головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддів Іванової Л.Б., Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії на рішення та постанову Господарського суду Волинської області від 19.02.2016 Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі № 903/1269/15 Господарського суду Волинської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 48441,69 грн за участю представників:

позивача: Вознячук Л.Є., дов. від 28.12.2015;

відповідача: ОСОБА_4, особисто; ОСОБА_6, дов. від 11.01.2016;

Рішенням Господарського суду Волинської області від 19.02.2016 у справі № 903/1269/15 (суддя - Бондарєв С.В.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 852,32 грн, з яких: 666,85 грн боргу за надані позивачем відповідачу телекомунікаційні послуги згідно договору про надання послуг бізнес-мережі від 20.05.2014 № 55-6-05/1190, 175,25 грн пені, 10,22 грн 3% річних. В частині позовних вимог щодо стягнення 3691,74 грн боргу за надані позивачем відповідачу телекомунікаційні послуги, згідно цього договору, 43554,80 грн різниці між погодженою сторонами загальною вартістю витрат на додаткові роботи з організації підключення телекомунікаційних послуг і яка підлягає відшкодуванню та фактично сплаченою компенсацією вартості витрат у зв'язку з розірванням договору, 290,32 грн пені та 52,51 грн 3% річних відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дужич С.П., судді - Мамченко Ю.А., Саврій В.А.) рішення Господарського суду Волинської області від 19.02.2016 у справі № 903/1269/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "Укртелеком" (Оператор) та ФОП ОСОБА_4 (Бізнес-абонент) 20.05.2014 укладений договір № 55-6-05/1190 про надання послуг бізнес-мережі, за умовами якого Оператор надає Бізнес-абоненту на території України послуги некомутованого доступу до мережі Інтернет (додаткова угода від 20.05.2014 № 1) та телекомунікаційні послуги бізнес-мережі - системи комплексного обслуговування, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування.

Відповідно до п.3.1 договору, Оператор зобов'язаний, зокрема, надавати замовлені послуги за встановленими значеннями показників якості відповідно до нормативних документів у сфері телекомунікацій, надавати Бізнес-абоненту необхідні консультації з питань правильного користування замовленими послугами, а при зверненні Бізнес-абонента стосовно порушення нормального порядку надання послуг усувати пошкодження у визначені строки.

Бізнес-абонент несе відповідальність за організацію та обслуговування кабельних споруд у межах власної мережі; оплачує послуги в порядку та терміни, визначені договором, а у разі припинення надання послуг або виникнення перерв у наданні принаймні однієї з послуг, зобов'язаний відразу повідомити про це Оператора (п. 3.2 договору).

Бізнес-абонент має право не сплачувати абонентну плату за весь час пошкодження телекомунікаційних мереж та технічних засобів, що призвело до тимчасового припинення надання послуг у разі порушення Оператором граничних строків усунення пошкодження та виникло не з вини Бізнес-абонента, з дати реєстрації Оператором відповідної письмової заяви (п. 3.2.17 договору).

Розділом 4 договору визначено вартість послуг та порядок розрахунків.

Згідно п. 5.1, п.5.2 договору, в разі затримки оплати за надані Бізнес-абонентом послуги нараховується пеня, з 01 числа місяця, другого за розрахунковим, на суму заборгованості в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 (п. 8.1 договору). Бізнес-абонент має право на дострокове розірвання договору за умови попередження ним Оператора письмовою заявою, в строк не пізніше ніж за 30 календарних днів до бажаної дати.

Пунктом 9.4 договору визначено, що листування, пов'язане з виконанням, зміною або розірванням договору, здійснюється рекомендованими листами, телеграмами, кур'єрським зв'язком за підписом повноважних осіб сторін.

20.05.2014 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 55-6-05/1190, за умовами якої Оператор здійснює додаткові роботи з організації підключення послуг для Бізнес-абонента, загальною вартістю 83 554,80 грн (з ПДВ), а Бізнес-абонент компенсує частину витрат Оператора на додаткові роботи з організації підключення послуг в сумі 40,00тис. грн, протягом 10 банківських днів з дати виставлення рахунку та зобов'язується користуватись послугами протягом 36 місяців з дати їх підключення, в кількості та з розміром щомісячного споживання, що не менше, ніж на 3060,00 грн (з ПДВ). У разі відмови Бізнес-абонента від користування послугами, Бізнес-абонент на вимогу Оператора, протягом 15 банківських днів, зобов'язаний сплатити на користь Оператора різницю між погодженою сторонами загальною вартістю витрат на додаткові роботи з організації підключення послуг та фактично сплаченою компенсацією вартості витрат на додаткові роботи. Дана додаткова угода набирає чинності з дати підписання обома сторонами та діє протягом встановленого в п.8 договору періоду користування послугами.

