головуючого: суддів: Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Стратієнко Л.В. Черкащенка М.М. розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 904/9869/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення 86 421,00 грн за участю представників сторін:

від позивача: Звєкова Ю.С., Сотнікова Ю.А. - за дов.;

від відповідача: Діденко В.А. - за дов.;

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення 86 421 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору, 29.03.2015 року здійснив відправку трьох порожніх вагонів № 65780686, № 61398129, № 57438020, які знаходились в оперуванні позивача, на станцію Тирган (3 - СІБ ж.д.), внаслідок чого, позивачем були понесені додаткові витрати у сумі 86 421 грн, пов`язані із поверненням зазначених вагонів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2016 року по справі № 904/9869/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "ТК-Логістик" (виконавець) та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (замовник) укладено договір на послуги по організації перевезень вантажів № 3350 від 25.09.2014 року, за умовами якого виконавець зобов'язався за дорученням замовника здійснювати обслуговування замовника, а замовник - прийняти та оплатити обслуговування, надане виконавцем. Під обслуговуванням розуміється організація перевезення вантажів замовника залізничним транспортом у відповідності з умовами даного договору від станції відправлення до станції призначення, зазначених у перевізних документах (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. п. 3.1.1.1., 3.1.1.4. договору виконавець зобов`язується організовувати перевезення вантажів замовника в вагонах по території України, країнам СНД, Балтії та далекого зарубіжжя, на підставі погоджених заявок та додатків до договору, узгоджувати заявку замовника на змінений або додатковий план перевезення на протязі однієї доби по Україні та трьох діб до країн СНД, Балтії та далекого зарубіжжя.

Згідно з п. 3.1.1.7. договору виконавець зобов`язується видавати замовнику інструкції по заповненню перевізних документів на перевезення порожніх вагонів в момент підтвердження виконавцем заявки замовника, а також не пізніше 2-х робочих днів з дати відправлення вагонів в навантаженому стані з підприємств замовника.

За умовами п. 3.2.1.3. замовник зобов`язується забезпечувати своєчасну та в повному обсязі оплату перевізник платежів та інших погоджених сторонами послуг на підставі рахунків та актів приймання передачі наданих послуг, даного договору, всіх витрат виконавця, понесених ним в процесі виконання даного договору та погоджених в додатках, а також його винагороду у відповідності з додатками до даного договору.

Пунктом 3.2.1.16. договору визначено, що у випадку проведення замовником переадресації вагонів, як навантажених так і порожніх, останній зобов`язаний завчасно повідомити виконавцю, із зазначенням найменування вантажу, номеру вагонів, номеру накладних, кількість тон в кожному вагоні, станції та залізниці першочергового призначення, а також станції пере адресації, точного найменування та поштової адреси першочергового вантажовідправника, отримати письмову згоду виконавця, а також сплатити всі витрати на пере адресацію і у випадку необхідності, здійснити доплату перевізних платежів за переадресовані вагони у зв`язку із зміною маршруту.

За умовами п. 5.6.1. договору у випадку, якщо замість повного вивантаження вагона на станцію призначення, вказану в додатку, вантажоотримувач відправить вагон на іншу станцію, замовник зобов`язаний попередньо погодити із виконавцем можливість такої відправки вагону та вартість даної послуги виконавця шляхом погодження та підписання додаткової угоди.

Згідно з п. 4.1. договору замовник проводить оплату перевізних платежів та інших обговорених сторонами послуг по факту наданих послуг, на основі двосторонньо підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків, податкових накладних, які виставляються виконавцем, на протязі 10 календарних днів з дати їх отримання, якщо інший порядок оплати не обговорений в додатку до договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем 29.03.2015 року було здійснено відправку трьох порожніх вагонів № 65780686, № 61398129, № 57438020, які знаходились в оперуванні позивача на станції Тирган (3-СБ ж. д.), що підтверджується накладною № 47525472 підписаною "ЭЦП ОСОБА_1 29.03.2015 року", яка є співробітником ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" згідно листа № 61/5 від 11.01.2016 року Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" ПАТ "Українська залізниця".

Крім того, встановлено, що у березні 2015 року спірні вагони № 65780686, № 61398129, № 57438020 знаходились в оренді позивача, відповідно до акту виконаних робіт № 1/15 від 31.03.2015 року до договору оренди залізничного рухомого складу № 4/03-15 від 05.03.2015 року укладеного між ТОВ "Трансистема" (орендодавець) та ТОВ "ТК-Логістик" (орендар).

Докази отримання від позивача інструкцій по направленню спірних вагонів на станцію Тирган або повідомлення позивача про таке направлення та отримання письмової згоди позивача на проведення відповідних дій в матеріалах справи відсутні.

Отже, відправка зазначених вагонів на станцію Тирган (3-СБ ж.д.) була здійснена співробітником відповідача без повідомлення про таке відправлення позивача, тобто в порушення умов договору, про що свідчать матеріали справи та останнім не спростовується.

В наслідок вказаного порушення, позивачем були понесені додаткові витрати у сумі 86 421 грн, пов`язані з перевезенням зазначених вагонів, орендною платою, залізничними тарифами та платежами за повернення вагонів, що підтверджується переліком перевізних документів за договором № 03/258-2013 від 29.04.2013 року, укладеним між державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" та ТОВ "ТК-Логістик", переліком державного підприємства "Придніпровська залізниця" та звітами про надані послуги по договору ФГК-28-16 від 04.02.2014 року за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року, укладеним між ВАТ "Федеральна вантажна компанія" та ТОВ "ТК-Логістик".

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГПК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2016 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2016 року у справі № 904/9869/15 залишити без змін.