головуючого Татькова В.І. (доповідача), суддів: Самусенко С.С., Плюшка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпро Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 р. та на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. у справі № 910/1656/16 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпро Україна" (надалі - ТОВ "Адпро Україна") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Брест-Литовський" (надалі - ТОВ "БЦ "Брест-Литовський") про розірвання договору та стягнення 109 756,68 грн. за участю представників: від позивача - Федчук Ігор Євгенович від відповідача - Дашевська Юлія Ігорівна

У лютому 2016 року ТОВ "Адпро Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "БЦ "Брест-Литовський" про розірвання договору оренди № 216-10/2014 від 01.10.2014 р., укладеного між ними, а також про стягнення з відповідача суми гарантійного платежу в розмірі 109 756,68 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач повідомив відповідача про дострокове припинення дії спірного договору, однак, в порушення умов договору, він не повернув позивачу гарантійний платіж в розмірі 109 756,68 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. (суддя Морозов С.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "Адпро Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2016 р. касаційну скаргу ТОВ "Адпро Україна" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 26.07.2016 р.

25 липня 2016 року до Вищого господарського суду України від ТОВ "БЦ "Брест-Литовський" надійшов відзив на касаційну скаргу, за змістом якого позивач у справі просить суд залишити без задоволення подану касаційну скаргу, а прийняті у справі рішення та постанову - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.10.2014 р. між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, укладено договір оренди № 216-10/2014 нежитлового офісного приміщення (надалі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) об'єкт оренди загальною площею - 502,74 кв. м., що знаходиться на 3 та 4 поверхах будівлі, розташованої в м. Києві по вул. Старокиївська, за № 10. Об'єкт оренди, згідно плану (Додаток № 1) складається з: частини площ будівлі, що знаходиться на 3 поверсі, загальною площею 409,13 кв. м. При цьому, загальна площа приміщення, зазначеного в даному пункті, враховує коефіцієнт загальних площ, що складає 1,16 та множиться на фактичну площу орендованого приміщення, зазначеного в плані, а саме 352,70 кв. м. х 1,16 = 409,13 квадратних метрів; частини площ будівлі, що знаходиться на 4 поверсі, загальною площею - 93,61 кв. м. При цьому, загальна площа приміщення, зазначеного в даному пункті, враховує коефіцієнт загальних площ, що складає 1,16 та множиться на фактичну площу орендованого приміщення, зазначеного в плані, а саме 80,70 кв. м. х 1,16 = 93,61 кв. м.

Згідно з п. п. 3.1., 3.2. Договору передача об'єкту оренди здійснюється уповноваженими представниками сторін в строк до 01.10.2014 р. включно, але в будь-якому випадку не раніше отримання відповідачем від позивача гарантійного платежу, визначеного п. 4.4. договору. Прийом-передача об'єкту оренди оформлюється Актом прийому-передачі об'єкту оренди (Додаток № 4), в якому зазначається його технічний стан, встановлене в ньому обладнання, можливість нормального функціонування систем, комунікацій, відповідність об'єкту оренди плану, зазначеному в Додатку № 1 до цього договору, та інші відомості. Акт підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їхніми печатками та є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. п. 4.1.1., 4.2.1., 4.4. Договору оренди ціна орендної плати за користування об'єктом оренди складає всього 73 902,78 грн., а ціна послуги по утриманню об'єкта оренди - всього 45 874,02 грн. Сторони домовились, що орендар зобов'язується перерахувати на рахунок орендодавця платежі, зазначені у пп. 4.1. та 4.2. цієї статті, з розрахунку за один місяць з урахуванням ПДВ, сума яких встановлюється як гарантійний платіж, до підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди, але в будь-якому випадку не пізніше 5 календарних днів з дня підписання цього Договору.

