головуючого судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Гончарука П.А., судді Стратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивача Гаркавенка С.В., від відповідача 1 Сущенко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелене містечко" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року у справі № 910/17469/14 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелене містечко"; 2. Комунального підприємства капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-будінвест" 3. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення 391266,65 грн,

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі - ПАТ "Київенерго", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелене містечко" (надалі - ТОВ "Зелене містечко", відповідач 1) про стягнення 391266,65 грн вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення останнім положень ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (z0417-96) (далі - Правила), зокрема: здійснення самовільного підключення струмоприймачів (адреса об'єкту: АДРЕСА_1) до електричної мережі позивача за відсутності договору про постачання електричної енергії.

ТОВ "Зелене містечко" проти позову заперечувало, стверджуючи, що не є власником та/або користувачем приміщення за АДРЕСА_1, яке відповідно до договору оренди від 01.09.2009 року № 1/09/09-1 було передано у користування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6. Крім того, відповідач стверджував, що акти про порушення Правил від імені ТОВ "Зелене містечко" підписані неуповноваженою особою ОСОБА_7

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 залучено до участі у справі інших відповідачів - Комунальне підприємство капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-будінвест" (надалі - КП "Голосіїво-будінвест", відповідач 2) та Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 (надалі - ФОП ОСОБА_6, відповідач 3).

07.04.2015 року представник позивача ОСОБА_8 подав заяву, в якій просив стягнути заборгованість за самовільно спожиту електричну енергію в сумі 391266,65 грн з КП "Голосіїво-будінвест", а у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Зелене містечко" - відмовити. Ця заява була прийнята судом першої інстанції до розгляду.

27.04.2015 року представник позивача Гаркавенко С.В. подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив солідарно стягнути з відповідачів вартість електричної енергії, спожитої без укладення договору на її постачання. Така заява була залишена без розгляду, оскільки в порушення вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ) була подана після початку розгляду справи по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 року (суддя Борисенко І.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року (судді: Рябуха В.І., Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.) апеляційну скаргу ПАТ "Київенерго" було задоволено, рішення господарського суду першої інстанції від 14.05.2015 року - скасовано та прийнято нове рішення, яким позов до ТОВ "Зелене містечко" задоволено повністю, стягнуто з останнього на користь ПАТ "Київенерго" нарахування за спожиту електроенергію в сумі 391266,65 грн. У задоволенні позовних вимог до КП "Голосіїво-будінвест" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач 1 просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 року, посилаючись на неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду (зокрема про те, що ТОВ "Зелене містечко" є користувачем приміщення (кафе "Веселий Роджер") за адресою: АДРЕСА_1, який здійснив споживання електричної енергії без укладення договору на її постачання) обставинам справи; ненадання судом оцінки документам, які надані позивачем із письмовими поясненнями від 12.01.2016 року, які свідчать про те, що балансоутримувачем приміщення є Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплутація"; а також на порушення норм ст. 795 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ), ст. 28 ГПК України та п. 6.41 Правил.

Вищий господарський суд України, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 10.2 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний, в тому числі, користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень; не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16.05.2011 №3-38гс11, термін "споживач електричної енергії", який наведено в пункті 1.2 Правил необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він, окрім осіб, що використовують електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору, також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання. Крім того, у цій же постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що позов про стягнення вартості електричної енергії, спожитої без укладення договорів на її постачання (розрахованої на підставі Методики), та не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил, може бути поданий на підставі статей 1212, 1213 ЦК України, оскільки сторони не перебувають між собою у договірних відносинах

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 04.02.2015 року у Державному реєстрі відомості щодо права власності, інших речових прав, іпотеки, обтяження об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 - відсутні.

16.01.2006 року між КП "Голосіїво-будінвест" (сторона 1) та ТОВ "Зелене містечко" (сторона 2) укладено договір №16/01-2006, за умовами якого сторона 1 передає, а сторона 2 приймає у користування приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 120 кв.м (надалі - приміщення) з метою охорони даного приміщення та збереження майна, що у ньому знаходиться.

За актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 16.01.2006 року відповідач 2 передав, а відповідач 1 прийняв у користування нежиле приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 120 кв.м з метою охорони даного приміщення та збереження майна, що у ньому знаходиться.

Суди також встановили, що 01.09.2009 року між ТОВ "Зелене містечко" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_6 (орендар) укладено договір оренди №1/09/09-1, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у платне користування приміщення орендодавця, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 120 кв.м, для організації закладу громадського харчування.

Згідно з пп. 15 та 16 п. 8.1 Правил, постачальник електричної енергії має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів, а також складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.

Суди встановили, що 18.06.2013 року представники позивача: провідний інженер ВТА ОСОБА_9, інженер І кат. ВТА ОСОБА_10, інженер І кат. КДУ ОСОБА_11 за участю споживача ТОВ "Зелене містечко" в особі "комерційного директора" ОСОБА_7 склали акт про порушення № 22002, відповідно до якого перевіркою встановлено, що споживач ТОВ "Зелене містечко" при користуванні електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 порушив ст.ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" та п.п.1.3, 5.1, 6.40, 10.2 Правил.

21.06.2013 року представники позивача: інженери КДУ ОСОБА_12, ОСОБА_13 та майстр ОСОБА_14 під час повторного обстеження вказаного вище об'єкта за участю споживача ТОВ "Зелене містечко" в особі "комерційного директора" ОСОБА_7 склали акт про порушення №24219, відповідно до якого перевіркою встановлено, що споживач ТОВ "Зелене містечко" при користуванні електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 порушив ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" та п.п.1.3, 5.1, 6.40, 10.2 Правил.

01.07.2013 року комісією з розгляду актів порушень Правил та умов договору про постачання електричної енергії і нарахувань прийнято рішення, що оформлені протоколами № 997 та № 998, провести ТОВ "Зелене містечко" нарахування згідно з п.2.6 та за формулою 2.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікової внаслідок порушення споживачами Правил за період з 19.06.2012 року по 21.06.2013 року в загальній сумі 391266,65 грн. Потужність 76,51 кВт, тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 12 год., 7 днів на тиждень.

14.04.2014 року комісією було проведено повторне засідання по розгляду актів від 18.06.2013 року та 21.06.2013 року та прийнято рішення, що оформлені протоколами № 674 та № 675, провести ТОВ "Зелене містечко" нарахування згідно з п.2.6 та за формулою 2.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікової внаслідок порушення споживачами Правил за період з 19.06.2012 року по 21.06.2013 року в загальній сумі 391266,65 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви представника позивача від 07.04.2015 року, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у зв'язку з здійсненням відповідачем 2 самовільного споживання електричної енергії на суму 391266,65 грн, оскільки "позивачем не доведено, а судом не встановлено, що ТОВ "Зелене містечко" (яким в актах зафіксовані порушення Правил) або КП "Голосіїво-будінвест" (до якого заявлено позовні вимоги) на момент проведення перевірок користувалось приміщенням загальною площею 120 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1". При цьому суд зауважив, що в матеріалах справи "відсутні докази, які б підтверджували, що саме споживач (ТОВ "Зелене містечко"), який зазначений в актах № 22002 від 18.06.2013 року та №24219 від 21.06.2013 року є власником майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 120 кв.м", а також "наявні документи на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_15, яка діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, номер запису в реєстрі 2 068 002 0003 000002, свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_1 від 01.01.2009 року, в якому вказані види діяльності: діяльність кафе, роздрібна торгівля без права реалізації тютюнових, лікеро-горілчаних виробів, пально-мастильних матеріалів, за адресою: АДРЕСА_1". Суд першої інстанції також зазначив, що "акти про порушення №22002 від 18.06.2013 року та № 24219 від 21.06.2013 року були складені за участю особи, ОСОБА_7, посада якого вказана як "комерційний директор" ТОВ "Зелене містечко", проте "документи, які підтверджували б повноваження ОСОБА_7, діяти від імені ТОВ "Зелене містечко" (що зазначене в акті), або від імені Комунального підприємства капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-будінвест" (до якого заявлено позовні вимоги) відсутні".

