Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В. - головуючого, Ємельянова А.С., Карабаня В.Я. за участю представників: від позивача від відповідача розглянув касаційну скаргу Дячок І.О. Ткаченко С.А. Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року у справі № 906/82/15 господарського суду Житомирської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Грейн" Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКФ"Орбіта" про витребування майна, визнання права власності (в редакції заяви від 23.03.15 р.)

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.01.2016 р. (суддя Машевська О.П.) призначено у даній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено - Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Іншою ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.01.2016 р. (суддя Машевська О.П.) провадження у даній справі зупинено на час проведення судової експертизи.

При винесенні ухвали про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи, місцевий господарський суд, виходив з того, що для встановлення обставин наявності спірного нерухомого майна в натурі, яке за доводами позову розташовується у м. Житомирі по вул. Перемоги, 84 та по пров. 2 Іподромному, 3а, потрібні спеціальні знання у галузі будівництва.

Як наслідок, суд першої інстанції, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, зупинив провадження у даній справі на час проведення судової експертизи.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 р. (судді: Демянчук Ю.Г., Крейбух О.Г., Огороднік К.М.) ухвалу господарського суду Житомирської області від 15.01.2016 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи зі справи № 906/82/15 скасовано.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 15.01.2016 року про зупинення провадження зі справи № 906/82/15 скасовано.

Справу № 906/82/15 передати на розгляд господарського суду Житомирської області.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що предметом спору є визнання права власності та витребування нерухомого майна, а не питання технічних характеристик, схоронності майна, факту його покращення чи погіршення становища, а тому експертиза не потрібна для вирішення спору, оскільки є договори купівлі-продажу, іпотечні договори та матеріали інвентаризаційних справ, що наявні в матеріалах справи. При цьому, відповідачем та третіми особами, жодного разу не оскаржувався факт однакового розуміння нерухомого майна за такими ідентифікуючими характеристиками як місцезнаходження та площі. Окрім того, для вирішення питання права власності не потрібні спеціальні знання і експертиза не впливає на законність чи не законність факту переходу права власності.

Окрім того, визначені місцевим судом в ухвалі суду від 15.01.2016 року питання для вирішення експерту, не входять в перелік питань, які передбачені п. 5.1 (головні завдання будівельно-технічної експертизи) Інструкції про призначення та проведення судових експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.12.1998 (z0705-98) "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення експертних досліджень".

При винесенні ухвали про призначення експертизи, місцевий господарський суд не обґрунтував неможливість самостійного встановлення судом фактичних обставин при розгляді даної справи за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" в касаційній скарзі просить постанову скасувати з підстав порушення норм процесуального права, ухвалу господарського суду Житомирської області від 15.01.2016 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи та ухвалу господарського суду Житомирської області від 15.01.2016 року про зупинення провадження зі справи залишити без змін.

Скаржник доводить, що первісна апеляційна скарга ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" стосувалася ухвали господарського суду Житомирської області від 15 січня 2016 року по даній справі, якою було зупинено провадження у справі, вимог щодо скасування ухвали про призначення у справі будівельно-інженерної експертизи, апеляційна скарга не містила. Апелянтом було подано додаткові пояснення з прохальної частини яких вбачається, що апелянт просить апеляційний суд поряд з ухвалою, яка була ним безпосередньо оскаржена в апеляційній скарзі, також скасувати інший окремий процесуальний документ, а саме ухвалу господарського суду Житомирської області від 15.01.2016 р. про призначення у справі будівельно-інженерної експертизи. Таким чином апеляційний господарський суд не мав жодних процесуальних підстав розглядати ці "додаткові пояснення" та взагалі давати оцінку наведеним у цих поясненнях доводам, однак прийняв ці пояснення до розгляду, чим грубо порушив вимоги ст. 97 ГПК України.

Скаржник вважає, що доводи викладені в додаткових поясненнях від 30.03.2016 р., зводяться передусім до аналізу мотивів та підстав призначення судової експертизи, тобто, до оскарження процесуальних дій суду, що суперечить приписам імперативних норм ст.ст. 41, 106 ГПК України, виходячи зі змісту яких ухвала суду про призначення експертизи не може бути оскаржена.

Висновки апеляційного господарського суду стосовно того, що призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією, не відповідають положенням ст. 106 ГПК України, які є імперативними, не можуть не застосовуватись судами та не підлягають розширеному тлумаченню, відповідно до яких ухвала про зупинення провадження по справі оскаржується як окремий процесуальний документ, тоді як заперечення щодо ухвали про призначення судової експертизи включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Посилання в оскаржуваному рішенні на висновки Конституційного суду України, викладені у рішенні від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012 (v011p710-12) прийнято стосовно зовсім інших правовідносин.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, за участю представника відповідача, що взяв участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (v0004600-12) унормовано, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування

Відповідно до п. 5 вказаної постанови Пленуму питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Згідно з п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 (v0004600-12) недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Отже, вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено право, а не обов'язок суду, зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.

Згідно з приписами ст. 86 ГПК України якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу. Ухвала господарського суду має містити: 1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад); 2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; 3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; 4) висновок з розглянутого питання; 5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Виходячи з наведеного, ухвала про зупинення провадження у справі повинна відповідати вимогам, встановленим у ст. 86 ГПК України, а також містити викладення обставин, що зумовлюють зупинення провадження у справі.