В силу п.п. 10.1., 10.4. Договору оренди останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, а саме до 01.10.2015 р. включно. Договір може бути достроково припинений з ініціативи орендаря за умови сплати орендарем всіх розрахунків, виставлених орендодавцем згідно з умовами, передбаченими цим Договором, та всіх платежів відповідно до умов цього Договору. Орендар повідомляє про це іншу сторону за 2 місяці до дати запланованого припинення строку дії Договору, якщо інше не передбачено цим Договором. У випадку недотримання орендарем строків повідомлення орендодавця про дострокове припинення Договору з ініціативи орендаря, гарантійний платіж, сплачений орендарем відповідно до п. 4.4 даного Договору, орендарю не повертається.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, з матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що на виконання умов Договору оренди відповідач передав, а позивач прийняв у користування об'єкт оренди. Окрім того, згідно з платіжним дорученням № 658 від 04.11.2014 р. позивач перерахував відповідачу гарантійний платіж в розмірі 109 756,68 грн.

Звертаючись до господарського суду міста Києва з відповідним позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що він належним чином виконував свої договірні зобов'язання перед відповідачем і заборгованість у позивача була відсутня. При цьому, позивачем було надіслано відповідачу повідомлення № 23-04-2015/АМСЦ від 23.04.2015 р., в якому просив вважати строк дії Договору припиненим з 01.07.2015 р., а в силу положень Договору оренди відповідач також повинен був повернути позивачу гарантійний платіж у сумі 109 756,68 грн. Однак, відповідач грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач і звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом про розірвання Договору оренди та стягнення з відповідача суми гарантійного платежу в розмірі 109 756,68 грн.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення правовідношення.

У відповідності зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 10.4. Договору оренди визначено, що останній може бути достроково припинений з ініціативи позивача за умови сплати позивачем всіх розрахунків, виставлених відповідачем згідно з умовами передбаченими цим Договором, та всіх платежів відповідно до умов цього Договору. При цьому, про свій намір щодо дострокового припинення Договору оренди позивач, як орендар, повинен повідомити відповідача за 2 місяці до дати запланованого припинення строку дії Договору, якщо інше не передбачено цим Договором.

За змістом п.п. 4.4. Договору оренди, у випадку дострокового розірвання цього договору з ініціативи орендаря кошти, перераховані ним в рахунок сплати гарантійного платежу, повертаються в частині, що залишиться після виконання, у разі необхідності, орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати, витрат по утриманню об'єкту оренди, компенсаційних виплат за пошкодження псування об'єкту оренди та інших, передбачених договором платежів.

Так, 24.04.2015 р. позивач надіслав відповідачу повідомлення № 23-04-2015/АМСЦ від 23.04.2015 р. про дострокове розірвання Договору оренди, однак відповідачем заперечується факт отримання цього повідомлення засобами поштового зв'язку.

Судова колегія погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що належних та допустимих доказів отримання повідомлення позивача або повернення без вручення з відповідною довідкою відділення поштового зв'язку із зазначенням причини неможливості вручення (доставки) поштового пересилання ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було. При цьому, жодних доказів, які б свідчили про те, що позивач намагався вручити безпосередньо відповідачу (посадовій чи уповноваженій особі) повідомлення про дострокове припинення Договору оренди суду також надано не було.

Місцевим господарським судом, з яким погодився і господарський суд апеляційної інстанції, вірно було вказано, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Суди дійшли вірного висновку, що позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про дострокове припинення Договору оренди з 01.07.2015 р., що свідчить про неналежне виконання ним умов п. 10.4. Договору оренди, у зв'язку з чим спірний договір не може вважатися таким, що припинив свою дію і він діяв в межах строку, на який його було укладено сторонами, тобто до 01.10.2015 р. Доказів продовження строку дії Договору оренди суду не надано.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено судами, позивач звернувся до суду з позовом у лютому 2016 року, тобто вже після закінчення строку дії Договору оренди, що виключає можливість розірвання цього Договору у судовому порядку.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Так, ТОВ "Адпро Україна" не наведено належного обґрунтування щодо можливості розірвання Договору оренди вже після припинення строку його дії, тобто після закінчення строку, на який за згодою сторін цей договір було укладено.

Згідно зі ст. 11 Договору оренди всі розбіжності або суперечності та спори, що можуть виникнути під час виконання цього договору або у зв'язку з ним, будуть по можливості вирішуватись шляхом переговорів між сторонами, а у разі їх неможливості вирішення шляхом переговорів спори підлягають вирішенню у встановленому законодавством України порядку у господарському суді за встановленою підсудністю справ.

