Карабаня В.Я. - головуючого, Вовка І.В., Селіваненка В.П., розглянувши матеріали касаційних скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АВС" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.16 та рішення господарського суду міста Києва від 04.11.15 у справі господарського суду міста Києва № 40/360 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВС" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка", Київська міська рада, Державне підприємство "Київмашсервіс", Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, про визнання права власності,

за участі представників сторін:

від позивача - Сиволоцька В.М., Атаманчук Л.Р.,

від відповідача - не з'явилися,

від ДП "Київмашсервіс" - Лукаш О.Ю., Любченко Р.В.,

від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - Базюнь Ю.О.,

19.06.2006 товариство з обмеженою відповідальністю "АВС" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про визнання за ними права власності на склад ангарного типу, зведений за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 4, та зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву дати згоду на оренду майданчика площею 0,06 га.

04.07.2006 рішенням господарського суду міста Києва, залишеним без змін 05.09.2006 постановою Київського апеляційного господарського суду позов задоволено, визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "АВС" право власності на приміщення складу ангарного типу загальною площею 376,2 кв.м. (літ."Б") та прибудованого до нього адміністративно-побутового корпусу загальною площею 334,0 кв.м. (206,9 кв.м. + 127,1 кв.м.), (літ. "А"), розташованих за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 4, позначених на Генплані товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" під номером 32, та зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву дати згоду ТОВ "АВС" на суборенду виробничого бетонного майданчика загальною площею 0,06 га.

25.06.2015 постановою Вищого господарського суду України зазначені судові рішення скасовані, а справу скеровано для нового розгляду до суду першої інстанції з підстав неповного з'ясування попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

04.11.2015, при новому розгляді, рішенням господарського суду міста Києва (суддя Балац С.В.), залишеним без змін 15.06.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Кропивна Л.В., Коршун Н.М., Чорна Л.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю, з мотивів самовільного зведення позивачем будівлі, що виключає наявність підстав для визнання права власності на спірні приміщення.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 02.10.1995 між державним підприємством "Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро (СКТБ) "Роботекс" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "АВС" (орендар) було укладено договір оренди №32/2, за умовами якого останньому було передано на умовах оренди державне майно - територію площею 0,113 га, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 4.

14.03.1996 між ДП СКТБ "Роботекс" та ТОВ "АВС" було укладено договір про співпрацю, відповідно до якого сторони домовились спільно облаштовувати господарську територію СКТБ для задоволення їхніх потреб та спільно фінансувати розвиток інженерної мережі, надавати йому необхідні послуги, спільно нести витрати по сплаті податків та платежів.

Пунктом 3.3. зазначеного договору сторони узгодили провести демонтаж зведених ТОВ "АВС" будівель та їх транспортування до нового місця розташування.

01.04.1996 ДП СКТБ "Роботекс" та ТОВ "АВС" переуклали договір оренди від 02.10.1995 № 32/2, підписавши договір № 45 із зазначенням на генеральному плані орендодавця місця розташування орендаря.

18.03.1996 представниками ДП СКТБ "Роботекс", ТОВ "АВС", державних санітарних, пожежних органів, органів охорони праці, за участі проектувальника, профспілок, було складено акт прийняття в експлуатацію складу ТОВ "АВС" ангарного тику, загальною площею 347 кв. м. для зберігання непальних матеріалів, розташованого за адресою м. Київ, вул. Пухівська, 4, який відповідно до висновку цієї комісії здавався у задовільному стані, облаштований системами пожежної та охоронної сигналізації, локальною системою опалення.

01.01.1997 сторони договору № 45 від 01.04.1997 уклали додаткову угоду до нього, якою збільшили розмір території, що орендується до 0,1144 га, визначивши її балансову вартість у розмірі 11,810 грн., врегулювавши питання взаєморозрахунків.

31.07.1997 ДП СКТБ "Роботекс" було реорганізовано шляхом приєднання до ЗАТ "Агротехніка" - орендаря державного майна за договором від 29.07.1997 № Д-1904, укладеного між фондом державного майна та ЗАТ "Агротехніка".

Відповідно до статуту ТОВ "Агротехніка" останнє є правонаступником ЗАТ "Агротехніка", що також підтверджується довідкою регіонального відділення фонду державного майна по місту Києву від 23.03.2006.

У подальшому право оренди виробничої території площею 0,1144 га оформлювалось на новий строк шляхом підписання ЗАТ "Агротехніка" та ТОВ "АВС" договору № 10 від 01.09.1997, та договору № 7 від 02.01.2001.

У зв'язку з перереєстрацією ЗАТ "Агротехніка" у ТОВ "Агротехніка", між останнім та ТОВ "АВС" 30.09.2003 було укладено новий договір оренди державного майна № 7 площею 1144 кв. м., балансова вартість якого на момент укладення, за даними інвентаризації становила 11,840,40 грн. зі строком дії до 30.09.2007.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "АВС" зазначали, що зведені ним будівлі (ангар площею 376,2 кв. м., двоповерхова цегляна прибудова адміністративно-побутових приміщень, площею 344 кв. м.), є поліпшеннями орендованого ними державного майна - виробничої території.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суди обох інстанцій при вирішенні спору по суті не виконали вказівки Вищого господарського суду України, відповідно до яких скасовуючи постанову від 05.09.2006 та рішення від 04.07.2006, Вищий господарський суд України наголошував на достатності правових підстав для застосування положень ст. 392 ЦК України.

Окрім того, касаційна інстанція звертає увагу на те, що судами обох інстанцій не дотримано положення ст. 43 ГПК України, відповідно до яких господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, та вимог ст. 84 ГПК України, відповідно до яких рішення у справі має бути гранично повним, ясним, чітким, обов'язково мати вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте усупереч зазначеним вимогам, суди обох інстанцій не перевірили та не надали правової оцінки твердженням позивача про те, що спірний об'єкт будувався ним на підставі договору про співпрацю від 14.03.1996, який за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, дія якого тривала 10 років, та за змістом якого сторони домовились спільно облаштовувати господарську територію підприємства з тяжким фінансовим становищем, для задоволення їх потреб та спільно фінансувати розвиток виробничої бази СКТБ "Роботекс", здійснювати будівництво запланованих об'єктів, розвивати інженерні мережі, надавати необхідні послуги та спільно нести витрати по сплаті податків і платежів, керуючись ст. 430 ЦК УРСР. Суди не визначились яким законом повинні регулюватись спірні правовідносини, які виникли до 2004 року, тобто до набуття чинності ЦК України (435-15) . Крім того, апеляційний суд та місцевий суд не дослідили, до компетенції якої ради було віднесено питання землекористування - міста Києва чи Броварів, оскільки як убачається із матеріалів справи, земельна ділянка у 2007 році перейшла до Київської міської ради за рішенням суду від 10.10.2007 у справі № 32/519 господарського суду міста Києва. Між тим, судами ці обставини взагалі не досліджувались, не надано правової оцінки доказам, які свідчать про відсутність нерухомого майна за адресою м. Київ, вул. Пухівська, 4, зареєстрованого за Міністерством економічного розвитку та торгівлі України та за ДП "Київмашсервіс", не звернуто увагу на обставини, які підтверджують схвалення Фондом державного майна України та іншими державними органами дій позивача та СКТБ "Роботекс" зі створення спірного нерухомого майна.

За таких обставин, рішення обох інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими, тому підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.