головуючого судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Гончарука П.А., судді Стратієнко Л.В., за участю представників сторін: від позивача Воцейшука В.І. від відповідача 1 Гулі В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.01.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року у справі № 924/1876/15 Господарського суду Хмельницької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" 2. Фермерського господарства "Михнівка" про стягнення 4 292165, 93 грн

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" (надалі - ТОВ "Україна 2001", позивач) звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом, у якому посилаючись на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (надалі - ТОВ "Білогір'я молокопродукт", відповідач 1) умов договору № 1101 / 13 БМ від 10.01.2013 року щодо оплати поставленого товару (натуральне коров'яче незбиране молоко) та Фермерським господарством "Михнівка" (надалі - ФГ "Михнівка", відповідач 2) щодо виконання ним свого обов'язку за договором поруки № 05 від 03.02.2015 року (поруки) по сплаті боргу за боржника в сумі 1000,00 грн, просило суд стягнути з відповідачів заборгованість в розмірі 4292165,93 грн, з яких: 3228112,18 грн основного боргу, 1006786,61 грн пені за період прострочення з 11.06.2015 року по 20.12.2015 року, 56267,14 грн 3% річних за період прострочення з 11.06.2015 року по 20.12.2015 року, а також 1000,00 грн заборгованість за порукою.

Відповідачі в засідання суду першої інстанції своїх представників не направили, відзив на позов не надали, а тому справу суд розглянув за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК (1798-12) ) України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.01.2016 року (суддя Гладюк Ю. В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року (судді: Грязнов В.В. (головуючий), Розізнана І.В., Мельник О.В.), позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Білогір'я молокопродукт" на користь ТОВ "Україна 2001" 3228112,18 грн заборгованості за поставлений товар, 1006786,61 грн пені, 56267,14 грн. 3% річних та 64367,49 грн судового збору (з урахуванням ухвали Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2016 року про виправлення помилки), стягнуто з ФГ "Михнівка" на користь ТОВ "Україна 2001" 1000,00 грн заборгованості, 15,00 грн судового збору.

У касаційній скарзі ТОВ "Білогір'я молокопродукт", посилаючись на порушення ст.ст. 33, 34, ч. 1 ст. 79, ст. 101 ГПК України та п. 2.2 наказу Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002 року № 176 "Про затвердження інструкцій та форм первинного обліку з урахуванням вимог ДСТУ 3662-97 " (z0722-02) Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі", просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якій просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення-без змін.

Представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 530/508/16-ц (номер провадження 2/530/332/16) за позовом ТОВ "Білогір'я молокопродукт" до ТОВ "Україна 2001" та до ОСОБА_8 про визнання договору /13-БМ на закупівлю молока від 10.01.2013 року недійсним та про стягнення грошових коштів у сумі 1500 грн 00 коп. Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував. Враховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, в тому числі й обставини щодо недійсності договору, які можливо будуть встановлені рішенням суду в іншій цивільній справі, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що підстав для зупинення касаційного провадження немає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників позивача та відповідача 1, перевіривши згідно із ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 10.01.2013 року між позивачем та ТОВ "Білогір'я молокопродукт" було укладено договір на закупівлю молока від 10.01.2013 року № 1101/13БМ (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язувався систематично відвантажувати і передавати у власність покупцю певний товар певної кількості та якості, а покупець - приймати цей товар (поставки партії товару оформляється спеціалізованою товарною накладною за формою 1-ТН (МС)) та здійснювати оплату за товар подекадно в сумі прийнятого покупцем товару за кожні 10 календарних днів.

