головуючого судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Гончарука П.А., судді Стратієнко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданніза участю представників: від прокуратури Яговдіка С.М., від позивача 1 Загуменного В.В. від позивача 2 Івашіна Є.В. від відповідача Рябовола С.В. касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2016 року у справі № 912/1231/15-г Господарського суду Кіровоградської області за позовом Військового прокурора Кіровоградського гарнізону південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" до Приватного підприємства "Агрорембудсервіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства АБ "Укргазбанк", про визнання права власності та витребування майна,

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 1 березня 2016 року у справі № 912/1231/15-г задоволено позов військового прокурора Кіровоградського гарнізону, заявленого в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" про:

- визнання за державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно, а саме: на 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського, 2-В у м. Кіровограді, а саме: адмінбудівлю загальною площею 94,5 кв. м (літ.А кр.кр. 1), гаражі, загальною площею 255,4 кв.м (літ. В, В1, В2), кузню (літ. Гг), естакаду (літ. ДХ), вбиральню (літ. З), мийку (літ. д), АЗС (літ. Л), будівлю підземного зберігання паливно-мастильних матеріалів (літ М), цех по виготовленню скла, загальною площею 37,7 кв.м (літ. П), столярний цех, загальною площею 96,6 кв.м (літ. П1п), навіси (літ Н, 01), гараж (літ. О), розчинно-бетонний вузол (літ СС1), вбиральню (літ. С2), оглядову яму (літ Б), водопровідну колонку (літ. Е), вапняну яму (літ. Р);

- витребування цього майна шляхом вилучення від ПП "Агрорембудсервіс" та передачу його ДП "Укрвійськбуд" в особі Філії ДП "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт".

Стягнуто з відповідача на користь позивача 32 244,60 грн. судового збору.

ПП "Агрорембудсервіс", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Кіровоградської області від 1 березня 2016 року у справі № 912/1231/15-г скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Також у вказаній апеляційній скарзі відповідач просив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31 березня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання ПП "Агрорембудсервіс" про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто заявнику без розгляду з підстав, передбачених п. 3. ч. 1 ст. 97 ГПК України.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31 березня 2016 року скасувати, а справу направити до цього ж суду для розгляду апеляційної скарги. При цьому, у касаційній скарзі ПП "Агрорембудсервіс" заявлено клопотання про відстрочення йому сплати судового збору до ухвалення судового рішення. Вказане клопотання було задоволено судом касаційної інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач-2, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду - без змін.

Також, представником ПП "Агрорембудсервіс" була подана заява про відвід суддів. Вказана заява була відхилена колегією суддів, про що постановлена відповідна ухвала.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу заявнику без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд посилався на положення ст. 129 Конституції України, ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначав, що відповідач доказів в підтвердження його майнового стану, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору суду не надав, а обставини, пов'язані з його фінансуванням з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не є підставою для звільнення від сплати судового збору, в той час, як ненадання апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору є підставою для повернення апеляційної скарги без розгляду.

Такий висновок суду апеляційної інстанції є правильним з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Порядок та розмір справляння судового збору визначається Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 8 липня 2011 (3674-17) року.

Відповідно до п. 2.4. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо звільнення від сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Враховуючи те, що відповідач не надав достатніх доказів на підтвердження неможливості або утруднення в здійсненні ним оплати судового збору, а лише посилався на тяжкий матеріально-фінансовий стан, пов'язаний з відсутністю замовлень, зупинення кредитування з боку банків, закінченням будівельної ліцензії, скорочення працівників, арешт розрахункового рахунку та відсутністю коштів на ньому, висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення ПП "Агрорембудсервіс" від сплати судового збору за подання апеляційної скарги є правильним, внаслідок чого є правильним і висновок про повернення апеляційної скарги згідно п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, оскільки заявник не подав доказів сплати судового збору. Докази, які підтверджують скрутне матеріальне становище скаржника, були подані ним до суду касаційної інстанції. Зважаючи на те, що згідно з ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права збирати нові докази, суд касаційної інстанції не може прийняти вказані документи до розгляду.

Однак, судова колегія погоджується з доводами ПП "Агрорембудсервіс" про помилковість посилання суду апеляційної інстанції на те, що відсутність у Державному бюджеті коштів, призначених для сплати судового збору, не є підставою для звільнення від такої сплати. Як правильно зазначає скаржник, ПП "Агрорембудсервіс" не є організацією або установою, що фінансуєсться з Державного бюджету, тому таке посилання є безпідставним.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні скаржником положень норм права, а інші твердження, зазначені в касаційній скарзі, зводяться до оцінки наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 111-7 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, прийняту у справі ухвалу суду апеляційної інстанції слід залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи те, що на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ПП "Агрорембудсервіс" за його клопотанням сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги було відстрочено до ухвалення постанови суду касаційної інстанції, з відповідача підлягає стягненню до Державного бюджету України 1 378 грн. судового збору, розмір якого встановлений п. 7 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону.