Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г., розглянувши касаційні скарги 1. Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс" на постанову та ухвалу від 14.04.2016 Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 господарського суду м. Києва у справі № 910/11903/14 господарського суду м. Києва за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "КиївАгроНафтоТрейд" до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс" про визнання банкрутом розпорядник майна арбітражний керуючий Кудляк Є.В. в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Оборський Я.В., довір.,

ТОВ "Лоджистік Сервіс" - Петрик О.І., довір.,

Розпорядник майна - арбітражний керуючий Кудляк Є.В. (особисто), посв.,

ПАТ "Дельта Банк" - Коновал Р.О., довір.,

ТОВ "Торговий дім "Альтаір" - Сватова О.Ю., довір.,

ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" - Булій Т.В., довір.,

ПАТ "Банк Форум" - Гуртовий В.В., довір.,

ОСОБА_12 (особисто), пасп.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2014 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс" (далі - Боржник, ТОВ "Лоджистік Сервіс") за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "КиївАгроНафтоТрейд" (далі - ТОВ "КиївАгроНафтоТрейд") в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду м.Києва від 17.12.2015 (суддя - Пасько М.В.) визнано кредиторами Боржника: Marasco Trading Limited на суму 12449171,31 грн. - вимоги четвертої черги; ТОВ "Торговий дім "Альтаір" на суму 57704951,47 грн., з яких: 57703733,47 грн. - вимоги четвертої черги, 1218, 00 грн. - вимоги першої черги; ОСОБА_12 на суму 5871479,28 грн. - вимоги четвертої черги; ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" на суму 112662045,16 грн. - вимоги четвертої черги; ПАТ "Банк Форум" на суму 84318805,81 грн., з яких: 83045765,26 грн. - вимоги четвертої черги, 1273040,55 грн. - вимоги першої черги; ТОВ "КиївАгроНафтоТрейд" на суму 531886,68 грн. - вимоги четвертої черги; публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") на суму 1490989,19 грн. - вимоги четвертої черги; затверджено реєстр вимог кредиторів станом на 17.12.2015 на загальну суму 275029328,90 грн.; окремо, внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Банк Форум" на суму 27087367,00 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника; окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 150650560,78 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника; відмовлено повністю публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") у визнанні кредитором до ТОВ "Лоджистік Сервіс" на суму 79031758,38 грн.

Не погодившись із вказаною вище ухвалою, ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду м.Києва від 17.12.2015, визнати ПАТ "Дельта Банк" заставним кредитором на загальну суму 62 202 000,00 грн., внести окремо до реєстру відомості про майно ТОВ "Лоджистік Сервіс", яке є предметом застави на вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 62 202 000,00 грн. за договором іпотеки № НКЛ-2028913/S/1 від 09.10.2014, внести до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Дельта Банк", які забезпечені заставою майна боржника на суму 62 202 000,00 грн.

Крім того, також не погодившись із вказаною вище ухвалою, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило (з урахуванням уточнень до апеляційної скарги) скасувати ухвалу господарського суду м.Києва від 17.12.2015, визнати кредиторські вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до Боржника в сумі 9 408 142,35 євро, що станом на 07.07.2014 за офіційним курсом НБУ складає 150 650 650,75 грн. та 1 490 989,14 грн., включити грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до Боржника в сумі 6 092 681,80 євро, що станом на 07.07.2014 за офіційним курсом НБУ складає 97 560 803,76 грн. та 1 490 989,14 грн. до реєстру вимог кредиторів, як такі, що підлягають задоволенню в четверту чергу, а вимоги в сумі 3 315 460,55 євро, що станом на 07.07.2014 за офіційним курсом НБУ складає 53 089 757,00 грн., - до реєстру вимог окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника, та визнати вимоги кредиторів Боржника з урахуванням наданих ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заперечень.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 (головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.) ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2015 скасовано в частині відмови ПАТ "Дельта Банк" у визнанні кредитором до ТОВ "Лоджистік Сервіс", прийнято в зазначеній частині нове рішення, яким визнано грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк"до ТОВ "Лоджистік Сервіс" в розмірі 18 620 630,26 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо, в сумі 2 607 212,28 грн. - вимоги шостої черги задоволення. Ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2015 в частині кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ТОВ "Торговий дім "Альтаір", ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" залишено без змін.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 в частині кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ТОВ "Торговий дім "Альтаір", ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", визнати кредиторські вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 9408142,35 євро, що станом на 07.07.2014 за офіційним курсом НБУ складає 150 650 650,75 грн. та 1 490 989,14 грн., включити грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до Боржника в сумі 6092681,80 євро, що станом на 07.07.2014 за офіційним курсом НБУ складає 97 560 803,76 грн. та 1 490 989,14 грн. до реєстру вимог кредиторів, як такі, що підлягають задоволенню в четверту чергу, включити грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до Боржника в сумі 3 315 460,55 євро, що станом на 07.07.2014 за офіційним курсом НБУ складає 53 089 757,00 грн. до реєстру вимог окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Касаційна скарга ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Крім того, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції ТОВ "Лоджистік Сервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 в частині часткового визнання грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Лоджистік Сервіс" в розмірі 18 620 630,26 грн. як таких, що забезпечені заставою майна Боржника та підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо, в сумі 2 607 212,28 грн. - вимоги шостої черги задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2015 залишити без змін.