Судами з'ясовано, що в повідомленні про дострокове припинення строку дії Договору оренди відсутнє будь-яке посилання на причину таких дій позивача, зокрема, не вказано про наявність між сторонами суперечностей щодо розміру орендних платежів.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Однак, позивачем не доведено того, що відповідачем було допущено істотне порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди і внаслідок завданої цим шкоди позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору з відповідачем.

Крім того, у відповідності з п. 7.3. Договору оренди повернення об'єкта оренди після закінчення строку оренди або обов'язку з достроковим припиненням (розірванням) Договору оформлюється Актом прийому передачі об'єкту оренди, що складається та підписується представниками сторін, в день закінчення строку оренди або в день дострокового припинення Договору, за умови виконання позивачем умов цього пункту щодо стану об'єкта оренди.

Судами попередніх інстанцій було встановлено та матеріалами справи підтверджується, що жодного Акту прийому-передачі об'єкту оренди, згідно з яким позивач би повернув достроково або у встановлений Договором оренди строк орендоване приміщення, а відповідач прийняв його, сторонами не було ні складено, ані підписано.

Разом з тим, як вірно відзначено судами, в матеріалах справи наявний Акт огляду об'єкту оренди від 30.06.2015 р., складений позивачем без повідомлення відповідача, в якому зазначено про те, що об'єкт оренди відповідає плану зазначеному в Додатку № 1 до Договору, знаходиться в первинному стані, тобто в стані, який відповідає Акту прийому-передачі об'єкту оренди від 01.10.2014 р.

Однак, даний Акт не містить жодних відміток відповідача про прийняття орендованого приміщення від позивача, у зв'язку з чим суди правомірно відхилили його як неналежний доказ повернення об'єкту оренди позивачем, при цьому, судам не було також надано і доказів надіслання або вручення вказаного Акту від 30.06.2015 р. відповідачу.

Водночас, заперечуючи проти заявленого позову, відповідач вказував, що оскільки позивачем не було повернуто орендоване приміщення в порядку і строки, погоджені сторонами при укладенні Договору оренди, то в такому випадку позивач вважається таким, що самовільно звільнив об'єкт оренди без повідомлення про це відповідача та без передачі приміщення відповідачу в тому ж порядку, що й при отриманні приміщення в оренду, тобто шляхом складання відповідного Акту приймання-передачі. На підтвердження зазначеного ТОВ "БЦ "Брест-Литовський" було надано суду Акт звільнення об'єкту оренди від 01.07.2015 р., який містить підписи членів комісії, а саме: директора відповідача ОСОБА_6, адміністратора Бізнес-Центру "Vector" ОСОБА_7, головного енергетика Бізнес-Центру "Vector" ОСОБА_8 та незалежною особою - громадянином ОСОБА_9

Відповідно до п. 7.7. Договору оренди у випадку самовільного звільнення орендарем об'єкту оренди без узгодження з орендодавцем або відмови орендаря підписати акт прийому-передачі об'єкта оренди, факт самовільного звільнення об'єкту оренди підтверджується актом про звільнення об'єкту оренди, складеним комісією у складі представників орендодавця та незалежної особи.

Як з'ясовано судами, з Акту від 01.07.2015 р. вбачається, що комісією зафіксовано факт самовільного звільнення позивачем об'єкту оренди та технічний стан об'єкту, а також зазначено про встановлення позивачем на об'єкті оренди перегородок, тоді як питання перепланування об'єкта оренди, здійснення поліпшень між сторонами не вирішувалися, жодних додаткових угод чи Додатків до Договору оренди з цього приводу сторонами не підписувалися.

Згідно з п. 7.2 Договору оренди орендар не має права здійснювати будь-які капітальні або істотні зміни, перепланування об'єкта оренди та інші поліпшення без попередньої письмової згоди орендодавця.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правомірними та обґрунтованими висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що відсутність підписаного між сторонами Акту прийому-передачі (повернення) об'єкту оренди свідчить про самовільне звільнення позивачем орендованого приміщення, при цьому поліпшення об'єкту оренди було здійснено без попереднього погодження з відповідачем, що унеможливлює повернення відповідачем суми гарантійного платежу позивачу, а отже, і заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.