головуючого суддів Стратієнко Л.В. (доповідач) Гончарука П.А. Круглікової К.С. за участі представників: позивача: відповідачів: 3-х осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: не з'явився ОСОБА_4 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на рішення та постанову Господарського суду Хмельницької області від 16 лютого 2016 року Рівненського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року у справі № 22/1250-10 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: публічного акціонерного товариства "Термопластавтомат", фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 Летичівська селищна рада, ОСОБА_7 про визнання права власності

У липні 2010 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахування заяви від 12.01.2016) про визнання за ним права власності на приміщення бетонно-змішувального вузла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 245,7 м2, придбаного ним з прилюдних торгів з реалізації арештованого майна Летичівського заводу пресових вузлів ВАТ "Термопласт-Автомат"14.12.1998

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.02.2016 (суддя - Смаровоз М.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 (головуючий - Бучинська Г.Б., судді - Розізнана І.В., Гудак А.В.), в задоволенні позову відмовлено.

Прийнято відмову ФОП ОСОБА_5 в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_6 про визнання права власності на приміщення (будову бетонно-змішувального вузла) за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 245,7 кв.м. та припинено провадження в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, 3-ї особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 23.09.1996 на підставі виконавчого напису нотаріуса Летичівської районної нотаріальної контори накладено стягнення на майно ВАТ "Термопластавтомат" (Летичівського заводу пресових вузлів).

14.12.1998 відповідно до акту, затвердженого суддею Летичівського районного суду, позивачем за 2 100,00 грн придбано гуртожиток (виробнича частина будівля БСУ (бетонно-змішувальний вузол) з земельною ділянкою 8 сотих, також за 4 950, 00 грн - частину гуртожитку (столярну майстерню) (акт від 11.11.1998).

Відповідно до накладних від 11.01.1999 вказані будівлі передані ОСОБА_5

Листом від 07.03.2006, адресованим директору ВАТ "Термопластавтомат", позивач просив забезпечити явку повноважного представника товариства у Летичівську районну нотаріальну контору для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу гуртожитку, що знаходиться за адресою: смт. Летичів, вул. 50-річчя Жовтня, 103/1.

28.03.2006 ВАТ "Термопластавтомат" повідомив позивача про те, що воно не виступало продавцем у даному випадку, а тому не може вчиняти дії з посвідчення договору купівлі-продажу та вказувало, що придбання приміщення здійснювалось через проведення публічних торгів, які проводились судовим виконавцем Летичівського районного суду, який і повинен був оформити відповідні документи.

Листом від 13.07.2006 позивач просив відділ ДВС Летичівського районного управління юстиції Хмельницької області забезпечити явку повноважного представника відділу у Летичівську районну нотаріальну контору для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна.

Хмельницьке бюро технічної інвентаризації листом № 10563/01-15 від 26.12.2008 повідомило ОСОБА_5 про те, що надані ним документи не є правовстановлюючими, на підставі яких видається свідоцтво про право власності.

18.09.2010 Хмельницьке бюро технічної інвентаризації повідомило господарський суд про те, що згідно електронних та документальних даних БТІ право власності на спірний об'єкт не зареєстровано.

Згідно листа державного нотаріуса Летичівської державної контори від 19.02.2010 акт від 11.11.1998 та від 14.12.1998 не відповідає законодавству України на теперішній час, зокрема розділу 25 інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", оскільки не вказано ким, коли, і де проводились прилюдні торги чи аукціон, немає характеристики реалізованого майна, адреси боржника і покупців не вказано, немає даних про правовстановлючий документ на нерухоме майно.

Рішенням Летичівської селищної ради 5-ого скликання № 7 від 16.01.2007 надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування приміщення столярної майстерні за адресою: вул. 50 річчя Жовтня 103/2, смт. Летичів.

Листом прокурор Летичівського району Хмельницької області № 0071-06 від 29.10.2006 повідомив позивача про те, що за результатами перевірки було встановлено, що посадові особи Летичівської селищної рада рішенням 12 сесії № 18 від 27.07.2004 надали дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_6, а рішенням 19 сесії № 11 від 02.11.2005 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку, площею 80 кв.м в приватну власність для будівництва та обслуговування індивідуального гаража по АДРЕСА_1. Також прокурор посилався на те, що вказана споруда вже знаходилась на даній земельній ділянці, про що знали на момент винесення зазначених вище питань на розгляд сесії землевпорядник селищної ради, архітектор та інші посадові особи; адреса АДРЕСА_1 не затверджувалась Летичівською селищної рада. Прокуратурою Летичівського району внесено 2 документи прокурорського реагування.

В зв'язку з відмовою державного нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва на придбання майна на аукціоні, а також через заперечення права власності на придбані об'єкти нерухомості з боку відповідачів, позивач просить визнати за ним права власності на спірний об'єкт.

За статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Одним зі способів захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

Стаття 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, лише якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

У зв'язку із тим, що позивачем в порядку передбаченому ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено набуття і оформлення за ним права власності на спірне майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 245,7 кв.м, а також, що вказане право оспорюється або не визнається іншою особою, то суди, врахувавши вимоги ст. 392 ЦК України, прийшли до правильного висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно, а тому правомірно відмовили в задоволенні цього позову через його необґрунтованість.

Щодо посилання позивача на те, що наявними документами, зокрема актом, накладною від 11.01.1999 підтверджується факт придбання ним у власність спірного майна, то вказані доводи були предметом перегляду судів, які правильно вказали, що цими документами не підтверджується факт придбання цього майна, адже, зокрема, з акту не можна ідентифікувати яке майно було предметом аукціону, а відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" доказом на підтвердження права власності на нерухоме майно є свідоцтво про реєстрацію права власності та /або витяг з Державного реєстру прав про реєстрацію права власності на нерухоме майно яких позивач не надав.

Крім того, отримання права на набуття права власності, не є самим право власності на нерухоме майно.

В частині припинення прововадження у справі щодо відповідача ОСОБА_6 правильність висновків суду ніким не оскаржується.

Інші доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і вже буди предметом ретельного дослідження та перевірки господарськими судами, а тому підстав для скасування судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 лютого 2016 року у та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року у справі за № 22/1250-10 - без змін.