розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі № 910/32762/15 господарського суду міста Києва за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди в розмірі 28 310, 00 грн., за участю представників

позивача: Бабак Б.С.,

відповідача: не з'явились,

У грудні 2015 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра-Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, в якому просило, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, стягнути 8 110, 56 грн. в порядку суброгації.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016, позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8 110, 56 грн. страхового відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (страховиком) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" (страхувальником) 10.06.2015 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 03.0004365.

Відповідно до п.п. 3, 5 договору предметом останнього є майнові інтереси, що не суперечать Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Hyundai І30 д/н НОМЕР_1.

Відповідно до п. 6.4. договору коефіцієнт фізичного зносу не застосовується.

У Криничанському районі Дніпропетровської області по а/д Дніпропетровськ-Миколаїв 23.06.2015 виникла дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля Hуundaі І30, д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 (власник - товариство з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал") та автомобіля Hуundaі Santa Fe, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6.

Внаслідок зазначеної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода виникла в результаті порушення водієм ОСОБА_6 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 27.07.2015 у справі № 523/10907/15-п. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" в особі уповноваженого представника 25.06.2015 звернулось до страховика (позивача) із заявою про страховий випадок.

Страховиком відповідно до страхового акта № 10170.06.15 аванс від 13.07.2015 вказану ДТП визнано страховим випадком та вирішено провести виплату страхового відшкодування в сумі 22 768, 00 грн., а відповідно до страхового акта № 10170.06.15 доплата від 16.07.2015 вирішено провести виплату страхового відшкодування в сумі 5 542,00 грн., всього - 28 310 грн. Дані акти сформовано страховиком на підставі калькуляції № СН10374/15 від 02.07.2015 та акта виконаних робіт № 13/07 від 13.07.2015.

Сума страхового відшкодування у розмірі 22 768, 00 грн. та 5 542, 00 грн. перерахована страховиком на рахунок страхувальника, що підтверджується копіями платіжних доручень № 1596 від 13.07.2015 та № 1634 від 16.07.2015 відповідно.

В подальшому листом вих. № 32 від 01.10.2015 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити протягом 7 днів, на рахунок позивача, завдану шкоду у розмірі 28 310, 00 грн. із зазначенням призначення платежу "відшкодування в порядку суброгації", посилаючись на те, що ОСОБА_6 є учасником бойових дій, а тому в силу приписів ст. 13.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) відповідач повинен відшкодувати збитки від ДТП, винуватцем якої є зазначений водій.

Листом від 22.10.2015 № 3/1-05/29397 відповідач повідомив позивача, що для подальшого розгляду вимоги та прийняття рішення щодо відшкодування шкоди необхідно надати додаткові документи.

Як стверджує позивач, ним супровідним листом № 18 від 11.11.2015 з відповідними додатками направлено на адресу відповідача необхідні документи, однак останнім страхове відшкодування здійснено не було, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив на користь позивача 20 194, 44 грн. страхового відшкодування, у зв'язку з чим позивач зменшив позовні вимоги до 8 110, 56 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Зазначена норма передбачена також ст. 27 Закону України "Про страхування".

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судами обох інстанцій встановлено, що страховиком вказану ДТП визнано страховим випадком. Відповідно до акта № 10170.06.15 аванс від 13.07.2015, страхового акта № 10170.06.15 доплата від 16.07.2015, калькуляції № СН10374/15 від 02.07.2015, акта виконаних робіт № 13/07 від 13.07.2015 вартість ремонту автомобіля Hуundaі І30, д/н НОМЕР_1, склала 28 310, 00 грн. Вказана сума страхового відшкодування перерахована страховиком на рахунок страхувальника, що підтверджується копіями платіжних доручень № 1596 від 13.07.2015 та № 1634 від 16.07.2015 відповідно.

Відповідно до п. 13.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Судами обох інстанцій встановлено, що на момент скоєння зазначеної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 застрахована не була, оскільки він є учасником бойових дій, що було встановлено під час перевірки його документів працівниками органу МВС України та підтверджується довідкою № 69453973 про ДТП від 23.06.2015.

Відповідно до п. 41.1. г) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, особами, на яких поширюється дія пункту 13.1. статті 13 цього Закону.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 36.4. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ). Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту № 03.0004365 від 10.06.2015, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_6 як до особи, відповідальної за завдані збитки, а Моторне (транспортне) страхове бюро України є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу Hyundai І30, д/н НОМЕР_1, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позов.

Крім цього, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив на користь позивача 20 194, 44 грн. страхового відшкодування, що також підтверджує визнання відповідачем позовних вимог.

Разом з тим, відповідач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення 8 110, 56 грн., що є різницею між заявленою сумою позовних вимог та сумою відшкодованого відповідачем страхового відшкодування (28 310, 00 грн. - 20 194, 44 грн. = 8 110, 56 грн.), вказуючи на те, що транспортний засіб Hуundaі І30, д/н НОМЕР_1 був пошкоджений під час ДТП у 2014 році та ця обставина є підставою для застосування коефіцієнту фізичного зносу.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до п. 6.4. договору добровільного страхування № 03.0004365 від 10.06.2015 коефіцієнт фізичного зносу не застосовується, а тому здійснення страховиком виплати страхового відшкодування в сумі 28 310,00 грн. на користь страхувальника не суперечить нормам чинного законодавства. В свою чергу надані відповідачем відомості мають інформаційний характер та в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що в автомобілі Hуundaі і30, д/н НОМЕР_1 були відновлені кузовні деталі.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову та відсутність підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні розміру страхового відшкодування, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування оскаржуваних постанови апеляційного та рішення місцевого господарських судів, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та/або процесуального права.