Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Мачульського Г.М. перевіривши матеріали касаційної скарги релігійної громади парафії Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого Переяслав-Хмельницької єпархії Української православної церкви Київського патріархату м. Переяслав-Хмельницький Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 у справі господарського суду Київської області за позовом релігійної громади парафії Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого Переяслав-Хмельницької єпархії Української православної церкви Київського патріархату м. Переяслав-Хмельницький Київської області до публічного акціонерного товариства "Київобленерго" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Переяслав-Хмельницька міська рада Київської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкоюв судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: Миколаєнко Є.В. - дов. № 1 від 01.7.15; Лакуша А.В. - дов. № 3 від 01.06.16; від відповідача: Саліван Л.Ф. - дов. № 50 від 24.03.16; від третьої особи на стороні позивача: не з'явились; від третьої особи на стороні відповідача: не з'явились

Рішенням господарського суду Київської області від 28.10.2015 (суддя Карпечкін Т.П.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою від 19.04.2016 Київського апеляційного господарського суду (судді: Сулім В.В. - головуючий, Гончаров С.А., Гаврилюк О.М.) рішення господарського суду Київської області від 28.10.2015 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач набув прав на земельну ділянку, на якій фактично існували обмеження, передбачені чинним законодавством (про що позивач міг і повинен був знати), а тому порушення його прав у даному випадку відсутні.

Не погоджуючись з судовими рішеннями релігійна громада парафії Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого Переяслав-Хмельницької єпархії Української православної церкви Київського патріархату м. Переяслав-Хмельницький Київської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник посилається на те, що господарські суди порушили ст.ст. 401, 402 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 38 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 176, 110, 111, 112 Земельного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про електроенергетику". Скаржник вважає, що в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи ПАТ "Київобленерго" на земельні ділянки під опорами ЛЕП, а будь-які обмеження чи обтяження спірної земельної ділянки відсутні.

ПАТ "Київобленерго" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги, залишити рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

Відповідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.06.2016, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Костенко Т.Ф., визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Полянський А.Г., Сибіга О.М. Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.06.2016, у зв'язку з відпусткою суддів Полянського А.Г., Сибіги О.М., визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Костенко Т.Ф., Мачульський Г.М.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради від 24.12.2012 надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Українській Православній Церкві Свято-Воскресінської парафії Київського патріархату для будівництва Храму Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого.

26.02.2013 позивачем отримано завдання на проектування № К-00-13-0396-ТЗ щодо винесення ділянки ЛЕП-10 кВ л-7 "Гайшин" з території храму.

Рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради від 30.04.2013 присвоєно нову поштову адресу вищенаведеній земельній ділянці Свято-Воскресінської парафії УПЦ Київського патріархату: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Поліська, 1/1а.

Рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради від 04.06.2013 затверджено проект землеустрою та надано у постійне користування Храму Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого (Українській Православній Церкві Свято-Воскресінської парафії Київського патріархату) земельну ділянку з кадастровим номером 3211000000:01:092:0358, площею 0,1500 га, розташовану в межах м. Переяслав-Хмельницький, по вул. Поліській,1/1-а.

Господарськими судами також встановлено, що через земельну ділянку по вул. Поліській, 1/1а, м. Переяслав-Хмельницький, що відведена під будівництво культової споруди, проходить лінія електропередач (повітряна) потужністю 10 КВт. Тобто земельна ділянка виділена з обтяженням.

Рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради від 29.08.2013 рекомендовано ПАТ "Київобленерго" перенести власними силами та за власний рахунок лінії електропередач (повітряної) потужністю 10 КВт з території земельної ділянки, за адресою м. Переяслав-Хмельницький, вул. Поліська, 1/1-а, наданої у постійне користування Українській Православній Церкві Свято-Воскресінської парафії Київського патріархату.

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права власником земельної ділянки за кадастровим номером 3211000000:01:092:0358, площею 0,1500 га є Переяслав-Хмельницька міська рада, а правокористувачем цієї земельної ділянки є Релігійна громада парафії Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого Переяслав-Хмельницької єпархії Української православної церкви Київського патріархату м. Переяслав-Хмельницький Київської області.

Господарськими судами встановлено, що лінія електромереж ПЛ-10 кВ Л-7 "Гайшин" побудована та введена в експлуатацію у 1967 році. Відгалуження від ЛР-16 до ТП-663 та ТП-360 (ділянка ПЛ-10 кВ, що проходить по території земельної ділянки) побудована та введена в експлуатацію в 1992 році при забудові мікрорайону "Поліський" по Чорнобильській програмі. З 1992 року зазначена повітряна лінія належить відповідачу та є складовою частиною єдиної інженерної інфраструктури, що забезпечує якісне та безперебійне постачання електроенергії споживачам м. Переяслав-Хмельницький.