Суди встановили, що на виконання договору за період з 01.06.2015 року по 20.07.2015 року позивач поставив, а відповідач 1 прийняв товар на загальну суму 4931380,80 грн, що підтверджується: 1) приймальними квитанціями на закупівлю молочної сировини від 30.06.2015 року № 23 за червень 2015 року на загальну суму 4586179,20 грн (т.1, арк. справи 24), від 31.07.2015 року № 22 за липень 2015 року на загальну суму 345201,60 грн (т.1, арк. справи 25), які підписані керівником та головним бухгалтером ТОВ "Білогір'я молокопродукт"; 2) накладними за період з 01.06.2015 року по 20.07.2015 року (т.1, арк. справи 26-40, 82-86), які підписані директором позивача та головним бухгалтером відповідача 1 і скріплені відтисками їх печаток, а також 3) спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини форми 1-ТН (МС) за період з 01.06.2015 року по 20.07.2015 року (т.2, т.3), які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Суди з'ясували, що на забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 03.02.2015 року між позивачем та (поручителем) і ФГ "Михнівка" укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання боржником у сумі, що дорівнює 1 000,00 грн, без відшкодування кредитору збитків, процентів, неустойки та без сплати інших штрафних санкцій.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач 1 належно не виконав зобов'язання за договором, унаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 3228112,18 грн, яка відповідно до ст. ст. 526, 655 ЦК України підлягає стягненню. Крім того, зважаючи на те, що покупець не оплатив товар у строк, встановлений договором, суд дійшов висновку, що відповідач 1 зобов'язаний також сплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати товару, що становить за обґрунтованим розрахунком позивача 1006786,61 грн за період прострочення з 11.06.2015 року по 20.12.2015 року (ст.ст. 610, 546, 551 ЦК України) та 3% річних від простроченої суми в розмірі 56267,14 грн за період з 11.06.2015 року по 20.12.2015 року (ст. 625 ЦК України). У зв'язку з тим, що ФГ "Михнівка" поручилося перед позивачем за належне виконання ТОВ "Білогір'я молокопродукт" зобов'язання за договором на суму 1000,00 грн, і не виконало пред'явлену йому позивачем вимогу про сплату боргу № 2382 від 03.08.2015 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до поручителя про стягнення боргу в сумі 1000,00 грн також підлягають задоволенню.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норми ст. 79 ГПК України з огляду на відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження до вирішення справи № 530/508/16-ц, яку 11.04.2016 року прийняв до провадження Зінківський районний суд Полтавської області за позовом ТОВ "Білогір'я молокопродукт" до ТОВ "Україна 2001" та ОСОБА_8 про визнання недійсним договору № 1101/13-БМ на закупівлю молока від 10.01.2013 року, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що перебування у провадженні іншого суду справи № 530/508/16-ц не перешкоджає встановленню обставин у справі № 924/1876/15. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Обставини недійсності договору, на підставі якого, виникли між сторонами спірні правовідносини відповідачем 1 не доводилися.

Твердження ТОВ "Білогір'я молокопродукт" щодо порушення судом апеляційної інстанції положень ст. 101 ГПК України внаслідок прийняття спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини форми 1-ТН (МС), які не подавалися до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України також відхиляє, оскільки додаткові докази, подані стороною в обґрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються апеляційним судом без обмежень, установлених ст. 101 ГПК України. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 не з'являвся до суду першої інстанції, не подавав відзив на позов, тому справа розглядалась за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України. На підтвердження факту поставки молока позивач подав до суду першої інстанції приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини та накладні за період з 01.06.2015 року по 20.07.2015 року. Про відсутність у матеріалах справи спеціалізованих товарних накладних (форма № 1-ТН (МС)), порядок застосування та заповнення яких був визначений наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002 року № 176 "Про затвердження інструкцій та форм первинного обліку з урахуванням вимог ДСТУ 3662-97 " (z0722-02) Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі", відповідач 1 заявив лише в апеляційній скарзі. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу позивач надав суду такі докази. Відтак, зважаючи на принцип змагальності сторін, суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийняв такі докази та ухвалив постанову з урахуванням цих додатково поданих доказів.

Посилання заявника касаційної інстанції на недоведеність і не перевірку судом вартості товару молока суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111 ГПК України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи. Ухвалюючи рішення у справі, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції з посиланням на докази у справі обґрунтували вартість поставленого молока.

Отже, беручи до уваги те, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судами першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, доводи касаційної скарги про порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не знайшли свого підтвердження, Вищий господарський суд України відхиляє касаційну скаргу та залишає без змін ухвалені у справі рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду.