У листопаді 2015 року позивач - ОСОБА_5 звернулася в господарський суд Вінницької області з позовом до відповідача - Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнути 77898,86 грн. середнього заробітку за період з 04.08.2015 року по 19.01.2016 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.01.2016 (суддя Стефінів Т.В.) в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2016 (колегія суддів у складі суддів: Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.) рішення господарського суду Вінницької області від 19.01.2016 залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати вказані вище рішенням господарського суду Вінницької області від 19.01.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2016 з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про звільнення позивача з посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул відповідно до наказу № 323-НК від 29.08.2014, а тому саме цей наказ є підставою для здійснення розрахунків відповідача при звільненні Зуб`юк О.А. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що нараховані їй до виплати 7207,47 грн. заробітної плати та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки була перерахована відповідачем позивачу, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Апеляційний господарський суд, погодившись з висновком суду першої інстанції, зазначив, що наказ від 29.04.2014 № 821-К, на який посилається позивач на підтвердження факту її звільнення за власним бажанням, підписаний від імені відповідача неуповноваженою особою - заступником Генерального директора ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_8, а отже не має жодних правових наслідків, тобто не свідчить про припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем.

Крім того, визнав безпідставними посилання позивача на обставини щодо повноважень ОСОБА_8, встановлені судовими рішеннями під час розгляду інших судових справ за участю інших сторін, оскільки відповідно до ст. 35 ГПК України ці обставини не мають приюдиційного значення для даного спору.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що гр.ОСОБА_5 з 16 листопада 2009 року обіймала посаду юрисконсульта з інтелектуальних прав дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", що підтверджується копією наказу, особовою карткою працівника та іншими доказами.

При цьому в матеріалах справи наявні два накази про звільнення ОСОБА_5

Наказ №821/К від 29.04.2014, яким позивача звільнено з 30 квітня 2014 року за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України і поданої ним заяви, підписаний заступником Генерального директора Дочірнє підприємство "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_8, містить печатку підприємства, в наказі зазначена підстава його прийняття, норма трудового законодавства.

Зазначеним наказом вирішено: "Звільнити 30 квітня 2014 року ОСОБА_5 з посади юрисконсульта з інтелектуальних прав дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_5 від 15.04.2014 року. Останнім робочим днем працівника вважати 30 квітня 2014 року. Бухгалтерії ДП "УГК "Nemiroff" провести повний розрахунок зі звільненим працівником, а також нарахувати компенсацію за час невикористаних працівником відпусток. Відділу кадрів ДП "УГК "Nemiroff" забезпечити належне заповнення трудової книжки та видачу заповненої трудової книжки працівнику в день звільнення".

З наданої позивачем копії трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що в ній зроблений запис № 5 від 30.04.2014 наступного змісту: "Звільнена з посади юрисконсульта інтелектуальних права за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України. Заступник генерального директора ОСОБА_8, підстава внесення запису - наказ № 821/К від 29.04.2014. Запис, посвідчений печаткою підприємства - "Для документів №1 Nemiroff і.к. 30805594".

В матеріалах справи міститься наказ № 323-НК від 29.08.2014, яким гр.ОСОБА_5 звільнено з посади за п.4 ст. 40 КЗпП України за здійснений в період 24.03.2014 р. по 29.08.2014 р. прогул без поважних причин та невихід на роботу на виклики роботодавця. Вказаний наказ підписаний Генеральним директором Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_9, містить печатку підприємства, в наказі зазначена підстава його прийняття, норма трудового законодавства. Копія наказу від 29.08.2014 разом із роз'ясненням порядку отримання нарахованих при звільненні коштів, направлені позивачу рекомендованим листом, який отриманий останнім.

В матеріалах справи наявна копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.08.2015, сформованого станом на 06.08.2015 року особою, яка уповноважена представляти юридичну особу Дочірнє підприємство "Українська горілчана компанія "Nemiroff" у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, є ОСОБА_9, дата його обрання (призначення) керівником та підписантом - 25.10.2011 р.

Згідно з п.п. 5.6.5.1., 5.6.5.1.4. п. 5.6.5 Статуту Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", затвердженого рішенням №27-06-2011 компанії "NEMIROFF HOLDINGS LIMITED" від 27 червня 2011 року, зареєстрованого державним реєстратором Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області 07 липня 2011 року, Генеральний директор без довіреності діє від імені Підприємства, представляє його інтереси в інших підприємствах, організаціях і державних органах; укладає трудові договори з посадовими особами, виконавчим персоналом та працівниками Підприємства; здійснює прийняття та звільнення працівників Підприємства.

З урахуваннями вищенаведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з 25.10.2011 єдиною особою, яка має повноваження на вчинення без довіреності юридично значимих дій від імені відповідача (у т.ч. прийняття на роботу та звільнення працівників) є Генеральний директор ОСОБА_9

А тому станом на момент подання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням - 29 квітня 2014 року - у ОСОБА_8 як заступника директора відповідача відсутні повноваження щодо укладення договорів з працівниками та, зокрема, в частині припинення трудових правовідносин.

