Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників:позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідача Онищенко І.П. - довіреність від 01.06.2016 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Ровенькиантрацит" на постанову від 16.09.2015 року Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/8326/15-г господарського суду м. Києва за позовом Державного підприємства "Ровенькиантрацит" до Дочірнього підприємства "Газ України " Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 72 939,60 грн.

У квітні 2015 року ДП "Ровенькиантрацит" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення основного боргу у розмірі 72 939,60 грн. на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що у серпні - вересні 2011 року останній здійснив переплату за газ на загальну суму 72 939,60 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків підписаним між сторонами.

Крім того, разом з позовною заявою позивач надав клопотання в якому просив поновити строк позовної давності для розгляду даної позовної заяви, посилаючись на те, що у зв'язку з тим, що з квітня 2014 року на території Луганської та Донецької області проводиться антитерористична операція, позивач не мав можливості у відповідний термін подавати або направляти на адресу суду позовні заяви та сплачувати судовий збір.

05 травня 2015 року відповідач надав на адресу господарського суду міста Києва заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення 72 939, 60 грн. попередньої оплати та відмову у задоволенні позовних вимог.

На думку відповідача, перебіг позовної давності щодо заявлених вимог розпочався з 01.11.2011 року та закінчився 01.11.2014 року. Проте, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою лише у квітні 2015 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2015 року (суддя І.І. Борисенко) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, у зв'язку зі спливом позовної давності на підставі приписів статті 267 Цивільного кодексу України та на підставі встановлених обставин справи щодо обґрунтованості позовних вимог.

За апеляційною скаргою Державного підприємства "Ровенькиантрацит" Київський апеляційний господарський суд (судді: В.І. Рябуха, Л.М. Ропій, Н.Ф. Калатай) переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 16.09.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ДП "Ровенькиантрацит" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 року скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Газ України " Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просило касаційну скаргу залишити без задоволення, з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Заявлений позов стосується повернення здійсненої позивачем попередньої оплати товару через часткове невиконання відповідачем своїх зобов'язань, у зв'язку з чим до спірних правовідносин сторін слід застосовувати положення статті 693 Цивільного кодексу України, яка регулює попередню оплату товару та порядок її повернення у разі порушення контрагентом своїх зобов'язань.

Частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначає, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 20.12.2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Державним підприємством "Ровенькиантрацит" (покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2557/БО-20, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 187,20 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн, крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу належить 2 464,94 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 957,93 грн.

Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.1 договору визначено, що строк поставки газу: з 1 січня 2011 по 31 грудня 2011 включно.

У пункті 10.1 договору зазначено, що останній набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) ) з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011 і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

03.10.2011 між постачальником та покупцем було укладено додаткову угоду № 5 до договору, за умовами якої сторони погодили вважати спірний договір припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011.

31.10.2011 контрагенти підписали акт звіряння розрахунків, за яким відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем в сумі 72 939, 60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, з січня 2011 по 30 вересень 2011 сума здійснених Державним підприємством "Ровенькиантрацит" перерахувань склала 6 464 531, 58 грн.

Відповідно до актів прийому-передачі природного газу з січня 2011 по 31 серпня 2011 сума поставки газу склала 6 391 591, 98 грн.

Внаслідок грошових перерахувань у серпні-вересні 2011 року позивач здійснив переплату за газ на загальну суму 72 939, 60 грн., що і стало предметом судового розгляду по даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вимоги позивача щодо повернення попередньої оплати в сумі 72 939, 60 грн. були заявлені правомірно.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Частини першої статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до приписів статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності у даному випадку розпочався з 01.11.2011 року та спливає 01.11.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ДП "Ровенькиантрацит" були заявлені лише 30.03.2015 року, тобто, після спливу трирічного строку позовної давності з клопотанням про поновлення строку позовної давності.

Проте, суд апеляційної інстанції, оцінивши мотиви вказані заявником у клопотанні, дійшов висновку щодо відсутності поважності причин пропуску позовної давності, оскільки посилання на повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 23.07.2014 № 521-1598 та постанову Національного банку України "Про призупинення здійснення фінансових операцій" від 06.08.2014 № 466 (v0466500-14) не свідчать про обставини, за якими останній був дійсно позбавлений можливості звертатись з відповідним позовом до суду.

Таким чином, враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції про відмову в позові з підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 р. у справі № 910/8326/15-г та рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.