За актами передавання-приймання від 01.09.2014 позивач передав відповідачу обладнання в тимчасове користування (медіаконвертор D-Link DMC-G01LC (32/20/27/950/00066) серійний № QBLT1C7001959, вартістю 167,99 грн; модуль оптичний SFP APSB 35013CXL20 WDM 155M TX 1550nm RX 1310nm 20km LC (32/20/37/100/00194) серійний № SF53235001356, вартістю 174,30 грн; патчкорд FC/UPC- LC/UPC SM 10m, вартістю 134,00 грн, а також Оператор організував послугу доступу до мережі Інтернет за технологією Ethernet із симетричною швидкістю 100 Мбіт/с за адресою АДРЕСА_1.

Господарськими судами встановлено, що 06.05.2015 о 18:56 ФОП ОСОБА_4 повідомив ПАТ "Укртелеком" про те, що послуга Інтернет не працює, а 02.06.2015 відповідач звернувся до позивача із заявою про дострокове розірвання договору № 55-6-05/1190 без сплати штрафу в сумі 43 554,80 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача 48441,69 грн, з яких 47913,39 грн заборгованість за телекомунікаційні послуги, яка складається з 4358,59 грн боргу за надані телекомунікаційні послуги за період з квітня по червень 2015 року, 43554,80грн витрат на проведення лінії зв'язку, а також 465,57 грн пені та 62,73 грн 3% річних.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Закону України "Про телекомунікації" (1280-15) , ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 666,85 грн боргу за надані позивачем телекомунікаційні послуги згідно договору, 175,25 грн пені та 10,22 грн 3% річних.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України обумовлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Як зазначили суди попередніх інстанцій, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані телекомунікаційні послуги з квітня по червень 2015 року в сумі 4358,59 грн, з яких борг за квітень 2015 року - 74,59 грн, за травень 2015 року - 3060,00 грн і за червень 2015 року - 1224,00 грн.

Заборгованість в сумі 74,59 грн за отримані телекомунікаційні послуги в квітні 2015 року відповідачем визнається, оскільки такі послуги надавались і ним не повністю проведений розрахунок, однак, відповідач заперечує наявність боргу за послуги, за період з 06.05.2015 по 02.06.2015, оскільки починаючи з 06.05.2015 послуги Інтернет йому не надавались, про що свідчить відповідна заявка відповідача від 06.05.2015, яка зареєстрована позивачем № 32010496.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Попередні судові інстанції, перевіривши матеріали, надані сторонами до справи дійшли висновку, що позивачем, в порядку ст. 32, 33 ГПК України, не доведено усунення порушення, зазначеного відповідачем (ненадання послуг Інтернет з 06.05.2015), а тому відсутні підстави вважати такими, що надавались послуги за договором № 55-6-05/1190 в період з 07.05.2015 по червень 2015 року і, відповідно, зважаючи на умови п. 3.2.17 договору, позовні вимоги в частині стягнення боргу за отримані відповідачем послуги були обґрунтовано задоволені частково на суму 666,85 грн.

Господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок пені та 3% річних, з урахуванням норм ст. 549, 625 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, дійшли правильного висновку про задоволення таких вимог частково (175,25 грн пені та 10,22 грн 3% річних за період з 01.062015 по 30.11.2015).

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 43554,80 грн різниці між погодженою сторонами загальною вартістю витрат на додаткові роботи з організації підключення телекомунікаційних послуг і яка підлягає відшкодуванню та фактично сплаченою компенсацією вартості витрат у зв'язку з розірванням договору, то суди, врахувавши зміст додаткової угоди № 2 до договору № 55-6-05/1190, а також умови, викладені п. 9.4 договору, надавши оцінку доданій позивачем до матеріалів справи копії фіскального чеку від 17.07.2015 зазначили, що даний доказ не доводить направлення відповідачу саме вимоги про оплату коштів, яка є різницею між погодженою сторонами загальною вартістю витрат на додаткові роботи з організації підключення телекомунікаційних послуг. Зазначений документ свідчить лише про направлення відповідачу певної, будь-якої кореспонденції.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

З огляду на наведене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Доводи скаржника були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції і фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 111-5, 111-7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 19.02.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі № 903/1269/15 - без змін.