Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого: Студенця В.І., суддів: Васищака І.М., Стратієнко Л.В., за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - не з'явився; скаржника - Тарановський Д.С.; розглянувши касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від22.04.2016 у справі № 28/106-08-2718 за позовом Приватного підприємства "Квадріум" до Одеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно

Приватне підприємство "Квадріум" (далі - ПП "Квадріум") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності на нежиле приміщення підвалу загальною площею 249, 9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 10.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2008 порушено провадження у справі № 28/106-08-2718 за позовом ПП "Квадріум" до Одеської міської ради про визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.08.2008 визнано за ПП "Квадріум" право власності на нежиле приміщення підвалу загальною площею 249, 9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 10.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя А. І. Ярош, судді Г. І. Діброва, Н. В. Ліпчанська) від 22.04.2016 відмовлено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2008, повернуто апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2008 без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2016, Департамент комунальної власності Одеської міської ради подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати і направити справу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме ст. 93 ГПК України (у редакції від 15.06.2007).

При цьому, Департамент комунальної власності Одеської міської ради посилається на те, що йому стало відомо про існування рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2008 лише з листа КП "БТІ" ОМР 11.04.2016, а тому процесуальні норми ст. 93 ГПК України не поширюються на Департамент.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.08.2016 касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.08.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2016 відмовлено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2008 та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України повернуто апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2008 без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим господарським судом 27.08.2008, таким чином строк його оскарження - до 08.09.2008 включно. Як вбачається з апеляційної скарги, її подано до місцевого господарського суду 15.04.2016, тобто з пропуском строку, встановленого для її подання.

До апеляційної скарги Департаментом комунальної власності Одеської міської ради надано заяву про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення господарського суду Одеської області, в якій зазначено, що про існування оскаржуваного рішення Департамент дізнався з листа КП "БТІ ОМР" лише 11.04.2016 року.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради є суб'єктом, що підпадає під перелік органів, для яких ч. 2 ст. 93 ГПК України встановлено обмеження строку в оскарженні процесуальних документів в один рік. В даному випадку апелянт подав апеляційну скаргу після спливу 7 років з дня оголошення оскаржуваного рішення.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, представник якої був присутнім в судовому засіданні 27.08.2008, отже Одеська міська рада, а також її органи були обізнані щодо існування оскаржуваного рішення. Окрім того, обмеження оскарження судового рішення органами місцевого самоврядування в один рік, незалежно від поважності причини пропуску строку є прямою нормою закону.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2008. На підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційну скаргу повернуто Департаменту комунальної власності Одеської міської ради без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Як встановлено судом апеляційної інстанції рішення Господарського суду Одеської області у даній справі було ухвалене 27.08.2008.

Відповідно до підпункту 24 пункту 3.3. Прикінцевих положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , який набрав чинності 30.07.2010, статтю 93 ГПК України викладено в новій редакції, а саме

"Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу".

Згідно з абз. 7 п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (2453-17) судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Статтею 93 ГПК України, в редакції від 11.05.2007, було передбачено, що апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Разом з тим, у п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (v0007600-11) зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що з урахуванням припису абзацу сьомого пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила частини другої статті 93 ГПК (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного рішення. Це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, оскільки ГПК (1798-12) до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присікальний тримісячний строк подання апеляційної скарги. Законом України від 20.12.2011 № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" (4176-17) перше речення частини другої статті 93 викладено у такій редакції:

"Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення".

Виходячи зі змісту наведеної процесуальної норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради є суб'єктом, що підпадає під перелік органів, для яких ч. 2 ст. 93 ГПК України встановлено обмеження строку в оскарженні процесуальних документів в один рік. В даному випадку апелянт подав апеляційну скаргу після спливу 7 років з дня оголошення оскаржуваного рішення.

Судом апеляційної також встановлено, що відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, представник якої був присутнім в судовому засіданні 27.08.2008, отже Одеська міська рада, а також її органи були обізнані щодо існування оскаржуваного рішення.

З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для відмови Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2008 та відповідно повернення апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 111-13 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111-13 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 111-7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми процесуального права, а саме ст. 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, то колегія суддів не знайшла підстав для скасування оскаржуваної ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2016.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2016 у справі № 28/106-08-2718 - без змін.