головуючого судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Гончарука П.А., судді Стратієнко Л.В., за участю представника позивача Переяславської М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Господарського суду Донецької області від 24.02.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року у справі № 905/3099/15 Господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення пені у розмірі 166999,01 грн, 3% річних у розмірі 8349,95 грн,

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (надалі - ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом, у якому посилаючись на прострочення Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (надалі - ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", відповідач) оплати поставленого товару відповідно до договору поставки № 151502/1406393 від 05.12.2014 року, просило стягнути з відповідача пеню у розмірі 166999,01 грн та 3% річних у розмірі 8349,95 грн.

ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у позові, посилаючись на те, що товар відповідно до рахунку № 200319 від 31.05.2015 року був поставлений 01.06.2015 року, що підтверджується календарним штемпелем видачі вантажу у електронних залізничних накладних № 46666251, 46666277, 4666228, 4666236, а не 31.05.2015 року, як помилково вважає позивач. Відповідач також вказує, що нарахування 3 % річних та пені є неправомірним, оскільки відповідно до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Крім того, відповідач посилаючись на особливості здійснення господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції (знаходження в безпосередній близькості від лінії зіткнення), наявність заборгованості Державного бюджету України по сплаті бюджетного відшкодування ПДВ, заборгованості контрагентів перед відповідачем, падіння обсягів виробництва, просив зменшити суму пені до 80 % та відстрочити виконання рішення до 31.03.2016 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.02.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Філімонової О.Ю., суддів: Левшиної Я.О., Сажневої М.В.), яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Стойка О.В., суддів: Бойченка К.І., Чернота Л.Ф.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на те, що судами неправильно визначений строк, з якого починаються нараховуватися штрафні санкції та порушено вимоги ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ), ст.ст. 34, 43, п.п. 3, 6 ст. 83, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ), просить скасувати судові рішення і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111-5, ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається суди встановили, що 05.12.2014 року між сторонами був укладений договір поставки № 151502/1406393 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача феросплави (далі-товар) протягом строку з 01 травня 2015 року по 31 серпня 2015 року, на умовах, у кількості та в строки, вказані в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти та оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30-ти (тридцяти) банківських днів з дати поставки товару.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що датою поставки товару, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника.

Суди встановили, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу залізничним транспортом товар:

1) 31.05.2015 року на суму 1293382,13 грн відповідно до залізничної накладної № 46619227. Оплачено відповідачем 17.07.2015 року.

2) 31.05.2015 року на суму 21768078,94 грн відповідно до залізничних накладних № 46619250, № 46619284, № 46619359, № 46619219, № 46619268, № 46619342, № 46619193, № 46619243, № 46619276, № 46619292, № 67382309, № 46619300, № 46619201, № 46619318. Оплачено відповідачем: 16.07.2015 року на суму 5568078,97 грн, 17.07.2015 року на суму 12800000,00 грн, 21.07.2015 року на суму 3399999,97 грн.

3) 31.05.2015 року на суму 7518108,35 грн відповідно до залізничних накладних № 46666251, № 46666277, № 46666228, № 46666236. Оплачено відповідачем 17.07.2015 року

4) 08.06.2015 року на суму 14815293,41 грн відповідно до залізничних накладних № 46878187, № 46878237, № 46878203, № 46878211, № 46878245, № 46878229, № 46878153, № 46878252, № 46878260. Станом на 21.07.2015 року товар був оплачений частково в сумі 12451293,41 грн. 23.07.2015 року сплачено 2400000,00 грн.

5) 17.06.2015 року на суму 10391275,30 грн відповідно до залізничних накладних № 47214192, № 47214200, № 47214127, № 47214093, № 47214150, № 47214143. Станом на 31.07.2015 року рахунок був сплачений частково в сумі 5391275,36 грн. 06.08.2015 року сплачено 4999999,94 грн.