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково розглянув позов, виходячи з заяви представника позивача ОСОБА_8 від 07.04.2016 року, в якій останній просив стягнути заборгованість за самовільно спожиту електричну енергію в сумі 391266,65 грн з КП "Голосіїво-будінвест", а у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Зелене містечко" - відмовити. Суд апеляційної інстанції встановив, що фактично така заява є заявою про відмову від позовних вимог до відповідача 1, проте відповідно до довіреності від 01.12.2014 №91/2014/12/01-2, виданої ПАТ "Київенерго" на ім'я ОСОБА_8, останній не був уповноважений представляти інтереси товариства… з усіма правами, які надані процесуальним законодавством учаснику процесу - позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому позивачу, тощо (окрім таких прав: визнання позову та відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог…).

Київський господарський суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та повторно розглядаючи справу, дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а позов до ТОВ "Зелене містечко" задовольнити, оскільки саме останній несе відповідальність за безоблікове використання електричної енергії у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач 1 є користувачем приміщення відповідно до договору від 16.01.2006 року № 16/01-2006 та акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 16.01.2006 року, які підписані між КП "Голосіїво-будінвест" та ТОВ "Зелене містечко".

Договір оренди від 01.09.2009 року, що був укладений між ТОВ "Зелене містечко" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_6 (орендар), і був поданий відповідачем 1 на підтвердження тієї обставини, що він не є користувачем приміщення за адресою: АДРЕСА_1, суд апеляційний інстанції відхилив, оскільки матеріали справи не містять акту прийому- передачі приміщення, як це передбачено у п.2.1.1 договору оренди та ч. 1 ст. 795 ЦК України, а також докази на підтвердження повноважень відповідача 1 як орендодавця за вказаним договором.

Крім того, суд апеляційної інстанції, постановляючи рішення у справі, виходив з того, що акти про порушення № 22002 від 18.06.2013 року, № 24219 від 21.06.2013 року та акт №113941 про пломбування засобів обліку ТОВ "Зелене містечко" були складені за участю ОСОБА_7, як представника ТОВ "Зелене містечко", та підписані ним без жодних зауважень та заперечень. Уповноважений представник ТОВ "Зелене містечко" на засідання комісії з розгляду актів про порушення не з'явився, хоча останній про дату, час та місце проведення засідання був повідомлений належним чином. ТОВ "Зелене містечко" рішення комісії з розгляду актів порушень Правил від 01.07.2013 року та від 14.04.2014 року, як передбачено п. 6.42 Правил, в судовому порядку не оскаржувало.

Доводи ТОВ "Зелене містечко" про те, що ОСОБА_7 не мав повноважень на підписання документів, оскільки не перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Зелене містечко", є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_16 Ко" та підписав акти лише як свідок, ретельно перевірялися судом апеляційної інстанції і були визнані безпідставними, оскільки ОСОБА_7 підписав від імені ТОВ "Зелене містечко" без жодних зауважень та заперечень декілька документів та в різні дні, зокрема: акти про порушення № 22002 від 18.06.2013 року та № 24219 від 21.06.2013 року, а також акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії до 1000В та акт №113941 про пломбування засобів обліку ТОВ "Зелене містечко", що викликає сумніви про те, що він був лише свідком.

Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції встановивши, що у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 був зафіксований факт самовільного підключення струмоприймачів до електричної мережі позивача за відсутності договору про постачання електричної енергії, а відповідно до договору від 16.01.2006 року № 16/01-2006 та акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 16.01.2006 року ТОВ "Зелене містечко" є користувачем цього приміщення, дійшов правильного висновку, що саме ця особа відповідає перед позивачем за безоблікове споживання електроенергії.

