ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2016 року Справа № 926/1272/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Губенко Н.М.,
Іванової Л.Б.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Миронюка Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2016
та на рішення господарського суду Чернівецької області від 01.09.2015
у справі № 926/1272/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія"
про стягнення 33 591,68 грн.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія" про стягнення 13 000,00 заборгованості за кредитом, 12 159,05 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 5 650,47 грн. пені, 2 782,16 грн. заборгованості з комісії.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 01.09.2015 (суддя Гончарук О.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 (колегія суддів у складі: суддя Зварич О.В. - головуючий, судді Кузь В.Л., Якімець Г.Г.), позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Карпати-Моравія" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 33 591,68 грн. (13 000,00 заборгованості за кредитом, 12 159,05 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 5 650,47 грн. пені, 2 782,16 грн. заборгованості з комісії) та 1 827,00 грн. судового збору. Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи доведений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення як основної суми боргу так і штрафних санкцій є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 01.09.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2016, а справу передати на новий розгляд. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 215, 628, 634, 1055, 1056-1 ЦК України. Так, на думку відповідача, договір банківського обслуговування від 14.05.2011, укладений позивачем та відповідачем, є нікчемним, оскільки він не укладався в письмовій формі. Крім того, відповідач зазначив про те, що позивач неправильно нарахував йому суми комісії та процентів за користування кредитом. Також ТОВ "Карпати-Моравія" зазначило, що банк не повідомляв його в письмовій формі про зміну процентної ставки за кредитним договором. Господарським судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено відповідачу у задоволенні його клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, тоді як відповідач не є фахівцем в галузі економічних знань. Крім того, на думку відповідача, банк не підтвердив факт отримання відповідачем претензії, тоді як боржник вважається належним чином повідомленим коли банком не лише відправлено на адресу боржника претензію, але й доведено факт її вручення адресатові під розписку.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України виходить з наступного:
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- 14.05.2011 ДП "УЧСП "Карпати-Моравія", правонаступником якого є ТОВ "Карпати-Моравія", звернулося до ПАТ "Приватбанк" із заявою про відкриття поточного рахунку, яка одночасно є заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг;
- у вказаній заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком;
- згідно з заявою про відкриття поточного рахунку відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua та вступив з позивачем у договірні відносини, і взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору;
- на підставі заяви відповідача позивачем йому було відкрито поточний рахунок № 26005060091328 та картковий рахунок 26050060091328.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ "Приватбанк" з посиланням на положення "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови) та "Тарифів банку" (далі - Тарифи), стверджує про наявність у відповідача заборгованості за договором.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що підписавши заяву про відкриття банківського рахунку, відповідач приєднався до договору і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, які містять усі істотні умови змішаного договору - кредитного договору та договору банківського рахунку, а саме, порядок надання коштів, строки користування кредитною лінією, відповідальність за непогашення кредиту, порядок нарахування відсотків за користування кредитом та їх розмір тощо, а відповідач порушив свої грошові зобов'язання за договором, у зв'язку з чим у останнього утворився борг, який постановлено до стягнення.
Однак, вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на те, що вони зроблені без з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Встановивши, що відповідач, підписавши заяву про відкриття банківського рахунку, приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифів банку, господарські суди не дослідили та не з'ясували, які саме Умови та Тарифи були розміщені на сайті позивача на час відкриття банківського рахунку, тобто, на час укладення договору приєднання, зокрема до яких саме Умов та Тарифів приєднався та зобов'язався виконувати відповідач, підписавши заяву про відкриття банківського рахунку.
Судами не перевірено та не встановлено, що саме Умови та Тарифи, надані позивачем до господарського суду, були чинні та діяли на час підписання сторонами заяви від 14.05.2011, і що саме до цих Умов та Тарифів приєднався відповідач, прийняв їх і зобов'язався виконувати, а також що саме ці Умови та Тарифи разом з заявою про відкриття банківського рахунку становили договір банківського обслуговування, підписаний сторонами у справі.
Так, у заяві про відкриття банківського рахунку зазначено, що вказані Умови та Тарифи, що разом з заявою складають договір банківського обслуговування, розміщуються на сайті у мережі Internet на сайті www.privatbank.ua.