Відповідно до розрахунку позовних вимог позивач вважає, що останнім днем виконання зобов'язання з оплати товару, який поставлений 31.05.2015 року, є 14.07.2015 року, тому 3 % річних та пеню він нараховує з 15.07.2015 року по день належного виконання зобов'язання. Останнім днем виконання зобов'язання з оплати товару, який поставлений 08.06.2015 року, є 21.07.2015 року (3 % річних та пеня нараховані за 1 день прострочки), а товару, який поставлений 17.06.2015 року, - 30.07.2015 року (3 % річних та пеня нараховані за 6 днів прострочки).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору щодо строків оплати поставленого товару, тому відповідно до п. 7.6 договору та ст. ст. 549, 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 216- 219, 230 ГК України позивач має право вимагати від відповідача сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення. При цьому судом визначено, що належний розмір пені має становити 580477,66 грн, а 3 % річних - 29023,88 грн, оскільки на думку суду кінцевий строк оплати товару, який поставлений 31.05.2015 року, є 10.07.2015 року (а не 14.07.2015 року як вказує позивач); кінцевий строк оплати товару, який поставлений 08.06.2015 року, - 17.07.2015 року (а не 21.07.2015 року); кінцевий строк оплати товару, який поставлений 17.06.2015 року, - 28.07.2015 року (а не 30.07.2015 року). Проте оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що пеня та 3% річних підлягають стягненню у заявленому позивачем розмірі. Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду, оскільки наведені відповідачем обставини, які покладені в основу обґрунтування клопотання про відстрочку виконання рішення, не є винятковими обставинами у розумінні ст. 121 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками місцевого господарського cуду. Доводи апеляційної скарги про те, що за рахунком № 200319 від 31.05.2015 року граничною датою оплати є 15.05.2015 року, оскільки датою поставки є не 31.05.2015 року як це визначено позивачем, а 01.06.2015 року, апеляційний господарський суд відхилив, зазначивши, що такі твердження відповідача "спростовується змістом залізничних накладних за № 46666251, № 46666277, № 46666228 та № 46666236 (а.с. 44-47, т. 1), які містять відбиток штемпеля від 31.05.2015 року, а умовами п. 2.3 договору конкретизовано, що датою поставки товару є дата саме штемпеля на залізничній накладній". Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, то суд апеляційної інстанції зазначив, що "підстав до задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, що стягнуті судом першої інстанції, не вбачає".

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується прострочка виконання зобов'язання з оплати товару, Вищий господарський суд України вважає, що висновки господарського суду першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і стягнення пені та 3 % річних в заявленому позивачем розмірі відповідають фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства. При цьому, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів про те, що належний розмір пені має становити 580477,66 грн, а 3 % річних - 29023,88 грн, а не 166999,01 грн та 8349,95 грн відповідно, як визначив позивач у позовній заяві, оскільки такі висновки не відповідають вимогам ст. 530 ЦК України, ст. 67, 73 Кодексу законів про працю. Суди безпідставно не звернули увагу на те, що у п. 3.4. договору строк оплати товару визначений банківськими днями (а не календарними), тому при встановленні останнього дня строку виконання зобов'язання мають враховуватися лише робочі дні, а вихідні, святкові або інші неробочі дні не враховуються. Зокрема, у травні - червні 2015 року відповідно до ст. 73 Кодексу законів про працю були встановлені такі святкові і неробочі дні: 31 травня - Трійця (неділя); 28 червня - День Конституції України (254к/96-ВР) (неділя), і відповідно 01 червня (понеділок) та 29 червня (понеділок) також є вихідним днем відповідно до ч. 3 ст. 67 Кодексу законів про працю. Позивач, керуючись вищенаведеними нормами чинного законодавства, правильно визначив останній день строку, період прострочення виконання зобов'язання та належний розмір пені та 3 % річних, тому висновки судів про те, що належний розмір пені має становити 580477,66 грн, а 3 % річних - 29023,88 грн, підлягають виключенню з мотивувальних частин прийнятих у справі рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. При цьому, судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права призвело до прийняття неправильного судового рішення. Законне, обґрунтоване, правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань.

Отже, оскільки допущені судами помилки у визначені останнього дня строку виконання зобов'язання в цілому не вплинули на прийняття правильного по суті рішення про задоволення позову і стягнення пені та 3 % річних в розмірі, який правильно визначений позивачем, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення без змін прийняті у справі рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Твердження заявника касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не надали належної правової оцінки доводам відповідача про те, що граничною датою оплати товару поставленого за накладними № 46666251, 46666277, 4666228, 4666236 є 15.07.2015 року, а не 14.07.2015 року, як вважає позивач, оскільки відповідно до електронних залізничних накладних № 46666251, 46666277, 4666228, 4666236 датою штемпеля станції відправлення є 01.06.2015 року, а надані позивачем копії цих накладних з датою штемпеля станції відправлення 31.05.2015 року є неналежними доказами у справі, суд касаційної інстанції відхиляє. Суд апеляційної інстанції надав оцінку поданим відповідачем доказам у справі і у постанові навів мотиви їх відхилення. Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, Вищий господарський суд України зауважує, що в цьому випадку дата штемпеля (31 травня чи 01 червня 2015 року) не має істотного значення для правильного вирішення спору у справі, оскільки ці обидва дні є вихідними, тому в будь-якому випадку початок перебіг строку починається з 02.06. 2015 року і закінчується 14.07.2015 року.

Доводи касаційної скарги, які стосуються незастосування судом права на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, та не надання відстрочки виконання рішення, то суд касаційної інстанції відзначає, що відповідно до вимог ст. 551 ЦК України, ст.ст. 83, 121 ГПК України суд має право вчинити такі дії лише у виняткових випадках. Оцінка обставин справи та визначення, чи є даний випадок винятковим, а також перевірка доводів заявника про наявність обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення, з метою вирішення питання про надання відстрочки виконання рішення належить до компетенції судів попередніх інстанцій. Ухвалюючи рішення у справі суди обох інстанцій не встановили обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення. Доводи касаційної скарги про порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права при вирішенні цього питання судами попередніх інстанцій не знайшли свого підтвердження.