У листопаді 2014 приватне підприємство "Мірт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ледшоу", просило стягнути з відповідача 52 200,00грн. основного боргу, 3 633,98 грн. 3% річних 6 673,34 грн. інфляційних втрат, посилаючись на невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" зобов'язань за договором від 04.05.2012 щодо оплати наданих послуг (т. 1, а.с. 9-11).

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2015 (головуючий Ломака В.С., судді Маринченко Я.В., Марченко О.В.) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 3, а.с. 88-98).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 (головуючий Михальська Ю.Б., судді Тищенко А.І., Отрюх Б.В.) рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2015 скасовано та прийнято нове про відмову у позові (т. 3, а.с. 238-247).

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, приватне підприємство "Мірт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права (т. 4, а.с. 5-7).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.07.2016 касаційну скаргу приватного підприємства "Мірт" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.08.2016 (т. 4, а.с. 4).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

У судове засідання 02.08.2016 представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.05.2012 між приватним підприємством "Мірт" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" (замовник) було укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги по встановленню та забезпеченню роботи обладнання (додаток 1), що є власністю замовника під час проведення фестивалю з ОСОБА_2 за підтримки фонду Рената Ахметова "Світ талантів світ нації" у м. Києві Майдан Незалежності (т. 1, а.с. 54-55).

Згідно з п. 2.1.4 договору виконавець зобов'язався протягом 5 днів з дня завершення надання послуг скласти, підписати та передати на погодження замовникові акт наданих послуг.

Відповідно до п. 2.2.1 договору замовник зобов'язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити на користь виконавця вартість наданих послуг, а також згідно з п 2.2.4 договору протягом 5 днів з дня отримання акта наданих послуг від виконавця, у разі відсутності зауважень до наданих виконавцем послуг, підписати такий акт зі свого боку та передати один примірник виконавцеві.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що вартість послуг становить 52 200,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 8 700,00 грн.

Згідно з п. 3.4 договору розрахунок між сторонами проводиться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця 100% загальної суми договору, зазначеної у п. 3.3.

Відповідно до п. 3.5 договору факт надання послуг замовником, передбачених договором, підтверджується актом наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками кожної з сторін не пізніше п'яти днів після надання послуг.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що замовник зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця 100% загальної суми договору, зазначеної у п.3.3 після підписання сторонами акта наданих послуг, але не пізніше останнього банківського дня місяця, в якому була надана послуга.

Додатком № 1 до договору сторонами визначено специфікацію та вартість наданих послуг, а саме, монтаж екрану та забезпечення його роботи (т. 1, а.с. 56).

На підтвердження виконання приватним підприємством "Мірт" послуг за вказаним договором на загальну суму 52 200,00 грн. між сторонами складено акт наданих послуг від 05.05.2012 (т. 1, а.с. 57).

Судами також встановлено, що приватним підприємством "Мірт" щодо спірної господарської операції складено на ім'я відповідача податкову накладну від 05.05.2012 № 53, яку було відображено під п. 3 розділу "Видані податкові накладні" в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за травень 2012.

Відповідно до наданого відповідачем реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2012, під п. 2 розділу "Отримані податкові накладні" товариством з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" було відображено податкову накладну від 05.05.2012, видану позивачем щодо спірної господарської операції (але з невірним зазначенням її номеру як № 55).

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що договір про надання послуг від 04.05.2012 та акт наданих послуг від 05.05.2012 сторонами не укладались, директором товариства з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" ОСОБА_4 не підписувались та згідно складеного у січні 2015 розрахунку корегування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) виключено податковий кредит за спірною господарською операцією.

Несплата відповідачем суми заборгованості за договором від 04.05.2012 стала підставою для звернення приватного підприємства "Мірт" до суду з відповідним позовом.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України)

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів від 13.08.2015 № 6837/15-32/6838/15-33 у договорі про надання послуг б/н від 04.05.2012, додатку № 1 до нього та акті наданих послуг від 05.05.2012 підпис від імені директора товариства з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" виконано не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням його підпису. У вказаних документах відбиток печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" нанесено поверх друкованого тексту (т. 3, а.с. 50-55).

Згідно з п. 65, 68, 72, 73 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 № 1893 (1893-98-п) особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються.

Печатки і штампи, виготовлені з дозволу органів МВС, здаються для знищення цим органам за місцезнаходженням організацій.

Перевірка наявності печаток, штампів і бланків здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації.

У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків комісія проводить службове розслідування, результати якого оформляються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.

У разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС та вжити заходів для їх розшуку.

Враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах та відсутності доказів втрати печатки, місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок заявлених позовних вимог, дійшов висновку про задоволення позову з огляду на доведеність існування спірної заборгованості.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що підтвердженням надання позивачем та, відповідно, прийняття відповідачем послуг за вищезазначеним договором свідчать дії товариства з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" щодо включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за спірною операцією на підставі податкової накладної від 05.05.2012 № 53, а здійснення у січні 2015 (через майже 3 роки) коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість не може свідчити про неприйняття відповідачем відповідних послуг, враховуючи, що таке коригування було вчинено після ініціювання позивачем судового процесу зі стягнення заборгованості.

Апеляційна інстанція, скасовуючи прийнятий місцевим господарським судом акт та приймаючи нове рішення про відмову у позові виходила з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту реального надання приватним підприємством "Мірт" послуг згідно договору від 04.05.2012, оскільки як договір, так і акт наданих послуг від 05.05.2012 підписані неуповноваженою на це особою та доказів на підтвердження факту схвалення товариством з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" зазначеного договору, враховуючи складений відповідачем у січні 2015 розрахунок коригування сум податку, що не суперечить приписам ст. 50 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами доказів, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, встановивши, що позивачем надано, а відповідачем прийнято відповідні послуги, проте, не сплачено їх вартості, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Натомість, апеляційною інстанцією без достатніх правових підстав було скасовано обгрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Так, апеляційною інстанцією, як було зазначено вище, не було враховано приписи діючої постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 № 1893 (1893-98-п) щодо позитивного обов'язку особи забезпечити законність використання печатки.

Крім того, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилась та обставина, що відповідач також долучив до матеріалів справи примірник (оригінал) договору від 04.05.2012 без підпису керівника, але з печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" (т. 2, а.с. 17-18), що співвідноситься з висновком місцевого господарського суду про наявність договірних відносин між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, який здійснив передбачений процесуальним законом комплекс заходів для встановлення дійсних обставин справи, надавши їм відповідну оцінку за правилами ст. 43 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вищезазначеного сплачений приватним підприємством "Мірт" судовий збір у розмірі 2 192,40 грн. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований товариством з обмеженою відповідальністю "Ледшоу".

Керуючись ст.ст. 49, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу приватного підприємства "Мірт" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 у справі № 910/26108/14 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/26108/14 залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ледшоу" (місцезнаходження: 02232, м. Київ, вул. Закревського, 85, квартира 72; код ЄДРПОУ 36563876) на користь приватного підприємства "Мірт" (місцезнаходження: 79038, м. Львів, вул. Пасічна, 81, квартира 12; код ЄДРПОУ 22396799) 2 192 (дві тисячі сто дев'яносто дві) грн. 40 коп. судового збору за подання касаційної скарги.