головуючого: суддів: Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Гончарука П.А. Черкащенка М.М. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на рішення та постанову Господарського суду Київської області від 14.03.2016 Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 у справі № 911/442/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" до товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення 13 660,82 грн за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Орловська В.А. - за довіреністю;

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Гранат" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", в якому просило суд стягнути з відповідача 13 660,82 грн заборгованості за договором поставки № 13-232/КАМ-Ю (м'ясо птиці) від 20.02.2013 року, в тому числі 8 000,00 грн заставної вартості тари, 1 480,00 грн інфляційних втрат та 180,82 грн 3 % річних. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати, в тому числі судовий збір та витрати на послуги адвоката в сумі 4 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.03.2016 року у справі № 911/442/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року, позов ТОВ "Гранат" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Комплекс Агромарс" на користь ТОВ "Гранат" 8 000,00 грн основного боргу, 1 480,00 грн інфляційних втрат, 180,16 грн 3 % річних, 1 378,00 грн витрат на послуги адвоката та 1 378,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року та рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.02.2013 року між ТОВ "Гранат" (покупець) та ТОВ "Комплекс Агромарс" (постачальник) було укладено договір поставки № 13-232/КАМ-Ю (м'ясо птиці), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату (п. 1.1. договору).

Пунктом 3.1. договору визначено, що асортимент, кількість строк та умови поставки кожної окремої партії товару визначаються в заявках, які направляються постачальнику факсом або електронною поштою, з подальшою передачею оригіналу з письмовим підтвердженням постачальника про отримання, або шляхом вручення представнику постачальника особисто.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP - адресна програма доставки, узгоджена в додатку № 1 (одна точка доставки за адресою м. Київ, вул. Краківська, 18-А, склад з рампою) (пункт 3.4. договору, додаток № 1 до договору).

Відповідно до п. 3.5. договору, строк поставки в межах Київської області складає 1 (один) календарний день з моменту одержання в повному обсязі оплати за товар відповідно до п. 4.5. даного договору та заставної вартості тари, відповідно до п. 6.3. даного договору.

За умовами п.п. 6.2., 6.3. договору вся тара є зворотною та підлягає поверненню. Заставна вартість одного ящика встановлюється 40 грн без ПДВ. Заставна вартість тари сплачується покупцем протягом 3 робочих днів з моменту підписання договору на підставі виставленого рахунку.

Покупець зобов'язаний повернути постачальнику зворотну тару або її вартість, в разі втрати чи пошкодження, при отриманні наступної партії товару, але в будь-якому випадку не пізніше 20 календарних днів з моменту отримання партії товару, в якій було поставлено відповідну тару, яка підлягає поверненню (п. 6.4. договору).

При поставці товару транспортом постачальника на склад покупця або при отриманні товару покупцем на складі постачальника представник постачальника (експедитор, комірник) здає товар в зворотній тарі та приймає порожню тару по кількості та якості, згідно актів приймання-передачі тари в присутності представників покупця (п. 6.7. договору).

Згідно з п. 6.10. договору, сторони щомісячно (до 10-го числа місяця, наступного за звітним), якщо покупцем є юридична особа, оформлюють акт звірки по зворотній тарі. У випадку виявлення розбіжностей, для оформлення акту звірки по тарі покупець направляє свого представника до постачальника.

Для повернення коштів, сплачених в якості заставної вартості тари, покупець після повернення всієї кількості зворотної тари надає постачальнику письмову вимогу довільної форми, де вказує реквізити та підстави для повернення коштів. Постачальник повертає покупцю заставну вартість тари протягом 3 робочих днів після підписання акту звірки, що підтверджує факт повернення тари та за умови отримання постачальником письмової вимоги (п. 6.5. договору).

За прострочення повернення зворотної тари та/або її оплати до 15 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 150 % вартості неповернутої тари, а більше 15 календарних днів - 300 % (з урахуванням раніше утриманого штрафу). У випадку втрати тари окрім штрафу оплачується також її вартість (п. 7.2.6. договору).

Постачальник має право утримувати суми пені, штрафів, збитків та відсотків за користування чужими грошовими коштами з сум, належних до повернення покупцю (п. 7.6. договору).

