Відповідача: Афанасьєва В.Є. - керівника; Хоружого В.В., дов. від 01.08.2016 № б/н; Хомич Ю.В., дов. від 01.08.2016 № б/н;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016

у справі № 910/30730/15 господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до житлово-будівельного кооперативу "Київ-3"

про стягнення 101 870,87 грн.,

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Київ-3", просило стягнути з відповідача 54 681,28 грн. основного боргу, 20 445,12 грн. пені, 1 578,46 грн. 3% річних, 25 166,01 грн. інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання умов договору від 24.11.2000 № 240056 щодо сплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період з 01.10.2014 до 01.10.2015 (т. 1, а.с. 6-9).

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2016 (суддя Пригунова А.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (головуючий Дикунська С.Я., судді Алданова С.О., Зубець Л.П.) (т. 3, а.с. 62-68) у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 233-238).

Не погодившись з прийнятими судовими актами, публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення і неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права (т. 3, а.с. 74-78).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.07.2016 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.08.2016 (т. 3, а.с. 73).

У запереченнях на касаційну скаргу житлово-будівельний кооператив "Київ-3" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і просить залишити їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.11.2000 між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (енергопостачальна організація) та житлово-будівельним кооперативом "Київ-3" (абонент) було укладено договір № 240056, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді в будинку 28-В по пр. Оболонському в місті Києві на умовах, передбачених договором (т. 1, а.с. 19-31).

Умовами договору сторони визначили також права та обов'язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність за порушення зобов'язань та строк дії угоди.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судами встановлено, що згідно облікових карток, наданих позивачем за період з жовтня 2014 по квітень 2015 фактичне споживання теплової енергії на квітень 2015 за договором складає 0,00 грн.; докази споживання відповідачем теплової енергії у квітні - вересні 2015 відсутні.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до заяв мешканців будинку по пр. Оболонському, 28-В у місті Києві, листа житлово-будівельного кооперативу "Київ-3" від 01.07.2014 № 39 на адресу публічного акціонерного товариства "Київенерго" температура гарячої води у квартирах в період жовтень 2014 - березень 2015 не перевищувала 35-40 градусів, тобто, позивачеві повідомлялось про невідповідність температури гарячої види у будинку по пр. Оболонському, 28-В у місті Києві встановленим нормам.

Листом від 16.07.2014 № 029/22/1/6778 структурний відокремлений підрозділ "Київські теплові мережі" публічного акціонерного товариства "Київенерго" повідомив, що зниження температури гарячої води у будинку по пр. Оболонському, 28-В у місті Києві зумовлено відключенням зовнішньої циркуляційної лінії гарячого водопостачання внаслідок його пошкодження та зазначив, що публічне акціонерне товариство "Київенерго" здійснить перерахунок теплової енергії споживачам, циркуляційні мережі яких відключені або не мають приладів обліку.

Житлово-будівельний кооператив "Київ-3" неодноразово звертався до публічного акціонерного товариства "Київенерго" з листами про неналежне виконання останнім умов договору щодо підтримання належної температури гарячого водопостачання, що, як встановлено судами, фактично підтверджено публічним акціонерним товариством "Київенерго" наявними в матеріалах справи листами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Встановивши, що позивачем, як особою, на яку процесуальним законом покладено обов'язок по доведенню своїх вимог, не було надано доказів надання послуг належної якості у спірний період та, відповідно, наявності заборгованості відповідача з огляду на відсутність первинних фінансових документів на підтвердження перерахування відповідачем грошових коштів, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов обгрунтованого висновку про відмову у позові.

Частиною 2 ст. 111-7 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, якими не порушені норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 ГПК України.

Так, представник заявника, у засіданні суду касаційної інстанції, вважаючи, що позов підлягає частковому задоволенню і наполягаючи на необхідності нового розгляду справи з призначенням судово-технічної експертизи для встановлення фактичного розміру заборгованості, разом з тим, не зміг надати пояснення щодо методики визначення обсягу і температури води, поставленої позивачеві за спірний період.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про відмову у позові за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі № 910/30730/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" - без задоволення.