12.09.2013 та 19.04.2014 головою парафіяльної ради Релігійної громади, настоятелем Свято-Воскресінської парафії УПЦ КП ОСОБА_10 (Протоієрей ОСОБА_10) направлялись заяви начальнику Переяслав-Хмельницького РП ПАТ "Київобленерго" Богушу П.П., щодо перенесення лінії електропередач (повітряної) потужністю 10 КВт.

28.10.2014 відповідачем надано позивачу технічне рішення № К-00-13-0396-Т3 про погодження проектної документації ЕП-01-2014 винесення ділянки ЛЕП-10 кВ л-7 "Гайшин", яка повернута на доопрацювання.

25.11.2014 відповідачем надано позивачу технічне рішення № К-00-13-0396-Т3 про повторне погодження проектної документації, яким проектна документація погоджена без зауважень.

Ст. 18 Закону України "Про електроенергетику" фінансування перенесення повітряних електричних мереж та інших об'єктів електроенергетики покладається на замовника будівництва, тобто на позивача. Крім того, господарськими судами встановлено, що усі документи та дозволи щодо винесення ПЛ у позивача наявні.

Згідно ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Ведення державного земельного кадастру затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 (1051-2012-п) , тобто вже після будівництва відповідачем лінії електропередач.

Таким чином, внесення відомостей про обтяження чи перенесення даних про обтяження з минулих баз не залежить від відповідача.

Згідно ч. 4 ст. 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, кадастрових планах земельних ділянок, іншій документації із землеустрою та вносяться до Державного земельного кадастру.

Приписами ст. 25 Закону України "Про землі енергетики і правовий режим спеціальних зони енергетичних об'єктів" власникам і користувачам земельних ділянок, на які встановлено обмеження та обтяження, видається кадастровий план їх земельних ділянок з нанесеними межами спеціальних зон, а також письмовий перелік обмежень та обтяжень щодо використання земель у цих зонах.

Власники і користувачі земельних ділянок, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, що експлуатують об'єкти енергетики, повинні вживати заходів щодо охорони об'єктів енергетики та дотримання встановлених обмежень та обтяжень у використанні земель у межах спеціальних зон, передбачених документацією із землеустрою.

Особи, на користь яких встановлені обмеження щодо використання земель у межах охоронних та інших зон об'єктів енергетики повинні вимагати від власників і користувачів земельних ділянок дотримання таких обмежень та обтяжень.

Згідно ст. 76 Земельного кодексу України, землями енергетичної системи визнаються землі надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередач встановлюються охоронні зони.

Стаття 112 Земельного кодексу України встановлює, що охоронні зони створюються: уздовж ліній зв'язку електропередачі для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України .

Відповідно ст. 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України "Про електроенергетику", в охоронних зонах електричних мереж, а також інших особливо важливих об'єктів електроенергетики діють обмеження, передбачені законодавством України щодо використання земель.

Згідно ст. 30 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів" власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об'єктів енергетики мають право самостійно господарювати на земельних ділянках з дотриманням установлених обмежень та обтяжень. Власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об'єктів енергетики зобов'язані здійснювати господарську та інші види діяльності на зазначених земельних ділянках з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 33 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів" передбачено, що фізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на проведення робіт на земельних ділянках, розташованих у спеціальних зонах об'єктів енергетики, зобов'язані виконувати їх з дотриманням умов, які забезпечують збереження зазначених об'єктів, та дотриманням правового режиму цих земель.

Таким чином, позивач окрім обмежень у вигляді охоронних зон, має дотримуватися також і вимог щодо санітарних зон встановлених законодавцем.

Відповідно ч.2 п.4 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 04.03.1997 (209-97-п) , у межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об'єкти електричних мереж, зобов'язані вживати належних заходів до збереження зазначених об'єктів.

Згідно п. 5 вищезазначених Правил, охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстані 10 метрів для повітряних ліній напругою до 20 кВ.

Відповідно ст. 32 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів" в охоронних зонах кабельних ліній електропередачі власникам і користувачам земельних ділянок, фізичним і юридичним особам забороняється: саджати дерева та кущі, зводити будинки, споруди будь-якого призначення.

Враховуючи викладене вище, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що на момент набуття позивачем права на земельну ділянку, лінія електропередач вже була побудована та проходила над відповідною земельною ділянкою (що встановлює для землекористувача певні особливості та обмеження в користуванні). Крім того, як вказувалось вище, позивачу погоджено проект винесення лінії електропередач за межі земельної ділянки, що має відбуватись за рахунок саме позивача. Господарськими судами не встановлено винних дій відповідача, які б призвели до порушення прав позивача.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження позивача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.