Касаційна скарга Боржника мотивована порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Подані ПАТ "Дельта Банк" клопотання №18.5/1774 і №18.5/1777 від 09.06.2016 про залучення до участі у справі Національного банку України і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також клопотання Національного банку України про його залучення в якості учасника у даній справі про банкрутство задоволенню не підлягають з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції відповідних повноважень, визначених ГПК України (1798-12) .

Заслухавши пояснення представників сторін, розпорядника майна Боржника, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволенню не підлягає, а касаційна скарга ТОВ "Лоджистік Сервіс" підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, розглянувши грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до Боржника на загальну суму 152 141 549,97 грн. та ухваливши рішення про віднесення вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до реєстру вимог кредиторів на суму 1 490 989,19 грн. - вимоги четвертої черги та окремо 150 650 560,78 грн. як таких, що забезпечені заставою майна боржника, місцевий господарський суд виходив з наявного висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 8209 від 11.03.2015, відповідно до якого загальна вартість заставного майна становить 155 619 084,92 грн. При цьому, суд першої інстанції врахував, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не надано доказів невідповідності вартості заставного майна, визначеного у висновку судової експертизи, дійсній ринковій вартості.

До того ж, визнаючи ТОВ "Торговий дім "Альтаір" кредитором Боржника на суму 57 704 951,47 грн., а також ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" на суму 112 662 045,16 грн., суд першої інстанції встановив, що вимоги вищезазначених кредиторів документально підтверджені, мотиви їх визнання та відхилення судом наведені в ухвалі про порушення провадження у даній справі від 07.07.2014, а також підтверджуються письмовими поясненнями розпорядника майна Боржника та наявними матеріалами справи.

Разом з цим, ухвалюючи рішення про відмову ПАТ "Дельта Банк" у визнанні включенню до реєстру вимог кредиторів кредиторських вимог до ТОВ "Лоджистік Сервіс" на суму 79 031758,38 грн., місцевий суд виходив з того, що ПАТ "Дельта Банк" не доведено належними та документальними доказами заявлені грошові вимоги до Боржника. При цьому, суд першої інстанції послався на договір поруки №П-31/05-К від 02.10.2014, укладений між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Торговий дім "Альтаїр", ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра", і договір поруки № П-06/07-К від 02.10.2014, укладений між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Лоджистік Сервіс", ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра", на підставі яких заявлені грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" повністю погашені поручителем - ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра". Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги наявні в матеріалах справи довідки ПАТ "Дельта Банк" № 2/01-17/11974, № 2/01-17/11975 від 27.10.2014 про відсутність кредиторської заборгованості.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Торговий дім "Альтаір", ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Поряд з викладеним, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови ПАТ "Дельта Банк" у визнанні кредитором Боржника, скасував ухвалу суду від 17.12.2015 в зазначеній частині та прийняв нове рішення про визнання грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Лоджистік Сервіс" в розмірі 18 620 630,26 грн. як таких, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо, в сумі 2 607 212,28 грн. - вимоги шостої черги задоволення.

При цьому, апеляційний суд виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується часткове погашення кредиторської заборгованості перед ПАТ "Дельта Банк" за кредитними договорами, виконання зобов'язань за якими забезпечено майном Боржника та встановив, що непогашеною залишилась заборгованість по відсоткам в сумі 18 620 630,26 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 2 452 855,50 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 154 356,78 грн. Суд апеляційної інстанції врахував, що Боржником не надано доказів на спростування боргу перед ПАТ "Дельта Банк" в повному обсязі, у зв'язку з чим вказана вище заборгованість підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів окремо, оскільки в повному обсязі забезпечена майном боржника.

Заперечуючи висновки попередніх судових інстанцій в частині суми забезпечених майном Боржника кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та визначення черговості задоволення визнаних вимог останнього, банк в касаційній скарзі зазначає, що судами неправомірно в якості єдиного належного доказу вартості майна Боржника, переданого в заставу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", було взято висновок експерта, який складений з грубим порушенням норм законодавства, при цьому не враховано вартість заставного майна, погоджену сторонами при укладанні договорів забезпечення.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування встановлених судами обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до Боржника на загальну суму 152 141 549,97 грн. обґрунтовані наявністю заборгованістю за Генеральною кредитною угодою № 010/08/2400 від 05.10.2004 з подальшими змінами і доповненнями і вісьмома кредитними договорами, укладеними у рамках цієї угоди № 010/08/2885 від 11.10.2005, № 010/08/2886 від 11.10.2005, № 010/08/2887 від 11.10.2005, № 010/08/2957 від 23.11.2005, № 010/08/3044 від 27.01.2006, № 010/08/3064 від 16.02.2006, № 010/08/3065 від 20.02.2006, № 010/08/3121 від 10.04.2006. В якості забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 010/08/2400 від 05.10.2004 між ТОВ "Лоджистік Сервіс" і ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено договори застави. Загальна вартість предметів застави визначена сторона в договорах застави в сумі 53 089757,00 грн.

