Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову та на рішення Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року господарського суду Тернопільської області від 15.10.2015 року у справі господарського суду Тернопільської області за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз" про стягнення суми, в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Сидоренко А.С., - відповідача: не з"явився,

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз" (далі - ПАТ "Тернопільгаз") про стягнення 22 902,61 грн. інфляційних втрат, 87 627,12 грн. - 3% річних, 1 416 807, 78 грн. 7% штрафу та 438 135,64 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу № 122/14-ПР від 20.12.2013 року щодо оплати вартості отриманого природного газу.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.10.2015 року (суддя: Хома С.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Тернопільгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 212668,76 грн. пені, 708403,89 грн. - 7% штрафу; 84801,07 грн. - 3% річних, 22902,61 грн. інфляційних втрат та 39252,93 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року (колегія суддів у складі: Бойко С.М. - головуючого судді, суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) рішення місцевого господарського суду від 12.10.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 12.10.2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 219067,82 грн. та штрафу у сумі 708403,89 грн. скасувати і прийняти нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.07.2012 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Тернопільгаз" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 105/2012-ВТВ, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.6. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до 6.2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця та зараховується, як оплата за газ. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.

В п.7.2 договору на купівлю-продажу природного газу № 105/2012-ВТВ від 30.07.2012 року сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1, 6.2 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) % від суми простроченого платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач у період з серпня 2012 року по грудень 2012 року передав відповідачу природний газ на суму 30330079,14 грн., який відповідачем оплачений повністю, проте із порушення строків, встановлених договором.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором стало підставою для звернення позивача з даним позовом, предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 22 902,61 грн. інфляційних втрат, 87 627,12 грн. - 3% річних, 1 416 807, 78 грн. - 7% штрафу та 438 135,64 грн. пені.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обгрунтованості заявлених позовних вимог, проте дослідивши ступінь виконання відповідачем своїх зобов"язань, врахувавши майновий стан сторін, винятковість обставин, дійшов висновку про зменшення на 50% розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача за порушення ним своїх зобов"язань за договором.

Скаржник не оскаржує судові акти в частині правомірності чи неправомірності стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції.

Касаційна скарга стосується лише правомірності зменшення судами попередніх інстанції розміру пені, згідно із ст. 83 ГПК України. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що при розгляді даної справи суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, також, в поданій касаційній скарзі заявник вказує, що в оскаржуваній постанові жодним чином не вмотивовано, не наведено та необґрунтовано в чому саме полягає винятковість обставин у даній справі.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача та несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об'єктивних для нього причин.

Важкий фінансовий стан підприємства, що підтверджується балансами відповідача за І півріччя 2015 року, у яких відображені збитки підприємства. Згідно наданих відповідачем доказів постановою державного виконавця від 24.07.2015 року, накладено арешт на кошти ПАТ "Тернопільгаз" на рахунках у фінансових установах в межах суми 1826842,77 грн. ПАТ "Тернопільгаз" проводило постачання та розподіл природного газу за регульованим тарифом, яким передбачалися витрати товариства на 60-70%, джерело оплати штрафних санкцій та відсотків в даних тарифах не закладено, а у випадку їх примусового стягнення заблокується господарська діяльність і вилучаться кошти із інших статей витрат, таких як заробітна плата, видатки на оплату обов'язкових платежів до бюджету та цільових фондів, витрат на обслуговування газопроводів та газоспоживаючого обладнання з метою забезпечення безаварійного газопостачання. З 01.07.2015 року товариство не здійснює діяльність з постачання природного газу (постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1732 від 01.06.2015 року анульовано ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом).

Примусове стягнення штрафних санкцій (пені) з відповідача спричинить вилучення з господарського обороту ПАТ "Тернопільгаз" грошових коштів, що позбавить можливості проводити розрахунки за поставлений природний газ у поточному році, здійснення робіт по забезпеченню безаварійного та безперебійного газопостачання, підтримці газорозподільної мережі у працездатному стані.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не є комерційною організацією, інших джерел прибутку, крім дольового відщеплення за надані послуги з транспортування газу для ПАТ "Тернопільгаз" не існує, діяльність підприємства є збитковою. При вирішенні спору інтереси позивача судами також були враховані, зокрема, що боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, встановивши, в даному випадку наявність виключних обставин, дійшов вірного висновку про зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на 50%.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки судами, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.