головуючого судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Гончарука П.А., судді за участю представників сторін: від позивача від відповідача Стратієнко Л.В., Ільченка Є.І. Мартиненка А.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод" на рішення Господарського суду Луганської області від 08.02.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року у справі № 913/1085/15 Господарського суду Луганської області за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод" про стягнення 444764,06 грн,

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (далі - ПАТ "Луганськгаз", позивач) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод" (далі - ТОВ "Марківський сирзавод", відповідач) про стягнення суми боргу в розмірі 4444764,06 грн за спожитий природний газ обсягом 49841 м3 за період з 01.09.2015 року по 01.10.2015 року, який виник після проведення позивачем перерахунки обсягу споживання/розподілу/транспортування природного газу за період з 01.09.2015 року по 24.09.2015 року.

В обґрунтування позивних вимог ПАТ "Луганськгаз" зазначає, що ним, як гарантованим постачальником, здійснюється діяльність з постачання природного газу відповідачу за регульованим тарифом відповідно до договору № 2013/ТП-ПР-0159-7 від 01.11.2013 року, а також надаються послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів відповідача відповідно до договору про розподіл природного газу № 2015/Т-ПР-02-7 від 09.01.2015 року. За умовами цих договорів відповідач зобов'язаний сплатити вартість поставленого природного газу обсягом, який визначається як різниця між фактичним обсягом споживання у розрахунковому періоді та обсягом, підтвердженим іншим постачальником для споживача. Фактичний обсяг споживання газу відповідачем (100586 м3) у вересні 2015 року був визначений позивачем відповідно до пп. 3.12.3 - 3.12.5 п. 3.12 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою 13.09.2012 року № 1181 (z1715-12) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (втратила чинність 27.11.2015 року), розрахунковим способом, виходячи з проектної номінальної потужності газоспоживаючого обладнання - котла Е-1,0-0,9Г та установки компресорної блочної УКБ-2,3-200Э, у зв'язку із зняттям лічильника газу та коректор об'єму газу на позачергову повірку та непридатності до застосування (несправності) засобів вимірювальної техніки (надалі - ЗВТ) за результатами такої повірки, а також у зв'язку з виявленням несанкціонованого відбору газу шляхом самовільного підключення споживачем установки компресорної блочної УКБ-2,3-200Э до системи газопостачання через прихований газопровід. Оскільки, інший постачальник ТОВ "Ровєр" з загального обсягу газу поставив відповідачу 50745 м3 газу, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № МРК00000902 від 30.09.2015 року, позивач виставив відповідачу акт та рахунок на оплату природного газу обсягом 49841 м3.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на неправомірність проведення позивачем 29.07.2015 року, 02.09.2015 року та 24.09.2015 року перевірок комерційних приладів обліку, порушення ним порядку проведення повірки ЗВТ, невідповідність дійсним обставинам твердження позивача про виявлення електроклапану тільки 16.09.2015 року, недоведення факту несанкціонованого відбору природного газу та використання відповідачем установки компресорної блочної УКБ-2,3-200Э, з проектної номінальної потужності якої здійснювався фактичний розрахунок обсягу природного газу.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 08.02.2016 року (суддя Косенко Т.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Стойка О.В., суддів: Бойченка К.І., Попкова Д.О.), позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення ст.ст. 42, 32, 34, 43, п. 7 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ), ст.ст. 237, 241, 637 Цивільного кодексу України, абз. 3 п. 3.13, п. 3.12.4 Правил користування природним газом для юридичних осіб, п. 12.10, 5.13.2 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 27.12.2005 року N 618 (z0067-06) , просить скасувати рішення першої інстанції і постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просили скаргу залишити без задоволення, а ухвалені судові рішення-без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно із ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.11.2013 року між позивачем, як гарантованим постачальником, та відповідачем, як споживачем, був укладений договір № 2013/ТП-ПР-0159-7 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі договір постачання природного), за умовами якого позивач протягом 2013 року здійснює відповідачу постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Також, між сторонами 09.01.2015 року був укладений договір на розподіл природного газу (далі - договір розподілу), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів відповідача або його споживачів (пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживаючого обладнання визначаються сторонами у додатку №1 до цього договору (п. 2.1 договору).

Іншим постачальником природного газу для відповідача виступало ТОВ "Ровєр". У вересні 2015 року цим постачальником природного газу для відповідача було поставлено природний газ в обсязі 50745 м3, що підтверджується актом № МРК00000902 від 30.09.2015 року, реєстром фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами позивача підприємствам, що уклали договори з ТОВ "Ровєр" у вересні 2015 року.

