Рішенням господарського суду Львівської області від 13.10.2015 (суддя Сухович Ю.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 (колегія суддів у складі: Гриців В.М. - головуючий, Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на Відповідача. Скаргу мотивовано неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням господарськими судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про законність оскаржуваних судових рішень, і просить останні залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Третя особа у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів, викладених у касаційній скарзі, зазначаючи про відсутність підстав для її задоволення, та просить в такому задоволенні відмовити.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Позивач є телерадіоорганізацією за законодавством України, має ліцензії Національної ради з питань телебачення і радіомовлення на право мовлення: від 23.06.2004 НР № 00405-м; від 18.05.2005 НР № 00404-м; від 05.04.2012 НР № 00403-м і мовить під логотипом "ZIK".

Відповідач є телерадіоорганізацією за законодавством України, має ліцензії Національної ради з питань телебачення і радіомовлення на право мовлення: від 09.04.2003 НР № 09790-м; від 27.02.2004 НР №0087-п; від 09.04.2005 НР № 1395-м і мовить під логотипом ТРК "Львів".

Позивач стверджував, що у 2013-2015 роках виготовляв і регулярно транслював у власному ефірі передачі "Народний контроль", "Гаряча лінія Народного контролю" та "Народний контроль. Спецвідрядження". Право інтелектуальної власності на кожну з цих передач підтверджується зазначенням у заключних титрах передачі власного найменування. В ефірі телеканалу ТРК "Львів" 09.01.2015 та 15.01.2015 транслювалася передача "Гаряча лінія Народного контролю"; на підтвердження цього Позивач надав ефірну довідку Відповідача. Телепередача "Гаряча лінія Народного контролю", як зазначає Позивач, виготовлена Позивачем, що зазначено в її заключних титрах. З 31.12.2014 ця передача транслюється в ефірі Позивача під назвою "Гаряча лінія Народного контролю", і вперше транслювалася в ефірі телеканалу "ZIK" о 21 год. 29 хв. Ця ж передача транслювалася в ефірі ТРК "Львів" 09.01.2015 та 15.01.2015 без будь-яких змін і відрізнялася лише логотипом мовника.

Позивач зазначає, що він є як виробником, так і єдиним власником передачі "Гаряча лінія Народного контролю" від 31.12.2014, дозволу на будь-яке використання цієї передачі Відповідачу не надавав.

Відповідач подав суду докази того, що транслював телепрограмму "Народний контроль" в ефірі ТРК "Львів" правомірно, а саме - укладений Відповідачем (виконавець) і Третьою особою (замовник) договір на розміщення аудіовізуальних матеріалів від 01.01.2015 № 1/1 (далі - Договір № 1/1), за умовами якого:

- замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги з розміщення твору в ефірі телеканалу Відповідача (пункт 1.1);

- замовник зобов'язується нести відповідальність за зміст та форму твору щодо відповідності її нормам чинного законодавства України, включаючи норми законодавства про авторське право, захисту гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи. У зв'язку з цим замовник бере на себе повну відповідальність, у тому числі майнову, за порушення законодавства (підпункт 2.1.4 пункту 2.1);

- кожна із сторін гарантує, що внаслідок підписання даного договору не порушуються вимоги чинного законодавства України та права будь-яких третіх осіб. Замовник гарантує, що він є власником особистих немайнових та виключних майнових прав на твір, а також те, що виключні майнові права, що передаються за цим договором не порушують права третіх осіб (пункт 5.1);

- замовник у повному обсязі наділений всіма необхідними та передбаченими законом правами та повноваженнями для укладання та виконання даного договору, а створений твір не буде обтяжений перед третіми особами якимись правами чи обтяженнями (підпункт 5.2.4 пункту 5.2);

- сторони гарантують, що надані ними одна одній відеоматеріали, що в подальшому були використані у передачі, не призведуть до виникнення обов'язків іншої сторони здійснювати будь-які платежі на користь третіх осіб, у тому числі штрафів, компенсацій у зв'язку з використанням таких відеоматеріалів (пункт 5.6).

