Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту" Черкаської обласної ради в особі ліквідатора Ярмолінського Ю.В., м. Черкаси на рішеннявід 02.10.2015 господарського суду міста Києва та постанову від 16.02.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 925/660/14 господарського суду міста Києва за позовом комунального підприємства "Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту" Черкаської обласної ради до Черкаської обласної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача комунальне підприємство "Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності", м. Черкаси прочасткове скасування рішення, визнання відсутнім права щодо розпорядження майном та визнання права повного господарського віданняу судовому засіданні взяв участь представник КП "Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту" Крупа Р.А., довір.

Комунальне підприємство "Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту" Черкаської обласної ради (далі - КП "Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту", позивач, боржник) звернулося з позовом до Черкаської обласної ради (далі - відповідач) про часткове скасування рішення відповідача від 06.04.2012 № 14-6/VI (щодо передачі майна позивача); визнання за позивачем права повного господарського відання на майно; визнання відсутнім у відповідача права щодо розпорядження нерухомим майном позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2014 вказані судові рішення скасовані в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення Черкаської обласної ради від 06.04.2012 № 14-6/VI з направленням справи у вказаній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015, у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовані тим, що спірне рішення щодо розпорядження переданим позивачу в повне господарське відання майном прийнято відповідачем у межах його повноважень, як власника майна позивача, тому відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2015 рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 скасовано, справу № 925/660/14 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Скасовуючи вказані рішення, суд касаційної інстанції наголосив на необхідності врахування вказівок суду касаційної інстанції у постанові від 19.11.2014, у тому числі дослідження зв'язку між прийнятим відповідачем спірного рішенням та ліквідацією позивача.

При новому розгляду справи рішенням господарського суду м. Києва від 02.10.2015 (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 (судді: Куксов В.В. - головуючий, Тарасенко К.В., Скрипка М.І.), у задоволені позовних вимог відмовлено. Суди вказали, що відповідач, як власник спірного майна, діяв в межах наданих йому повноважень та своїми діями не міг спричинити шкоди інтересам кредиторів позивача, оскільки оскаржуване рішення було прийняте в інтересах територіальної громади.

Не погоджуючись із винесеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 75, 136 Господарського кодексу України, ст. ст. 316, 319 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами, постановою господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 у справі № 05/5026/1138/2012 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.

У квітні 2014 року, виконуючи свої повноваження у справі про банкрутство, ліквідатор звернувся до суду з майновим позовом до власника майна - Черкаської обласної ради з метою повернення незаконно відчуженого останнім майна позивача до ліквідаційної маси.

При цьому процедура банкрутства позивача порушена та здійснюється в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), яка встановлює особливості банкрутства боржника, що ліквідується за рішенням власника у випадку недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

За приписами частини 2 статті 4-1 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарським судам підвідомчі спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Згідно з ч. 9 ст. 16 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених п.7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

У даному випадку предметом судового розгляду є спір про відчуження майна позивача його власником напередодні прийняття ним же рішення про ліквідацію позивача. Умисне виведення з ліквідаційної маси ліквідного активу позивача може безпосередньо порушувати права інших осіб - учасників справи про банкрутство (зокрема, кредиторів позивача). Отже, даний спір стосується питань щодо формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство, а тому безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Відповідна правова позиція щодо підвідомчості спорів за участю боржника викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 911/4212/14, відповідно до якої положення ст.ст. 12, 16 ГПК України, в силу приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, застосовуються і до справ про банкрутство, провадження у яких здійснюється за Законом про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013.

За таких обставин та з огляду на правову позицію Верховного Суду України колегія суддів зазначає, що даний спір не підлягає вирішенню судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатися в межах справи про банкрутство на вимогу ч. 9 ст. 16 ГПК України.

Вирішуючи даний спір по суті, місцевий господарський суд не врахував приписів названих вище норм чинного законодавства, помилково порушивши за вимогами ліквідатора окреме позовне провадження. Апеляційний господарський суд на допущені порушення уваги не звернув та їх не усунув.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір, який безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство КП "Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту", підлягає розгляду в межах справи № 05/5026/1138/2012 про банкрутство останнього, а не в окремому позовному провадженні.

У зв'язку з чим прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені з порушенням норм процесуального права, а справа на виконання приписів ч. 1 ст. 17 ГПК України - передачі до господарського суду Черкаської області для розгляду по суті в межах справи про банкрутство № 05/5026/1138/2012.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4-1, 12, 16, 17, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту" Черкаської обласної ради в особі ліквідатора Ярмолінського Ю.В. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 02.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 у справі № 925/660/14 скасувати.

3. Справу № 925/660/14 передати до господарського суду Черкаської області для нового розгляду по суті в межах справи № 05/5026/1138/2012 про банкрутство комунального підприємства "Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту" Черкаської обласної ради.