29.07.2015 року відповідно до листа ГУ МВС України в Луганській області № 4/4594 від 28.07.2015 року представники ПАТ "Луганськгаз" прибули на об'єкт ТОВ "Марківський сирзавод" для проведення огляду вузла обліку та газоспоживаючого обладнання котельні відповідача, в ході якого встановлено порушення використання газового обладнання, які відображено в акті №18-УУ обстеження вузла обліку газу від 29.07.2015 року. Зокрема, в акті зазначено, що синхронізація показів між лічильником газу та коректором склала 4,1 м3 різниці (у зв'язку з чим необхідно провести позачергову повірку приладів вузла обліку газу); пломба № 3874755, встановлена позивачем на глухій блінді з фланцями засувки крана на новому збудованому газопроводі від котельні до компресора в 2014 році, не пошкоджена (документація на новий збудований газопровід у підприємства відсутня); при огляді газопроводу від котельні до компресорної установки (офіційно газопровід біля вузла обліку газу не підключено до системи газопостачання, так як не надано дозволи, ТУ, тощо), було виявлено відвід газопроводу через стіну в зал котельні, в котельні з боку відводу встановлено металеву шафу для інструменту з замком на дверях. Після відкриття шафи, всередині виявлено газопровід Д-57 мм з шаровим краном. Далі від крану з шафи по підлозі котельні газопровід підключено, проведено до батареї опалення біля кімнати операторів. Перед батареєю на кінці трубопроводу встановлено кран. При відкритті в шафі крану відбувся викид газу, який було зафіксовано витокошукачем ТГМ-3. Тобто, офіційно не введений в експлуатацію газопровід, фактично використовувався через відвід, замаскований в шафі та на підлозі котельної (приварений до радіатору опалення). При огляді компресорної установки ВШ-2,3/400 № 7309331 було виявлено, що на манометрі перед компресором відображено значення 0,1 мПа. Було здійснено викид газу через 3-х ходовий кран манометру для перевірки наявності природного газу в газопроводі витокошукачем ТГМ-3, який при замірах відобразив сигнал наявності газу. На газозаправній колонці на манометрі зафіксовано значення 185 кгс/см2. Між заправною колонкою та компресором знаходяться 9 великих газових балонів, на манометрах перед балонами зафіксоване значення 200 кгс/см2, 115 кгс/см2. На компресорній установці манометри показали: 1 ст.=0,5 кгс/см2, 2 ст.=0 кгс/см2, 3 ст.=24 кгс/см2, 4 ст.=0 кгс/см2.

Цей акт підписаний представниками позивача: Жиляковим С.А., Палазюком В.А., Медвідем О.О., Корнієнком Ю.А. Представник відповідача заступник головного інженера Ковалівський О.В., який був присутній при проведенні перевірки, від підписання акту відмовився, надписав свої зауваження до нього.

03.08.2015 року та 10.08.2015 року відповідачем не було надано вільного доступу представникам позивача до вузла обліку газу для зняття приладів обліку газу, для проведення перевірки відповідності метрологічним характеристикам лічильника газу і коректору, про що позивачем складено акти про недопуск.

02.09.2015 року о 13 год. 40 хв. лічильник газу GMS-G-250-80 заводський № 060704 та коректор газу "Тандем" заводський № 2406 були зняті для проведення позачергової повірки. З 03.09.2015 року газоспоживання переведено на байпас, про що складено відповідний акт № 01-27/Н042 від 02.09.2015 року.

03.09.2015 за результатами повірки, проведеної ДП "Харківстандартметрологія" була встановлена непридатність засобів вимірювальної техніки, про що свідчать відповідні довідки № U-589 від 03.09.2015 року та № 0172Р/12 від 03.09.2015 року.

Після проведення повірки засобів вимірювальної техніки, відповідач звернувся до позивача з листом № 91 від 14.09.2015 для приймання вузла обліку газу.

16.09.2015 року були організовані роботи по прийманню вузла обліку природного газу, в ході яких виявлено електроклапан М161RH N.c. DN80 2009 року випуску, який в наданій проектній документації відсутній, про що зазначено в акті № 01-27/НО46 від 16.09.2015 року.

17.09.2015 року о 15-05 год. на підставі рішення слідчого судді Марківського районного суду № 417/1433/15-к від 17.09.2015 було здійснено демонтаж електроклапана зі слідами втручання в його конструкцію, та на його місце встановлена технологічна котушка, про що складено відповідний акт №01-27/НО48 від 17.09.2015 року.

24.09.2015 року о 15-00 год. вузол обліку природного газу відповідача було прийнято в експлуатацію відповідно до акту № 35-УУ від 24.09.2015 року. Крім того, був складений акт обстеження вузла обліку природного газу, відповідно до якого встановлено, що при огляді газоспоживаючого обладнання на об'єкті відповідача та підвідного до компресору газопроводу з'ясовано, що газопровід знаходиться під тиском, приладом "Поиск" встановлено наявність газу в газопроводі; опломбовано всі можливі місця незаконного відбору газу.

Позивачем зроблений перерахунок протранспортованого відповідачу протягом вересня 2015 року об'єму природного газу розрахунковим методом, виходячи з проектної номінальної потужнності неопломбованого газового обладнання. За розрахунком позивача фактичний обсяг поставленого/протранспортованого природного газу становить 100586 м3:

з 10-00 год. 01.09.2015 року по 13-40 год. 02.09.2015 року 2310,1666 м3 газу (котел Е-1,0-0,9Г);

з 13-40 год. 02.09.2015 року по 15-05 год. 17.09.2015 року 30178,291 м3 газу (котел Е-1,0-0,9Г); 49875,5046 м3 газу (установка компресорна блочна УКБ-2,3-200Э);

з 15-05 год. 17.09.2015 року по 15-00 год. 24.09.2015 року 14021,041 м3 (котел Е-1,0-0,9Г);

з 15-00 год. 24.09.2015 по 10-00 год. 01.10.2015 4200,9954 м3 газу (котел Е-1,0-0,9Г).

З цього обсягу протранспортованого природного газу позивачем було розподілено: за договором на постачання природного газу - в обсязі 49841 м3 газу (100586 м3 - 50475 м3); за договором на транспортування - в обсязі 50475 м3 газу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керуючись п.4.7 Правил користування природним газом для юридичних осіб та абз. 3 п.8.5 постанови НКРЕ від 19.04.2012 року № 420 (z0721-12) , яким передбачено, що у разі якщо споживач має договірні відносини з постачальником, який не погоджується оформити з таким споживачем акти приймання-передачі газу, обсяг перевитрат газу вважається обсягом постачання газу гарантованим постачальником, на території здійснення ліцензованої діяльності якого знаходиться споживач постачальника; при цьому споживач зобов'язаний до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити з гарантованим постачальником усі необхідні документи, передбачені договором з ним, та розрахуватися за вищезазначені обсяги газу, дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити природний газ в обсязі 49841 м3 не пізніше 10.10.2015 року, чого останнім зроблено не було. При цьому, суд зазначив, що розрахунок позивача є правильним, зробленим у відповідності до норм чинного законодавства.

Вищий господарський суд України не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.

Загальними вимогами процесуального права, передбаченими статтями 32 - 34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, оцінки всіх доказів, зазначення в рішенні суду мотивів застосування законів та інших нормативно-правових актів, а також обґрунтування розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Недостатньо лише цитувати законодавчі положення, а потім приймати рішення. Суддя повинен послідовно поєднувати закон з фактами у справі і наводити чіткі аргументи, яким чином було вирішено справу у конкретному випадку. Якщо цього не робити, це буде очевидним порушенням права на справедливий суд, яке гарантує ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (П. 38 Спільного висновку Венеціанської комісії і Директорату з питань правосуддя та людської гідності Генерального директорату з прав людини та правових питань Ради Європи щодо проекту Закону України "Про внесення змін до Закону "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) від 18 жовтня 2011 року).

В порушення цих вимог суди взагалі належним чином не з'ясували характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються. У судових рішеннях лише цитуються окремі положення Цивільного кодексу України (435-15) та Правил користування природним газом для юридичних осіб. Водночас, чіткий висновок про те, якими саме положення цих Правил регулюється порядок здійснення перерахунку обсягу газу у конкретно цьому випадку, що розглядається, в рішеннях судів відсутній. Суди обох інстанції зазначили, що перевірили розрахунок позивача і визнали його вірним. На думку суду касаційної інстанції, перевірка розрахунку обсягів природного газу, який здійснений позивачем, була проведена поверхнево та формально, оскільки в мотивувальній частині судових рішень взагалі відсутній аналіз цього розрахунку на відповідність нормам чинного законодавства. Суди проаналізували лише вартість природного газу. Визначені позивачем об'єми природного газу суди залишили без належної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач стверджував, що перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу ним був здійснений відповідно до вимог пп. 3.12.3-3.12.5 п. 3.12 Правил користування природним газом для юридичних осіб.

