У квітні 2017 року ОСОБА_1 у порядку статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС (2747-15) ) подала до Вищого адміністративного суду України позов, у якому просила визнати незаконним і скасувати рішення ВРП від 9 березня 2017 року № 471/0/15-17 про тимчасове відсторонення судді господарського суду міста Києва ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження (далі - Рішення).

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначила, що Рішення відповідача про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора України Столярчука Ю.В. від 28 лютого 2017 року є необґрунтованим та ухвалене без урахування вимог пункту 19.4 глави 19 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП), та статей 131, 132, 155 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) щодо вмотивованості клопотання про відсторонення судді та обов'язку надання доказів наявності ризиків вчинення дій, які перешкоджатимуть кримінальному провадженню.

Так, на думку позивача, визнаючи викладені в клопотанні заступника Генерального прокурора України мотиви достатніми для його задоволення, ВРП, яка при вирішенні питання про відсторонення судді наділена повноваженнями слідчого судді, на порушення порядку, встановленого главою 14 розділу ІІ КПК (4651-17) , не дала власної оцінки та не дослідила наявності ризиків впливу на свідків чи створення інших перешкод кримінальному провадженню, не проаналізувала можливих наслідків відсторонення, чим порушила принцип пропорційності, а також не дотримала принципів рівності й змагальності у судовому процесі, оскільки не дала відповіді на заперечення позивача.

Крім того, ОСОБА_1 послалася на те, що ВРП мала взяти до уваги набрання законної сили ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у справі № 761/13118/16, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про застосування до неї запобіжного заходу у вигляді застави, адже зазначене клопотання було ідентичним за своїми правовими підставами та доказовою базою клопотанню від 28 лютого 2017 року, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного Рішення відповідача.

Також позивач вказала на незаконність відсторонення її від здійснення правосуддя у зв'язку з порушенням, на думку відповідача, суддівської етики, оскільки такий мотив знаходиться поза межами підстав для відсторонення судді, визначених статтею 62 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII (1798-19) ).

Вищий адміністративний суд України постановою від 25 травня 2017 року в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала заяву про його перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС (2747-15) , у якій просить постанову Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2017 року скасувати та ухвалити нову - про задоволення позову.

Заслухавши позивача, представників відповідача та третьої особи, перевіривши наведені у заяві та запереченнях на неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частиною п'ятою статті 49 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ), яка визначає засади недоторканності та імунітету судді, передбачено, що суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

Згаданою частиною статті 49 Закону № 1402-VIII та пунктом 6 частини першої статті 131 Конституції України ухвалення рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя віднесено до повноважень ВРП.

Підстави для ухвалення такого рішення передбачено частиною першою статті 62 Закону № 1798-VIII, відповідно до якої суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП: 1) у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності; 2) при проведенні кваліфікаційного оцінювання; 3) в порядку застосування дисциплінарного стягнення.

Порядок вирішення питання щодо тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності визначено статтею 63 зазначеного Закону.

Так, частиною першою цієї статті Закону № 1798-VIII (1798-19) передбачено, що тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється ВРП на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України або його заступника. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Аналогічні положення закріплено й у главі 19 Регламенту ВРП, який регулює процедурні питання здійснення нею повноважень, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, порядок підготовки, розгляду та прийняття рішень, а також інші питання її діяльності.

Пункт 19.4 зазначеної глави Регламенту ВРП також містить правило, згідно з яким клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинне бути вмотивованим та відповідати вимогам частини другої статті 155 КПК, відповідно до якої у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

У ході розгляду справи Вищий адміністративний суд України встановив, що у серпні 2014 року стосовно ОСОБА_1 було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000860, про що 21 серпня 2014 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

4 квітня 2016 року прокурор затвердив обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України, та двох злочинів, передбачених частиною четвертою цього Кодексу (2341-14) .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року призначено судовий розгляд у кримінальній справі № 751/13118/16-к.

2 березня 2017 року до ВРП надійшло клопотання заступника Генерального прокурора України Столярчука Ю.В. від 28 лютого 2017 року № 15/111-33062-14 про тимчасове відсторонення судді господарського суду міста Києва ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Таке клопотання мотивоване тим, що суддя ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких корисливих злочинів у сфері службової діяльності, а саме: зловживанні владою, тобто умисному для одержання неправомірної вигоди використанні службової влади всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам і інтересам окремих громадян; заволодінні майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому; одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах третьої особи дії з використанням наданої влади; вчиненому повторно одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної винагороди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах третьої особи дії з використанням наданої влади.

Тому, перебуваючи на посаді судді, ОСОБА_1 може незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема з числа працівників господарського суду міста Києва, може допустити інші аналогічні кримінальні правопорушення, оскільки вчиненню вказаного злочину сприяло саме те, що вона обіймає посаду судді, має знайомих серед працівників правоохоронних та судових органів, зв'язки з якими може використати для створення перешкод у розгляді кримінальної справи.

Отже, клопотання заступника Генерального прокурора України про тимчасове відсторонення судді господарського суду міста Києва ОСОБА_1 від здійснення правосуддя було мотивованим, містило посилання на визначені пунктом 19.4 глави 19 Регламенту ВРП обставини із наданням на їх обґрунтування копій відповідних матеріалів, витребуваних та досліджених Вищим адміністративним судом України у ході розгляду справи.

За результатами розгляду вказаного клопотання ВРП 9 березня 2017 року прийняла рішення № 471/0/15-17, яким тимчасово відсторонила суддю господарського суду міста Києва ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

За правилами частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII наведене вище Рішення ВРП може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Як на підставу для оскарження Рішення ВРП ОСОБА_1 послалася саме на наявність передумови для цього, встановленої пунктом 3 частини першої наведеної вище норми.

Колегія суддів не може погодитись із таким твердженням позивача, оскільки ВРП в оскаржуваному Рішенні зазначила про його ухвалення з підстави, установленої частиною п'ятою статті 49 Закону № 1402-VIII та пунктом першим частини першої статті 62 Закону № 1798-VIII, тобто у зв'язку з притягненням судді до кримінальної відповідальності, та визнала обґрунтованими доводи заступника Генерального прокурора України щодо необхідності відсторонення судді господарського суду міста Києва ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, зокрема, у зв'язку з наявністю ризиків вчинення зазначеною особою дій, передбачених пунктом 6 частини першої статті 155 КПК.

При ухваленні Рішення ВРП встановила й відсутність обставин, які б свідчили, що клопотання заступника Генерального прокурора України є формою незаконного впливу, тиску чи втручання у діяльність судді ОСОБА_1 щодо здійснення правосуддя, а також врахувала співмірність між такою засадою, як незалежність та недоторканність суддів, і наслідками тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Крім того, Рішення містить висновок, що здійснення правосуддя особою, яка притягається до кримінальної відповідальності, у цьому випадку здатне підірвати довіру до суду та поставити під загрозу забезпечення права на справедливий суд.

Доводи ОСОБА_1 щодо незаконності Рішення у з зв'язку з посиланням ВРП на порушення позивачем суддівської етики є безпідставними, адже такий висновок відповідача не пов'язаний із висновком про наявність ризиків вчинення зазначеною особою дій, передбачених пунктом 6 частини першої статті 155 КПК, що й було основним мотивом ухвалення рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Не заслуговують на увагу й доводи про незаконність задоволення клопотання заступника Генерального прокурора України від 28 лютого 2017 року № 15/111-33062-14 з огляду на постановлення 22 лютого 2017 року Шевченківським районним судом міста Києва у справі № 761/13118/16 ухвали про відмову в задоволенні клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу, яке за доказовою базою було ідентичним згаданому вище клопотанню від 28 лютого 2017 року, оскільки оцінка судом таких доказів здійснювалася з метою встановлення наявності обставин, пов'язаних із можливістю застосування саме застави, а не відсторонення від посади, які є різними заходами забезпечення кримінального провадження та відрізняються, зокрема, за наслідками їх застосування для обвинуваченого.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність визначених пунктом 3 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII підстав для скасування Рішення ВРП, оскільки воно містить як посилання на визначені законом підстави його ухвалення, так і мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Отже, рішення Вищого адміністративного суду України про відмову в задоволенні позову ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені у заяві доводи не спростовують правильності викладених у ньому висновків, тому відповідно до частини першої статті 244 КАС (2747-15) у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , статтями 171-1, 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України