розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "БК-ЕКСПЕРТ" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року у справі Господарського суду Запорізької області за позовом ТОВ "БК-ЕКСПЕРТ" до ПрАТ "Українська акціонерна компанія "АСКА" про стягнення суми,

У жовтні 2015 року ТОВ "БК-ЕКСПЕРТ" (далі - позивач) звернулось до ПрАТ "Українська акціонерна компанія "АСКА" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 2448 гривень 66 коп. 3 % річних, 37696 гривень 74 коп. втрат коштів від інфляції та 3158 гривень 82 коп. пені, всього 43304 гривень 22 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані простроченням відповідачем виконання з виплати страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21 грудня 2015 року в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року рішення Господарського суду Запорізької області від 21 грудня 2015 року залишено без змін, апеляційну скаргу ТОВ "БК-ЕКСПЕРТ" - без задоволення.

У касаційній скарзі ТОВ "БК-ЕКСПЕРТ" просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 21 грудня 2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з необгрунтованості та безпідставності вимог позивача.

Проте, суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх прийнятими за неповного встановлення усіх істотних обставин справи та ненадання їм належної правової оцінки у сукупності з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, за ч. ч. 1, 2 якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом спору у даній справі є заявлена ТОВ "БК-ЕКСПЕРТ" вимога про стягнення з ПрАТ "Українська страхова компанія "АСКА" пені, 3 % річних та втрат коштів від інфляції з посиланням на порушення строку виконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування, стягнутого рішенням Господарського суду Запорізької області від 9 квітня 2015 року у справі № 908/389/15-г.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 19 березня 2015 року у справі № 908/389/15-г у повному обсязі задоволено позовні вимоги ТОВ "БК-Експерт" до ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 49000 гривень 00 коп.

У вказаній справі судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем згідно полісу АА/7675960. Страхова компанія - ПрАТ "НФСК Добробут", виплативши за договором добровільного страхування № 30/29110 від 19 жовтня 2010 року страхове відшкодування потерпілому, набула право вимоги до відповідача в межах фактичних витрат.

Разом з тим, за договором про відступлення права вимоги від 1 листопада 2012 року ПрАТ "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" "Регіональне управління" (первісний кредитор) переводить (уступає) належне йому право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб (боржників), що виникло у нього внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами про страхування, укладеними між первісним кредитором та споживачами (страхувальниками), а ТОВ "БК-Експерт" (новий кредитор, позивач) набуває право вимоги та зобов'язується перерахувати первісному кредитору кошти за переведене (уступлене) право вимоги.

Виходячи з наведеного, місцевий та апеляційний господарські суди у даній справі дійшли висновку про те, що, з урахуванням вказаного договору відступлення права вимоги, позивач - ТОВ "БК-Експерт" реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", оскільки за договором страхування відповідальності останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Однак, вказані висновки судів прийняті за неповного з'ясування істотних обставин справи, ненадання належної правової оцінки правовідносинам сторін даного спору, підставам їх виникнення.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Водночас, заявлені у даній справі позовні вимоги про стягнення сум пені, 3 % річних та втрат коштів від інфляції, нарахованих на суму страхового відшкодування, позивач обгрунтовує тим, що до нього перейшло право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб (боржників), що виникло внаслідок виплати первісним кредитором страхового відшкодування за договорами страхування.

Згідно ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у правовідносинах із страхування відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача), який одержав страхове відшкодування, до страховика, який його виплатив. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, підставою для покладення на боржника обов'язку з відшкодування цих матеріальних втрат в будь-якому разі є факт порушення (неналежного виконання) грошового зобов'язання, який може бути визнаний як самими сторонами зобов'язання, так і встановлений рішенням суду, зокрема, про стягнення грошового боргу за порушення зобов'язань.

Разом з тим, факт прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора та стягнення збитків не звільняє боржника від відповідальності за невиконання або прострочення виконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Тобто, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум втрат коштів від інфляції та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За абз. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями п. 5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Проте, суди попередніх інстанцій неповно перевірили доводи сторін в цій частині та не навели переконливих доводів на спростування твердження позивача про його право на одержання пені, встановленої п. 5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", як особи, до якої на підставі загальних норм, що регулюють правовідносини зі страхування, перейшли права особи, що має право на отримання такого відшкодування.

З огляду на викладене, прийняті у справі судові рішення визнати законними та обгрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, встановити усі істотні обставини справи, зокрема, дату, з якої відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача, період цього прострочення, перевірити правильність розрахунків, поданих суду позивачем, надати належну правову оцінку відносинам сторін та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 21 грудня 2015 року.