Так, підпунктом 3.12.2 п. 3.12 цих Правил передбачено, що перерахунки обсягу споживання/розподілу/транспортування природного газу проводяться у випадках:

тимчасової відсутності ЗВТ (зняття ЗВТ на періодичну чи позачергову повірку, ремонт, експертизу);

непридатності до застосування (несправності) ЗВТ за результатами експертизи, повірки та/або технічної перевірки вузла обліку;

наявності аварійних ситуацій, що зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів, інші несправності ЗВТ, що впливають на облік газу;

пропущення строків повірки ЗВТ.

Після закінчення строку дії повірки ЗВТ вважаються непридатними до застосування і перерахунок обсягу спожитого газу проводиться відповідно до вимог нормативних документів, починаючи з дня, наступного після дати закінчення строку повірки.

Згідно з пп. 3.12.3 п. 3.12 Правил перерахунки обсягу споживання/розподілу/транспортування природного газу проводяться за період відсутності (несправності) ЗВТ, починаючи з дати проведення останньої перевірки комерційного вузла обліку газу або з дати зняття ЗВТ до моменту встановлення повірених ЗВТ, з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача.

У разі, якщо такі перевірки не проводились або немає актів про зняття ЗВТ, перерахунки проводяться за період, починаючи з розрахункової доби поточного календарного місяця або з моменту пуску газу після планових та інших відключень у поточному місяці, які здійснювались спільно з газорозподільним/газотранспортним підприємством.

Відповідно до пп. 3.12.4 п. 3.12 Правил, якщо власником комерційного вузла обліку газу є споживач, перерахунки обсягу споживання/розподілу/транспортування природного газу за період відсутності (несправності) ЗВТ здійснюються газорозподільним/ газотранспортним підприємством за показами дублюючого вузла обліку, а у разі відсутності дублюючого вузла обліку - за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання (до якого здійснюється газопостачання) з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача.

При цьому, у пп. 3.12.5 п. 3.12 Правил передбачено, що якщо порушень у роботі ЗВТ за результатами позачергової повірки або експертизи ЗВТ не виявлено у всіх випадках обсяг споживання/розподілу/транспортування природного газу за період відсутності ЗВТ розраховується за середньогодинними або середньодобовими даними попередніх п'яти аналогічних періодів.

За наявності виявлених та документально підтверджених фактів втручання в роботу ЗВТ, що призвело до викривлення результатів вимірювань обсягу споживання/розподілу/транспортування газу, здійснюється відповідний перерахунок згідно з пп. 3.12.3, 3.12.4 цього пункту.

У разі виникнення між сторонами спірних питань щодо перерахунку за спожитий природний газ та/або здійснення оплати згідно з проведеним перерахунком сторони можуть звернутися до територіальних підрозділів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, або до суду.

Аналогічні положення закріплені у п. 5.13 розд. 5 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання.

Отже, виходячи із змісту пп. 3.12.2 п. 3.12 Правил користування природним газом для юридичних осіб, останні регулюють порядок проведення перерахунків обсягу споживання/розподілу/транспортування природного газу лише у випадках, якщо таке споживання було санкціонованим, тобто здійснювалося відповідно до умов договору про постачання, проте визначення фактичного об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу за даними комерційного вузла обліку є неможливим внаслідок тимчасової відсутності ЗВТ (зняття ЗВТ на періодичну чи позачергову повірку, ремонт, експертизу); непридатності до застосування (несправності) ЗВТ за результатами експертизи, повірки та/або технічної перевірки вузла обліку; наявності аварійних ситуацій, що зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів, інші несправності ЗВТ, що впливають на облік газу; пропущення строків повірки ЗВТ.

Водночас, порядок здійснення перерахунку (донарахування) розподіленого (спожитого) об'єму природного газу у разі виявлення постачальником здійснення споживачем несанкціонованого відбору природного газу шляхом використання прихованого газопроводу, цими Правилами не регулюється. Тому, визначення об'ємів природного газу у разі виявлення несанкціонованого відбору газу через прихований газопровід відповідно п. 3.12 Правил, є помилковим.

