Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Акулової Н.В.,

Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Запорізької міської ради

на рішення господарського суду Запорізької області

від 29.02.2016 року

та постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 18.04.2016 року

у справі № 908/6322/15

господарського суду Запорізької області

за позовом Запорізької міської ради

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

про стягнення 50 370 грн.

за участю представників:

позивача - Гирі В.О.

відповідача - ОСОБА_7

В грудні 2015 року Запорізька міська рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення збитків у вигляді упущеної вимоги у розмірі 50 370 грн. та судового збору в сумі 1 218 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.02.2016 року (суддя Кутіщева - Арнет Н.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2016 року (судді: Стойка О.В., Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Запорізька міська рада просить скасувати судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Також скаржник зазначив, що відповідачем порушено вимоги статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішення Запорізької міської ради від 24.12.2012 року № 77 "Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя" та не виконано обов'язок щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, внаслідок чого територіальній громаді м. Запоріжжя завдано збитки у заявленому розмірі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 06.11.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт № ЗП 08212506614 на об'єкті будівництва "Будівництво торгового комплексу у складі 4-х павільйонів", за адресою: АДРЕСА_1.

24.12.2012 р. Запорізької міською радою прийнято рішення № 77 "Про Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя", пунктами 2.1, 3.3., 3.6. якого передбачено, що замовник, який має намір укласти договір, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови. Договір про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя укладається з виконавчим комітетом Запорізької міської ради не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Частинами 1-3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону.

Факт прийняття спірного нерухомого майна в експлуатацію підтверджено зареєстрованою 27.06.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області за № ЗП 142131770344 декларацією про готовність об'єкта в експлуатацію.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням СПД ОСОБА_4 встановленого законом обов'язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя, внаслідок чого територіальній громаді м. Запоріжжя завдано збитки у розмірі 50 370 грн. При цьому, позивач вважає, що обов'язок укласти договір про пайову участь у відповідача виник з 06.11.2012 р., тобто з дати реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, оскільки, в силу приписів частини 7 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання будівельних робіт письмово поінформувати виконавчий комітет міської ради за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт. Також позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вищезазначеного Порядку, так як договір пайової участі не укладено, а, в силу приписів ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", після введення об'єкта будівництва в експлуатацію укладення вищевказаного договору є неможливим.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на відсутність пропозиції позивача про укладення договору та визначення розміру пайової участі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, вірно виходив з не доведення їх позивачем з огляду на відсутність доказів ухилення відповідача від укладення спірного договору, тобто наявності в його діях усіх елементів складу цивільного правопорушення та, як наслідок, можливість стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

При цьому, суди попередніх інстанцій послались на вимоги статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій", які не містять будь-якого обов'язку для відповідача письмово інформувати виконавчий комітет Запорізької міської ради про початок будівельних робіт, а в силу ч. 1 ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Посилаючись на відсутність підстав для покладення збитків саме на відповідача, суди зазначили, що п. 7 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 30 вересня 2009 року (1104-2009-п) , що діяв на момент отримання дозволу № 781-10 від 29 грудня 2010 року, передбачено, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, одночасно з наданням дозволу на виконання будівельних робіт або відмовою у його наданні, письмово інформує про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Водночас, залишаючи без задоволення позовні вимоги за безпідставністю, суди першої й апеляційної інстанцій також вказали, що договір пайової участі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію між сторонами не укладався і позивач не звертався до суду з позовом про спонукання відповідача укласти відповідний договір, внаслідок чого у встановленому законом порядку не визначений розмір та строк сплати пайової участі. Договір про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя (договір про пайову участь) укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, про що зазначено в листі № 23-11/6294/6-11 від 22.07.2011 р. "Про пайову участь забудовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів" (v6294858-11) .

Крім того, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України роз'яснено, що, в силу абзацу 1 частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту має укладатися до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію та є підставою для сплати замовниками будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури на території м. Запоріжжя.

Разом з тим, після прийняття спірного об'єкта в експлуатацію договір пайової участі з відповідачем не укладено.

Згідно ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після введення об'єкта будівництва в експлуатацію укладення договору є неможливим.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 22 ЦК України та частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов"язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб"єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов"язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв"язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність доказів порушення відповідачем господарського зобов'язання, внаслідок якого позивачем упущено можливість отримати доходи у вигляді упущеної вигоди у заявленому розмірі, грунтується на вимогах закону, оскільки позивачем не доведено факту наявності протиправної поведінки відповідача, понесення фактичних збитків або неотримання упущеної вигоди з вини відповідача.

Таким чином, доводи касаційної скарги є безпідставними, а тому не заслуговують на увагу.

В зв"язку з зазначеним, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняті рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Запорізької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2016 року у справі № 908/6322/15 залишити без змін.