головуючого судді: суддів: Іванової Л.Б. (доповідач), Владимиренко С.В., Гольцової Л.А., розглянувши касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" Заступника Генерального прокурора України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 за заявою Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 10.03.2009 до договору № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008 за участю представників сторін:

позивача: Саковець І.В., дов. від 31.05.2016 № 160

відповідача: Волосна Я.О., дов. від 11.12.2015 № 01Д-08

Литвинов В.В., дов. від 11.12.2015 05Д-08

прокуратури: Томчук М.О., посв. від 01.08.2012 № 000606

Приватне акціонерне товариство "Укргаз-Енерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 за нововиявленими обставинами, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 та у позові відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі № 26/327 (суддя Стасюк С.В.) у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 відмовлено; рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 у цій справі (колегія суддів у складі: Тищенко А.І., суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В.) ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.03.2016 у справі № 26/327 скасовано; заяву Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 за нововиявленими обставинами задоволено; рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на користь Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" витрати по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 26/327 у розмірі 1515,80 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1667, 38 грн.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 у справі № 26/327, ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у цій справі залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що надана заявником з мережі Інтернет копія довіреності ОСОБА_9 не спростовує висновків судів про те, що його кандидатура не була погоджена Правлінням Національного банку України і внаслідок цього у нього були відсутніми повноваження на виконання обов'язків тимчасового адміністратора; вказана довіреність є новим доказом, наявність якого могла бути з'ясована при розгляді справи по суті; надані заявником судові рішення у справах № 22ц-8966-2009 та № 34/350 не спростовують висновків судів про невідповідність додаткової угоди принципам розумності і справедливості, оскільки не стосуються правовідносин щодо розміщення депозитів юридичних осіб.

05.08.2016 до Вищого господарського суду України надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", в якому відповідач просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

09.08.2016 до Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга заступника Генерального прокурора України, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 у справі № 26/327, ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у цій справі залишити в силі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.08.2016 вказана касаційна скарга прийнята до спільного розгляду з раніше поданою касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк".

Касаційна скарга заступника Генерального прокурора України обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що надана заявником з мережі Інтернет копія довіреності ОСОБА_9 є новим доказом, а не нововиявленою обставиною; вказана довіреність не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо належності і допустимості доказів; наявність довіреності ОСОБА_9 не спростовує висновків судів усіх інстанцій про відсутність у вказаної особи повноважень на виконання обов'язків тимчасового адміністратора і видання такої довіреності не свідчить про схвалення ПАТ "Родовід Банк" оспорюваної додаткової угоди; наявність довіреності не спростовує і висновок судів про укладення додаткової угоди без попереднього погодження правління банку. Також скаржник вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що надані заявником судові рішення про стягнення заборгованості за кредитом не спростовують встановленої судами при розгляді справи невідповідності додаткової угоди принципам розумності і справедливості, оскільки стосуються інших правовідносин.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, вважає касаційні скарги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського міста Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 позов задоволено, визнано недійсною додаткову угоду № 3 до договору № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008, укладену між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" та Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго"; стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 у справі № 26/327 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 21.10.2014 відмовлено у задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.07.2014 у справі № 26/327.

Судові рішення та постанова мотивовані тим, що спірна додаткова угода згідно із ст.ст. 203, 215 ЦК України є недійсною, оскільки суперечить вимогам ст. ст. 92, 161, 241, 509, 627 ЦК України, а саме: не відповідає принципам розумності та справедливості в частині визначення завищеної процентної ставки в розмірі 48 % річних та укладена особою, яка не мала на те відповідних повноважень і в наступному не була схвалена Банком.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виконавчим органом Банку є Правління Банку (колегіальний орган), до компетенції якого статутом віднесено прийняття рішень про вчинення Банком правочинів на суму, що перевищує 25 % статутного капіталу Банку; сума спірної угоди (проценти, що підлягали нарахуванню та виплаті за її умовами), значно перевищувала допустиму суму (25 % статутного капіталу Банку), а Правління Банку не надавало згоди на укладення спірної додаткової угоди; наступне схвалення додаткової угоди не відбулось, оскільки розпорядження щодо виплати відповідачу процентів за додатковою угодою № 3 у сумі 283289424,65 грн. було винесено неуповноваженою особою, яка не була погоджена та затверджена постановою Правління Національного банку України на виконання функцій тимчасового адміністратора.

Отже, підставами визнання недійсною спірної додаткової угоди було укладення її особою, яка не мала на те відповідних повноважень без наступного схвалення такої угоди банком, та укладення її на умовах, що не відповідають принципам розумності і справедливості (в частині визначення процентної ставки за користування коштами).

Звертаючись із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327, заявник як на нововиявлені обставини посилається на наявність у заступника Голови правління Банку ОСОБА_9 повноважень на надання розпорядження про переказ грошових коштів на виконання додаткової угоди № 3, що підтверджується довіреністю від 09.12.2009, а також на те, що у спірний період банком укладались договори про залучення коштів за такими ж ставками як і за спірною додатковою угодою, про що свідчать судові рішення у справах № 22-ц-8966-2009 та № 34/350 за участю Банку.