Таким чином, звільнення позивача із займаної посади за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул відбулося на підставі підписаного Генеральним директором відповідача наказу від 29.08.2014 № 323-НК, який є підставою для здійснення на підставі ст. 116 КЗпП України (322-08) розрахунків відповідача при звільненні працівника ОСОБА_5

Нарахована до виплати сума 1 724 гривень 60 копійок заробітної плати та грошової компенсації за всі не використані нею дні щорічної відпустки була перерахована відповідачем на її ім я в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" по системі Аваль - Експрес, а також роз'яснено, що грошові кошти можуть бути отримані позивачем в будь-якому зручному для нього відділенні Банку при пред'явлені паспорту та ідентифікаційного податкового номеру. Факт перерахування відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 7 207,47 грн. за період з 01.03.2014 року по 18.06.2015 року підтверджується довідкою про стан розрахунку по заробітній платі № 14-15/168 від 18.06.2015 року, копіями платіжних доручень та іншими матеріалами справи.

Однак, колегія суддів не може погодитися з вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки судами попередніх інстанцій в порушення вимог ст.ст. 43, 101 ГПК України, в оскаржуваних судових рішеннях не надано належного правового аналізу обставинам справи з огляду на положення Кодексу законів про працю України (322-08) та інших нормативних актів, що регулюють дані відносини, та правової оцінки доводам позивача - ОСОБА_5 в підтвердження своїх вимог, зокрема, судовим рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за інші періоди.

За змістом ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, в тому числі у зв'язку з виходом на пенсію, власник, або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до частини 2 ст. 47 Кодексу Законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З матеріалів справи вбачається, що вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня звільнення по 05.08.2014 розглядається у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", яке порушено ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.07.2014 у справі № 902/798/14.

Вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.08.2014 по 03.08.2015 розглядалася в позовному провадженні. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.10.2015 стягнуто з Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" на користь ОСОБА_5 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 153493,02 грн. за період з 6 серпня 2014 р. по 3 серпня 2015р. включно.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних спав від 21.01.2016 рішення апеляційного суду м. Києва від 05.10.2015 залишено без змін. При цьому, в даній ухвалі зазначено, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач був звільнений відповідно до наказу № 821/К, що є чинним, скасованим та оспореним у судовому порядку не був, обґрунтовано дійшов висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у відповідності до ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Постановою Вищого господарського суду України 27.04.2016 у справі №902/798/14 про банкрутство ДП"Українська горілчана компанія "Nemiroff" скасована постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2016 в частині відмови ОСОБА_5 в задоволенні заяви про включення до складу кредиторів Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" з підстав порушення вимог ст.ст. 43, 101 ГПК України, оскільки суд не надав належної правової оцінки рішенню апеляційного суду м. Києва від 05.10.2015.

Вказані вимоги ОСОБА_5 до ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" обґрунтовані тим, що на підставі наказу № 821/К від 29.04.2014 її звільнено з 30 квітня 2014 року за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, однак відповідач не провів з нею повного розрахунку при звільненні, а саме: не здійснив належних виплат по заробітній платі та виплат компенсації за невикористану відпустку.

Предметом позову у даній справі також є стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі наказу № 821/К від 29.04.2014 в сумі 77898,86 грн. за період з 04.08.2015 року по 19.01.2016 року.

Однак, стверджуючи, що наказ від 29.04.2014 № 821-К, на який посилається позивач на підтвердження факту її звільнення, підписаний від імені відповідача неуповноваженою особою, а отже не має жодних правових наслідків, тобто не свідчить про припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем, суди попередніх інстанцій в порушення приписів ч. 1 ст. 43, ст. 84 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не дослідили вищенаведених обставин справи, зокрема й судових рішень з аналогічних позовів про стягнення грошових сум за затримку розрахунку при звільненні за інші періоди, що призвело до передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися доводи позивача, що при видачі наказу № 323-НК від 29.08.2014 відповідач був обізнаний про її звільнення саме на підставі наказу № 821/К від 29.04.2014, оскільки ухвалами Дарницького районного суду м. Києва від 20.06.2014 у справі № 753/8712/14-ц та Дніпровського районного суду м. Києва від 02.07.2014 у справі № 755/16968/14-ц був повідомлений про порушення провадження у даних справах, предметом позову яких є стягнення з відповідача грошових сум за затримку розрахунку при звільненні.

Крім того, з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача вбачається, що вона станом на 29.08.2014 (дата наказу № 323-НК про звільнення за прогул) перебувала в трудових відносинах з іншою юридичною особою.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися порушень ч. 1 ст. 43, ст.ст. 84, 101 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також щодо належного правового обґрунтування (мотивування) своїх висновків, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що оскаржувана постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2016 та рішення господарського суду Вінницької області від 19.01.2016 підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

При новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.