Як вбачається із змісту позовної заяви позивач, посилаючись на п. 3.12 Правил користування природним газом для юридичних осіб, здійснював перерахунок фактичного об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу у вересні 2015 року, виходячи з номінальної потужності як котла Е-1,0-0,9Г, який передбачений у договорі про постачання природного газу, так і установки компресорної блочної УКБ-2,3-200Э, яка за твердженням позивача, була самовільно підключена відповідачем до системи газопостачання через прихований газопровід.

Судами обох інстанцій не було дано оцінки цим обставинам справи та не враховані зазначені вище положення Правил користування природним газом для юридичних осіб. В рішенні суду відсутнє нормативне обґрунтування правомірності застосування позивачем п. 3.12 цих Правил при визначені необлікованих об'ємів природного газу у зв'язку з виявленням несанкціонованого відбору газу через прихований газопровід.

У листах до відповідача та у позовній заяві позивач вказує, що перерахунок здійснений відповідно до пп. 3.12.5 п. 3.12 Правил користування природним газом для юридичних осіб. Як вже зазначалось, суди визнали цей розрахунок правильним. Водночас, Вищий господарський суд України вважає, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували те, що відповідно до абз. 2 пп. 3.12.5 п. 3.12 цих Правил перерахунок споживання/розподілу/транспортування природного газу здійснюється згідно з пп. 3.12.3, 3.12.4 Правил, тобто, виходячи з проектної номінальної потужності неопломбованого газового обладнання (до якого здійснюється газопостачання), лише за умови наявності виявлених та документально підтверджених фактів втручання в роботу ЗВТ, що призвело до викривлення результатів вимірювань обсягу споживання/розподілу/транспортування газу. В ухвалених у справі рішеннях суди посилались лише на довідки ДП "Харківстандартметрологія" про непридатність до застосування лічильника газу та коректору об'єму газу. Водночас докази, які б підтверджували факти втручання саме відповідачем в роботу ЗВТ, що призвело до викривлення результатів вимірювань обсягу споживання/розподілу/транспортування газу, в рішеннях суду не наведені.

Вищий господарський суд України також зауважує, що визнавши правильний та обґрунтований перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу, який здійснений позивачем, суди безпідставно не надали правової оцінки тій обставині, що такий перерахунок останній провів за період, починаючи з розрахункової доби поточного календарного місяця. Водночас, згідно абз. 2 пп. 3.12.3 п. 3.12 Правил користування природним газом для юридичних осіб, перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу з цієї дати можливий лише, якщо не проводились перевірки комерційного вузла обліку газу або немає актів про зняття ЗВТ, оскільки за наявності таких доказів перерахунок повинен здійснюватися за правилами абз. 1 пп. 3.12.3 п. 3.12 Правил, тобто, починаючи з дати проведення останньої перевірки комерційного вузла обліку газу або з дати зняття ЗВТ до моменту встановлення повірених ЗВТ, з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача. В матеріалах справи міститься акт про зняття ЗВТ від 02.09.2015 року. В рішеннях судів, що оскаржуються, відсутнє нормативно-правове обґрунтування відхилення цього акту і правомірність здійснення позивачем перерахунку з початку розрахункової доби поточного календарного місяця, тобто, з 01.09.2015 року.

Наведене свідчить про неправильне застосування судами п. 3.12 Правил користування природним газом для юридичних осіб та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України.

Крім того, судами було порушено вимоги ст. 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, оскільки у рішенні суду зазначено, що " 16.09.2015 року були організовані роботи по прийманню вузла обліку природного газу, в ході яких виявлено електроклапан М161RH N.c. DN80 2009 року випуску, який в наданій проектній документації відсутній". Водночас, доводи відповідача про те, що таке твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки наявність електромагнітного клапану, опломбованого пломбою № 3752550 відображено у складених представниками позивача актах перевірки технічного стану вузла обліку б/н від 12.03.2014 року, № 101-Мет від 21.04.2015 року, № 9-ПР від 10.09.2015 року, суди не перевіряли. У мотивувальній частині судових рішень відсутнє обґрунтування мотивів, з огляду на які ці доводи та докази відповідача не взято до уваги судом.

Зважаючи на викладене, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди обох інстанції припустилися порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід врахувати викладене, з'ясувати зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви, перевірити перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу, здійснений позивачем, визначити порядок визначення необлікованих об'ємів природного газу, надати оцінку всім доводам та доказам сторін, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.