Обґрунтовуючи вказані обставини, заявник вказує на те, що наявність у заступника Голови правління банку ОСОБА_9 повноважень на надання розпорядження про переказ грошових коштів на виконання додаткової угоди № 3 відповідно до виданої тимчасовим адміністратором Банку довіреності від 09.12.2009 та обставини залучення банком у спірний період коштів за такою ж процентною ставкою, як і за спірною додатковою угодою № 3, спростовує висновки судів про відсутність схвалення Банком вказаної додаткової угоди та невідповідність процентної ставки вимогам розумності та справедливості.

Відмовляючи у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327, місцевий господарський суд виходив з того, що наведені заявником обставини не є нововиявленими, оскільки не спростовують покладений в основу рішень судів факт відсутності у ОСОБА_9 повноважень на виконання функцій тимчасового адміністратора і, відповідно, на здійснення виплати відповідачу процентів за додатковою угодою № 3.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаним висновком суду першої інстанції та виходив з того, що наявність у тимчасового адміністратора права залучати службових осіб Банку до роботи в тимчасовій адміністрації та наділення заступника Голови Правління Банку ОСОБА_9 згідно із довіреністю від 09.12.2009 правом на переказ готівки, в т.ч. за депозитними договорами, і надання останнім розпорядження на переказ відповідачу суми вкладу та процентів за ним свідчить про схвалення Банком всього договору, в т.ч. додаткової угоди № 3. Оцінюючи обставини визнання недійсною додаткової угоди № 3 з підстав невідповідності розміру процентної ставки принципам розумності та справедливості, апеляційний господарський суд виходив з того, що надання позивачем в користування коштів іншим особам у той самий час і під той саме відсоток, що й за Додатковою № 3, що підтверджується судовими рішеннями у справах № 22ц-8966-2009 та № 34/350, свідчить про те, що відсоткова ставка була розумною та справедливою.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви та скасування рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 і прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувану постанову апеляційного суду у цій справі, виходить з наступного.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У справі "Желтяков проти України" Європейським судом з прав людини наголошено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, серед іншого, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі "Брумареску проти Румунії").

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

Матеріали справи свідчать, що рішення Господарського міста Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327, яким визнано недійсною додаткову угоду № 3 до договору № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008, залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції. Постановою Верховного Суду України від 21.10.2014 відмовлено у задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.07.2014 у справі № 26/327.

Таким чином, вказане рішення стало остаточним.

Як передбачено ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що у встановленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи, забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.

Отже, необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором.

Судові рішення про визнання недійсною додаткової угоди № 3 обґрунтовані, зокрема тим, що дії ОСОБА_9 як виконуючого обов'язки тимчасового адміністратора щодо підписання розпорядження про виплату коштів відповідачу не є свідченням схвалення правочину позивачем, оскільки уповноваження іншої особи на виконання функцій тимчасового адміністратора у випадку відсутності останнього здійснюється постановою Правління Національного банку України, яким, як встановлено судами, кандидатура ОСОБА_9 на виконання функцій тимчасового адміністратора не затверджувалась.

Таким чином, висновок судів усіх інстанцій про відсутність схвалення позивачем спірної додаткової угоди ґрунтується на тому, що ОСОБА_9 не був уповноваженою посадовою особою Банку, що відповідно до ст.ст. 238, 241 Цивільного кодексу України є умовою схвалення правочину.

Доводи заявника про наявність у ОСОБА_9 повноважень на підставі довіреності від 09.12.2009 зазначеного висновку не спростовує, у зв'язку із чим колегія суддів погоджується із правомірним висновком суду першої інстанції про те, що наявність вказаної довіреності не може бути нововиявленою обставиною у розумінні норм ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

В порушення вимог ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу та ст. 241 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що розпорядження виконуючого обов'язки тимчасового адміністратора Дробнохода Ю.М. на переказ відповідачу всієї суми вкладу та процентів за ним свідчить про схвалення Банком всього договору, в т.ч. додаткової угоди № 3.

Щодо висновків апеляційного господарського суду про відповідність процентної ставки, встановленої додатковою угодою № 3, принципам розумності та справедливості, які ґрунтуються на поданих заявником постанові Апеляційного суду Донецької області від 04.12.2009 у справі № 22ц-8966-2009 та рішенні Господарського суду міста Києва у справі № 34/350 від 12.06.2013, колегія суддів відзначає, що вказані рішення судів існували на момент прийняття рішення Господарського суду міста Києва у цій справі, є по-суті новими доказами, які не були своєчасно подані відповідачем на підтвердження своїх заперечень, а тому не можуть вважатися нововиявленими обставини.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевим господарськими в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Як визначено ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.