У додатку від 02.01.2015 № 1 до Договору № 1/1 передбачені умови розміщення аудіовізуальних матеріалів в ефірі ТРК "Львів" та вартість послуг. Назва послуг - розміщення в телеефірі аудіовізуальних матеріалів; період та час розміщення: будні дні, один оригінальний показ, один повтор; види аудіовізуальних матеріалів, хронометраж: телепрограма "Нароний контроль", 11 хв.; плановий обсяг надання послуг за період: розміщень за період 1 місяць, загальний хронометраж 22 хв.; вартість послуг з ПДВ 5 000 грн.

Відповідач оплатив вартість послуг у сумі 5 000 грн., що підтверджується випискою банку від 03.02.2015.

На підтвердження права на телепередачі "Громадський рух "Народний контроль" Третя особа надала Відповідачу свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, а саме на сценарій телепередачі від 05.03.2015 № 58886, видане Державною службою інтелектуальної власності України, де автором вказано ОСОБА_6, а також патент на промисловий зразок від 12.05.2015 НОМЕР_1 логотип ГО "Громадський рух "Народний контроль".

Відповідач проводив трансляцію у своєму ефірі передачі "Гаряча лінія Народного контролю" правомірно, на підставі Договору № 1/1, який не оспорений у судовому порядку та не визнаний недійсним.

Позивач не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що телепередача "Народний контроль" виготовлена ним та Позивач є єдиним власником і виробником даної телепередачі і що остання вперше транслювалася 31.12.2014 в ефірі телеканалу "ZIK". До того ж не подано відомостей про те, хто є автором телепередачі "Народний контроль", яким чином вона була створена, чи перебували особи, які її створювали, у трудових відносинах з Позивачем.

Судом апеляційної інстанції переглянуто надані Позивачем відеозаписи телепередач "Гаряча лінія Народного контролю" і "Народний контроль". При цьому Позивач пояснив, що відеозапис телепередачі "Народний контроль" він отримав через мережу Інтернет. Названі телепередачі за змістом є подібними, у фінальних титрах цих передач зазначено Позивача, автором ідеї виступає ОСОБА_6

Докази перебування ОСОБА_7 (особа, яка зі сторони Третьої особи підписала Договір № 1/1 про розміщення аудіовізуальних матеріалів з Львівською телерадіокомпанією) у трудових відносинах з Позивачем не заперечують її права за дорученням представляти інтереси Третьої особи, у тому числі й укладати і підписувати договори. Приналежність Позивачеві телефонного номеру 0 900 500 945, зазначеного у передачах, теж не спростовує викладених обставин справи.

Позивачем не доведено порушення Відповідачем суміжних прав Позивача внаслідок виходу в ефірі телеканалу ТРК "Львів" 09.01.2015 та 15.01.2015 передачі "Гаряча лінія Народного контролю", відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача компенсації, передбаченої підпунктом "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (далі - Закон) та заборону публічного сповіщення телепередач під назвою "Народний контроль".

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Відповідачів на користь Позивача 91 350 грн. компенсації за порушення суміжних прав та заборону публічного сповіщення телепередач під назвою "Народний контроль".

Відповідно до статті 420 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) до об'єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, передачі (програми) організацій мовлення.

Згідно з частиною першою статті 449 ЦК України об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є: виконання; фонограми; відеограми; програми (передачі) організацій мовлення.

Статтею 452 ЦК України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав є: 1) право на використання об'єкта суміжних прав; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; 3) право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 441 ЦК України використанням твору є, зокрема, його публічне сповіщення.

Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення (частини перша та друга статті 37 Закону).

За приписами пункту "а" частини першої статті 41 Закону до майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам публічне сповіщення своїх програм шляхом трасляції і ретрансляції.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Згідно з частиною третьою статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

У пункті 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (v0012600-12) зазначено, що позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача. Відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України (435-15) і Закону при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, встановивши: відсутність доказів того, що Позивач є виробником і власником суміжних прав на спірну передачу; те, що Відповідач проводив трансляцію у своєму ефірі передачі "Гаряча лінія Народного контролю" на підставі укладеного Договору № 1/1, та враховуючи презумпцію правомірності правочину, - дійшли заснованого на законі висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим правомірно відмовили у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують, оскільки пов'язані з установленням обставин справи та здійсненням оцінки доказів у ній. Проте згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 зі справи № 914/2608/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанії "Міст ТБ" - без задоволення.