Визнавши надані позивачем завірені копії "Умови і правила надання банківських послуг" та "Тарифи" такими, що відповідають вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України, місцевий та апеляційний господарські суди не з'ясували, чим саме підтверджується дата їх публікації та набрання чинності (введення у дію), а також розміщення саме цих документів на зазначеному сайті у загальному доступі та копії локального акту позивача про їх затвердження та введення в дію.
Разом з тим, згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій не з'ясовано зміст зобов'язань, які виникли між сторонами спору на підставі відкриття банківського рахунку, а саме, його умови, порядок виконання, взаємні права та обов'язки сторін, відповідальність за порушення зобов'язань, строку дії тощо.
З'ясування та надання належної оцінки вказаним обставинам є суттєвим для вирішення даного спору по суті з огляду на те, що, згідно заяви про відкриття банківського рахунку від 14.05.2011, саме Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифів банку встановлювались умови договору, які є обов'язковими для виконання його сторонами, а розрахунок ціни позову ґрунтується на цих документах з подальшими змінами.
Крім того, господарськими судами не взято до уваги зміст заяви від 14.05.2011 про відкриття поточного рахунку, оформленої в редакції позивача, який вказує на обов'язок банку повідомити клієнта про свої дії щодо встановлення, зміни кредитного ліміту, оскільки встановлення та визначення клієнтові розміру кредитного ліміту носить індивідуальний характер, а тому має бути доведений до нього належним чином.
Господарськими судами попередніх інстанцій не досліджувалися обставини, з яких можливо було дійти висновку про наявність або відсутність належного доведення до відповідача кредитних лімітів. Сама по собі довідка щодо встановлення кредитних лімітів відповідачу від 07.07.2015, надана банком, не може бути визнана достатнім доказом щодо вказаних обставин, оскільки не містить відомостей інформування клієнта про встановлення розміру кредитного ліміту.
Господарські суди не перевірили обґрунтованість позовних вимог та заперечень відповідача щодо визначення суми заборгованості у частині основного боргу.
Крім того, господарськими судами не перевірено тверджень відповідача щодо необґрунтованості нарахування банком заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом.
Як передбачено ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.
Вирішуючи спір в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що підпунктом 3.2.1.4.1.1 Умов та Правил встановлено, що обнулити дебетове сальдо клієнт повинен у проміжок часу з 20-го по 25-те число місяця і за цей період ставка за користування кредитними коштами становить 0%. За користування кредитними коштами протягом 90 днів з дати періоду, коли дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 36% річних починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. Починаючи із 91 дня кредит вважається простроченим і відсотки за користування кредитом вже сплачуються за ставкою 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Разом з тим, як свідчить наданий позивачем розрахунок, нарахування процентів за користуванням кредитом з 26.07.2013 здійснювалось позивачем за ставкою 24%, з 28.10.2013 - за ставкою 48% річних, з 01.07.2014 - 56% річних, з 01.02.2015 - за ставкою 30% річних та 56% річних одночасно.
Статтями 4-2, 4-3 ГПК України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Як передбачено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Всупереч наведеним вимогам процесуального закону, господарські суди попередніх інстанцій не з'ясували із урахуванням вимог ст. 1056-1 ЦК України правомірності такої односторонньої зміни розміру процентної ставки та обставин повідомлення відповідача про таку зміну та наявності згоди відповідача на внесення змін з урахуванням п. 3.2.1.1.16 Умов та Правил.
Крім того, стягуючи з відповідача заявлену банком суму комісії у розмірі 117,00 грн. в місяць, господарськими судами не з'ясовано яким пунктом Умов чи Правил такий розмір комісії обумовлений, оскільки банком комісію нараховано з 01.08.2013, тоді як з 14.05.2011 (дати заяви про відкриття поточного рахунку) і до 01.08.2013 комісія відповідачу не нараховувалася.
При цьому, господарськими судами не враховано, що обґрунтовуючи стягнення вказаної комісії банк посилається п. 3.2.1.4.4. Умов, в той час як цим пунктом передбачено обов'язок клієнта сплачувати банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2.
Оскільки висновки господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості зроблені без врахування всіх обставин справи, висновки щодо стягнення пені Вищий господарський суд України вважає також передчасними, оскільки ці вимоги є похідними від вказаних вимог.
Отже, як місцевий так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.
Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 та рішення господарського суду Чернівецької області від 01.09.2015 у справі № 926/1272/15 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.
Головуючий суддя:
Судді:
В. Картере
Н. Губенко
Л. Іванова