Під час встановлення зазначених фактів судом не були порушені норми господарського процесуального законодавства й правильно застосовані норми матеріального права.

Доводи відповідача 1 про відсутність його вини у самовільному підключенні електроустановки до електричних мереж енергопостачальника та неправильного визначення належного відповідача у спорі обґрунтовано були відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки виходячи з приписів положень ст.ст. 319, 322 ЦК України відповідальність щодо належного утримання майна несе власник цього майна або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна (зокрема, правом володіння), тобто, в даному випадку ТОВ "Зелене містечко", як користувач нежитлового приміщення відповідно до договору від 16.01.2006 року № 16/01-2006 та акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 16.01.2006 року, є споживачем та належним відповідачем у спорі про стягнення вартості електричної енергії, спожитої внаслідок самовільного підключення до об'єктів електроенергетики.

Посилання ТОВ "Зелене містечко" на те, що за цим договором приміщення йому було передано з метою охорони та збереження майна, що у ньому знаходиться, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки п. 1.1 договору та акт прийому-передачі чітко містять умову про те, що приміщення передається у користування. При цьому, суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до ст. 798 ЦК України за договором охорони, на відміну від договору оренди, не допускається користування охоронцем майном, яке охороняється.

Твердження заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції ст. 795 ЦК України з огляду на неврахування тієї обставини, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 передано в оренду ФОП ОСОБА_6 за договором від 01.09.2009 року № 1/09/09-1, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки в матеріалах справи дійсно відсутній акт прийому-передачі приміщення, як це передбачено у п.2.1.1 договору оренди та ч. 1 ст. 795 ЦК України. Крім того, суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували право ТОВ "Зелене містечко" передавати майно в оренду. Отже, відповідач 1 не підтвердив свої повноваження орендодавця за вказаним договором, про що також правильно зауважив суд апеляційної інстанції.

Щодо посилань ТОВ "Зелене містечко" на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв як належні та допустимі докази акти, які складено з порушеннями вимог пункту 6.41 Правил, оскільки ОСОБА_7, який підписав ці акти, не є представником споживача, суд касаційної інстанції зауважує, що повторна перевірка доказів у справі не є компетенцією суду касаційної інстанції. Суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи справу з метою перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, в межах своїх повноважень надав оцінку цим доказам у справі і навів обґрунтовані мотиви відхилення заперечень відповідача 1 з цього питання. При цьому, суд касаційної інстанції враховує, що хоча і в матеріалах справи дійсно відсутні докази того, що ОСОБА_7 є повноправним представником відповідача 1, втім, представники позивача не мали підстав сумніватися в її повноваженнях, оскільки він допустив їх до перевірки, чого не може зробити неуповноважена особа, та підписував від імені ТОВ "Зелене містечко" не лише акти перевірки, а також акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії до 1000В та акт №113941 про пломбування засобів обліку ТОВ "Зелене містечко", тому суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано піддав сумніву тверджень ТОВ "Зелене містечко", що ОСОБА_7 був лише свідком.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норми ст. 28 ГПК України суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до довіреності від 01.12.2014 №91/2014/12/01-2, виданої ПАТ "Київенерго" на ім'я ОСОБА_8, останній дійсно таких прав як визнання позову та відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, не мав, тому заява від 07.04.2015 року, в якій позивач просив відмовити у позові до ТОВ "Зелене містечко" безпідставно була прийнята судом першої інстанції до розгляду, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги, які містять посилання на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у постанові суду, обставинам справи, та недоведеність обставин справи, що не допускається відповідно до ч. 2 ст. 111 ГПК України, та фактично направлені на переоцінку доказів у справі на власну користь та зводяться до необхідності встановити або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом апеляційної інстанції та відхилені ним, що виходить за межі встановлених ст. 111-7 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції, судом касаційної інстанції також відхиляються.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування апеляційним судом норм законодавства не виявлено, суд касаційної інстанції залишає постанову апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.