розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 у справі № 922/4754/15 за позовом ліквідатора Біленка Романа Івановича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_10, Головного управління юстиції у м. Києві, в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватне підприємство "Агенція нерухомості місто "Плюс", Приватне акціонерне товариства "Банк Форум" про визнання права власності, витребування майна, визнання недійсним договору, -

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2015 р. (суддя Ольшанченко В.І.) припинено провадження по справі № 922/4754/15 за позовом ліквідатора Біленка Романа Івановича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_10, Головного управління юстиції у м. Києві, в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватне підприємство "Агенція нерухомості місто "Плюс", Приватне акціонерне товариства "Банк Форум" про визнання права власності, витребування майна, визнання недійсним договору .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 у справі № 922/4754/15 (колегія суддів: Черленяк М.І. - головуючий, Гетьман Р.А., Шепітько І.І.) апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 19 листопада 2015 року у справі № 922/4754/15 скасовано, справу передано до господарського суду Харківської області.

ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Харківської області від 19.11.2015 р., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст. 104 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2015 р. ліквідатор Біленко Роман Іванович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_14, ОСОБА_15 та Головного управління юстиції у м. Києві в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якому просив: визнати право власності на нерухоме майно - трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: 01001, АДРЕСА_1, загальною площею 90,0 кв.м., житловою площею 58,8 кв.м. за ОСОБА_7 та зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві провести його державну реєстрацію, зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві скасувати запис про право власності ОСОБА_4 (01001, АДРЕСА_2) за № 1470489 на квартиру АДРЕСА_3, витребувати нерухоме майно - трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: 01001, АДРЕСА_1, загальною площею 90,0 кв.м., житловою площею 58,8 кв.м. з володіння ОСОБА_4 та передати ліквідатору Біленко Роману Івановичу (02154, АДРЕСА_4), визнати недійсним договір іпотеки від 04.03.2012 року, укладений між іпотекодавцем - гр. ОСОБА_4 та іпотекодержателем - гр. ОСОБА_10, посвідчений 04.03.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 за реєстраційним номером 12242150, зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві вилучити запис з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про іпотеку за № 1470556, запису про обтяження за № 1470653.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2015 р. вказаний позов залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 р. апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, апеляційну скаргу другого відповідача задоволено частково, ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2015 р. у справі № 922/4754/15 скасовано, матеріали справи № 922/4754/15 направлено до господарського суду Харківської області для вирішення питання про підвідомчість даного спору.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2016 р. касаційну скаргу ліквідатора фізичної особи підприємця ОСОБА_7 арбітражного керуючого Біленка Р.І. задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 р. у справі № 922/4754/15 змінено та викладено абзац четвертий її резолютивної частини в наступній редакції: "Справу № 922/4754/15 передати до господарського суду Харківської області на стадію прийняття до розгляду позовної заяви ліквідатора фізичної особи підприємця ОСОБА_7 арбітражного керуючого Біленка Р.І. від 18.08.2015 № 02-10/146-К".

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вказала на те, що суд першої інстанції був зобов'язаний розглянути позовну заява, подану в межах справи про банкрутство, саме в межах цієї справи, з винесенням за результатами такого розгляду відповідного процесуального документа у справі № 5023/5450/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_7, а не на власний розсуд порушувати окреме позовне провадження за такою заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2015 р. після направлення справи судом апеляційної інстанції до господарського суду Харківської області для вирішення питання про підвідомчість даного спору, провадження по справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки за позовними заявами до фізичних осіб спори розглядаються судами загальної юрисдикції, отже, даний спір не підвідомчий господарському суду.

Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції скасував оскаржувану ухвалу та передав справу до суду першої інстанції, встановивши порушення судом норм процесуального права щодо винесення оскаржуваної ухвали без виклику сторін та без проведення судового засідання, а Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не надає право суду припинити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України поза межами судового засідання без виклику сторін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції визначені в ст. 104 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2015 р. було скасовано, матеріали справи направлено до господарського суду Харківської області для вирішення питання про підвідомчість даного спору.

Припиняючи провадження у даній справі з посиланням на п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України, суд першої інстанції встановив, що даний спір не підвідомчий господарському суду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про припинення провадження по справі, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, пославшись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.7 ч.1 ст. 12 ГПК України, п. 1 ст. 80 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, отримавши справу після апеляційного провадження, суд першої інстанції не виніс ухвалу про призначення справи до судового розгляду, не повідомив сторін про час і місце слухання справи, а виніс ухвалу, якою припинив провадження по справі, без виклику сторін та без проведення судового засідання.

У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі дії суду першої інстанції призвели до процесуальних порушень, які є безумовною підставою для скасування ухвали від 19.11.2015 р.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України у разі розгляду справи за відсутності сторін, не повідомлених належним чином про місце судового засідання є в будь якому разі підставою для скасування рішення місцевого суду.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Отже, суд першої інстанції міг припинити провадження у справі із застосуванням ст. 80 ГПК України тільки за наслідками розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не надає право суду припинити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України поза межами судового засідання без виклику сторін.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції про припинення провадження у справі у зв'язку з порушенням норм процесуального права.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14 з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону ); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищезазначеного та враховуючи визначені ст. 111-7 ГПК України межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів прийшла до висновку, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини, що мають значення для справи, надав їм належну правову оцінку, правомірно скасував незаконну ухвалу суду першої інстанції та передав справу до господарського суду Харківської області, оскільки суд першої інстанції виніс ухвалу, якою припинив провадження по справі, без виклику сторін та без проведення судового засідання.