головуючого судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Гончарука П.А., судді Стратієнко Л.В., за участю представників від позивача Кордівського А.І. від відповідача Зайончковської В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 року у справі № 910/167/16 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення 600000,00 грн,

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (надалі - ТОВ "Станіславська торгова компанія", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (надалі - ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", відповідач) про стягнення 600000,00 грн, як безпідставно набутих, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ).

ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" проти позову заперечувало, посилаючись на те, що кошти відповідно до призначення платежу у платіжному дорученні були перераховані на виконання договору № 12-1113 від 05.11.2013 року, проте цей договір не був укладений, а отже позивачем не доведено порушення зобов'язання відповідачем щодо проведення ремонту залізничної колії згідно з цим договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року (суддя Смирнова Ю.М.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Чорної Л.В. (доповідач), суддів: Кропивної Л.В., Смірнової Л.Г.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм ст.ст. 22, 83 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ), просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111-5, ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається суди встановили, що 08.11.2013 року позивач на рахунок відповідача сплатив 600000,00 грн з призначенням платежу "аванс на влаштування під'їзної колії с. Острів, зг. договору № 12-1113 від 05.11.2013".

Договір № 12-1113 від 05.11.2013 року не був укладений.

04.06.2014 року позивач направив на адресу відповідача лист - вимогу за вих.№ 02-6 від 02.06.2014 року, в якому повідомив, що підписання договору між сторонами не є можливим з огляду на цінову політику відповідача та просив останнього повернути платіж у розмірі 600000,00 грн. ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" цю вимогу залишило без розгляду, кошти не повернуло.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що сплачені позивачем за платіжним дорученням № 503 від 08.11.2013 року кошти в сумі 600000,00 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави, і відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України мають бути повернуті позивачу.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки господарського суду першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, і підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення судами вимог ст. ст. 22, 83 ГПК України не знайшли свого підтвердження. В абз. 4, 5 та 7 пп. 3.12 п. 3 постанови від 26.12.2011 року № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У цій справі позивач звернувся з позовом про стягнення 600000,00 грн (предмет позову), посилаючись на безпідставне їх збереження відповідачем (підстави позову). Ухвалюючи рішення по суті спору, суд першої інстанції виходив саме з цих підстав та предмету позову.

За таких обставин, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 року у справі № 910/167/16 - без змін.