, рішення від 23.02.2016 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" на користь Харківської міської ради 13257 грн. 28 коп. витрат по судовому збору за подання касаційної скарги.