Згідно ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе зобов`язань судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору № 13-232/КАМ-Ю від 20.02.2013 року платіжним дорученням № 1441 від 14.03.2013 року позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача суму грошових коштів у розмірі 8 000,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за період з 04.03.2013 року по 27.05.2013 року зворотну тару було повернуто відповідачу, що підтверджується наступними документами:

- згідно акту звірки взаємних розрахунків за 01.01.2013 - 16.09.2013 років між відповідачем та позивачем за тару, заборгованість з повернення зворотної тари у позивача перед відповідачем відсутня;

- згідно акту приймання-передачі тари № КА-00035128/Т до накладної № КА-00035128 від 20.05.2013 року зворотна тара в кількості 16 ящиків повернена одночасно при поставці товару відповідачу;

- згідно акту приймання-передачі тари № КА-00035519/Т до накладної № КА-00035519 від 21.05.2013 року зворотна тара в кількості 156 ящиків повернена одночасно при поставці товару відповідачу;

- згідно акту приймання-передачі тари № КА-00037129/Т до накладної № КА-00037129 від 27.05.2013 року зворотна тара в кількості 11 ящиків повернена одночасно при поставці товару відповідачу.

Отже з вказаних вище актів приймання-передачі вбачається, що зворотна тара за вказаними поставками була повернута відповідачу в день поставки в повному обсязі та відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2013 року по 17.09.2013 року заборгованість за розрахунками позивача перед відповідачем відсутня.

Листом № 208 від 18.03.2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути 8 000,00 грн заставної вартості за тару, однак вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для даного позову.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем заставної вартості тари в сумі 8 000,00 грн належним чином доведений, обґрунтований і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу правомірно задоволено.

При цьому, судами попередніх інстанцій правомірно відхилено посилання скаржника на дані акту звірки взаємних розрахунків за тару за 01.01.2013 року - 16.09.2013 року, у відповідності до яких, на думку останнього, у позивача існувало прострочення з повернення тари, поставленої за попередній період станом на 23.04.2013 року, а саме повернення 45 одиниць тари було прострочено на 16 днів, у зв'язку з чим відповідачем нараховано 300 % штрафу в розмірі 10 800,00 грн, повернення 76 одиниць тари було прострочено на 13 днів, у зв'язку з чим відповідачем було нараховано 150 % штрафу в розмірі 9 120,00 грн та повернення 79 одиниць тари було прострочено на 7 днів, у зв'язку з чим відповідач нарахував позивачу штраф 150 % в розмірі 9 480,00 грн, а всього - 29 400,00 грн штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом із тим, відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Враховуючи, що умовами поставки в договорі сторони визначили DDP, що покладає мінімальні обов'язки на покупця, а продавець несе обов'язки та ризики з доставки товару покупцю (адресна програма доставки, узгоджена в додатку № 1), а також, враховуючи положення п. 6.7. договору, відповідно до якого при поставці товару транспортом постачальника на склад покупця представник постачальника (експедитор) здає товар в зворотній тарі та приймає порожню тару по кількості та якості, згідно актів приймання-передачі тари в присутності представників покупця, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку прострочення боржника з повернення тари не настало внаслідок прострочення кредитора.

Аналогічний висновок викладено у рішенні господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року у справі № 910/770/14 за позовом ТОВ "Комплекс Агромарс" до ТОВ "Гранат" про стягнення заборгованості 11 403,79 грн, яке в судовому порядку не оскаржувалось.

Вказаним рішенням встановлено, що "відповідачем (ТОВ "Гранат") повернуто позивачеві всю зворотну тару, і при цьому, позивачем утримано грошові кошти, сплачені відповідачем в якості застави, в розмірі 8 000 грн".

Статтею 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно та обґрунтовано прийшли до висновку про часткове задоволення позовних вимоги в частині стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення заставної вартості тари 1 480 грн інфляційних втрат та 180,82 грн 3 % річних в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року та рішення господарського суду Київської області від 14.03.2016 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року та рішення господарського суду Київської області від 14.03.2016 року у справі № 911/442/16 залишити без змін.