При винесенні ухвали про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи, місцевий господарський суд, виходив з того, що для встановлення обставин наявності спірного нерухомого майна в натурі, яке за доводами позову розташовується у м. Житомирі по вул. Перемоги, 84 та по пров. 2 Іподромному, 3а, потрібні спеціальні знання у галузі будівництва.

Як наслідок, суд першої інстанції, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, зупинив провадження у даній справі на час проведення судової експертизи.

Зокрема, предметом спору є визнання права власності та витребування нерухомого майна, а не питання технічних характеристик, схоронності майна, факту його покращення чи погіршення становища, а тому експертиза не потрібна для вирішення спору, оскільки є договори купівлі-продажу, іпотечні договори та матеріали інвентаризаційних справ, що наявні в матеріалах справи. При цьому, відповідачем та третіми особами, жодного разу не оскаржувався факт однакового розуміння нерухомого майна за такими ідентифікуючими характеристиками як місцезнаходження та площі. Окрім того, для вирішення питання права власності не потрібні спеціальні знання і експертиза не впливає на законність чи не законність факту переходу права власності.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.12.1998 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення експертних досліджень" призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України (1798-12) , Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) , Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , Митним кодексом України (4495-17) , Законами України "Про судову експертизу" (4038-12) , "Про виконавче провадження" (606-14) , іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інстукцією.

Згідно п. 1.5 Інструкції, проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу" (4038-12) , з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) щодо методичного регулювання оцінки майна.

При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потребиу спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В той же час, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали господарського суду Житомирської області від 15.01.2016, остання не містить, які саме обставини, викладені відповідачем у клопотанні потребують спеціальних знань, не обгрунтована дійсність потреби у спеціальних знаннях, не досліджена неможливість з'ясування питань, поставлених на розгляд експерта іншими засобами доказування.

Окрім того, визначені місцевим судом в ухвалі суду від 15.01.2016 року питання для вирішення експерту, не входять в перелік питань, які передбачені п. 5.1 (головні завдання будівельно-технічної експертизи) Інструкції про призначення та проведення судових експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.12.1998 (z0705-98) "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення експертних досліджень".

Відхиляючи доводи позивача про недоцільність призначення експертизи, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що юридичне право володіння спірним нерухомим майном за позивачем зберігалось до 01.12.2014. Відповідно спірне нерухоме майно, як складна річ, також перебуваючи у фактичному володінні та користуванні позивача, могло видозмінитися, бути переробленим чи знищеним в частині її складових - простих речей (будівель та споруд). Господарський суд врахував, що предметом права власності може бути лише майно, яке складається з речей, сукупності речей та майнових прав.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Однак, судом не взято до уваги що предметом спору є визнання права власності та витребування нерухомого майна, а не питання технічного стану (ступінь фізичного зношення), схоронності майна, факту його покращення чи погіршення.

Твердженні відповідача, щодо відсутності копії інвентаризаційних справ № 17052 та № 4591 спростовуються наявними в матеріалах справи копіями.

Представником відповідача в судовому засіданні від 30.03.2016 зазначено, що у спірних приміщеннях проводились поточні ремонтні роботи, проте будь якого капітального будівництва, реконструкції не здійснювалось.

При винесенні ухвали про призначення експертизи, місцевий господарський суд не обґрунтував неможливість самостійного встановлення судом фактичних обставин при розгляді даної справи за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності.

В зв'язку з викладеним, з урахуванням конкретних обставин справи, вказану ухвалу не можна визнати обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

Як наслідок, необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже, ухвала про призначення судової експертизи та ухвала про зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.

Отже, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акти - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.

У зв'язку з наведеним, скасування самої лише ухвали про зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість проведення судом першої інстанції процесуальних дій, - проведення експертною установою судової експертизи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що обґрунтовані доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до останньої, зводяться виключно до недоцільності та безпідставності призначення судової експертизи, що зумовило зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що однією з основних засад судочинства є законність (п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України), а завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, - забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), беручи до уваги повноваження апеляційної інстанції стосовно перевірки правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд, діючи з метою забезпечення дієвого судового захисту усіх учасників судового процесу, дійшов висновку про необхідність одночасного скасування ухвали про зупинення провадження у даній справі, а також ухвали про призначення судової експертизи, яка зумовила зупинення провадження у справі.

Окрім того, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному та касаційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано у розділах ХІІ, ХІІ1 ГПК України (1798-12) , де врегульовано питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, у статті 106 ГПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. При цьому приписи ст. 106 ГПК України не містить заборони стосовно апеляційного оскарження ухвал.

Водночас стаття 41 ГПК України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Відсутність у Господарському процесуальному кодексі України (1798-12) прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Колегія суддів керуючись ст. 55, 129 Конституції України, правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 (v003p710-03) , пп. 3.2 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 (v011p710-12) у справі № 1-12/2012 дійшла висновку, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному порядку. Відповідна правова позиція підтверджується, зокрема постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2016 у справі № 918/1207/15.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на зазначені мотиви касаційна інстанція приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, тому доводи касаційної скарги відхиляє.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 р. у справі № 906/82/15 господарського суду Житомирської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.