У зв'язку з наявністю між сторонами спору з питання вартості заставного майна Боржника, ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у даній справі було призначено судово-економічну експертизу для встановлення дійсної ринкової вартості майна ТОВ "Лоджистік Сервіс", переданого у заставу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

За приписами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судами було встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що згідно висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 8209 від 11.03.2015, загальна вартість заставного майна становить 155 619 084,92 грн. (39 068 000,00 грн. - заставна вартість акцій, переданих в заставу кредитору, 116551084,92 грн. - заставна вартість переданого в заставу обладнання та устаткування).

Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами обставин справи, колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний суди при розгляді кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" правомірно взяли до уваги наявний висновок експерта при визначенні вартості майна Божника, забезпеченого заставою, а доводи касаційної скарги банку зводяться до заперечення по суті висновку експерта як доказу у справі, тому до уваги не приймаються з огляду на встановлені ст. 111-7 ГПК України межі перегляду справи касаційною інстанцією.

Згідно норм абз. 1 ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає законним і обґрунтованим висновок про внесення до реєстру окремо вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як таких, що забезпечені заставою майна боржника, в розмірі 150 650 560,78 грн., та про включення до четвертої черги вимог кредиторів вимог банку в розмірі 1 490 989,19 грн.

Поряд з викладеним, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заперечило висновки попередніх судових інстанцій в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Торговий дім "Альтаір" та зазначило, що судові рішення в цій частині є такими, що ухвалені з порушенням ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ч. 2 ст. 34 ГПК України. При цьому, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" послалося на те, що судами не було досліджено стан розрахунків між сторонами та неправомірно прийнято в якості доказу зміни призначення платежу та здійснення виплати коштів по договору фінансової допомоги листи-повідомлення, які не є первинними обліковими документами.

Крім цього, заявник касаційної скарги заперечив рішення місцевого та апеляційного судів в частині включення до реєстру вимог кредиторів вимог ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" та вказав, що суди порушили норми ч. 4 ст. 203, ч. 1 ст. 205, п.1 ч.1 ст. 208 ЦК України, ч. 2-4 ст. 180, ч. 1 ст. 181 ГК України та ч. 2 ст. 34 ГПК України. При цьому, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зазначило, що законом прямо встановлено обов'язок юридичних осіб укладати правочини у письмовій формі, а ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" не доведено належними доказами наявності у Боржника заборгованості.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з наведеними запереченнями ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", викладеними в касаційній скарзі, та зазначає, що вказані доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилені як безпідставні з посиланням на норми законодавства, про що зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.

Оцінка доводів сторін і доказів на підтвердження кредиторських вимог ТОВ "Торговий дім "Альтаір" та ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" була здійснена місцевим і апеляційним судами з дотриманням приписів ст.ст. 47, 43 ГПК України (1798-12) .

Доводи ж касаційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, тому не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з огляду на встановлені ст. 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції.

Так, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 111-7 ГПК України).

Враховуючи викладене, оскаржувані ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Торговий дім "Альтаір", ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Стосовно ухвалених судових рішень щодо грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" до Божника суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами ПАТ "Дельта Банк" 06.08.2014 звернулось до господарського суду з грошовими вимогами до Боржника на загальну суму 63 672 929,97 грн. (заява №18/5-112 від 31.07.2014), а 20.08.2014 - з уточненням до заяви від 31.07.2014, в якій просив визнати його кредиторські вимоги в загальному розмірі 79 031 758,38 грн., з яких 50 930 444,51 грн. - вимоги четвертої черги, 2 500 653,59 грн. - вимоги шостої черги, 24 948 719,00 грн. - вимоги, забезпечені майном боржника. Зазначені кредиторські вимоги ґрунтуються на умовах договору на кредитну лінію (відновлювальну) № 31/05-К від 23.09.2005, в забезпечення зобов'язань за яким укладено Договір іпотеки № 31/05-К-1Z від 23.09.2005 і Договір застави основних засобів № 31/05-К-2Z від 26.03.2008, а також договору на кредитну лінію (відновлювальну) №06/07-К від 23.02.2007, в забезпечення зобов'язань за яким укладено Договір іпотеки №06/07-К-1Z (нерухомого майна) від 23.02.2007 і Договір застави основних засобів №06/07-К-2Z від 27.12.2007.

В ході розгляду вказаних кредиторських вимог судами встановлено, що Боржник заперечив вимоги ПАТ "Дельта Банк", послався на їх повне погашення поручителем - ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра" на підставі укладених договорів поруки №П-31/05-К від 02.10.2014 (між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Торговий дім "Альтаїр", ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра"), № П-06/07-К від 02.10.2014 (між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Лоджистік Сервіс", ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра"), що підтверджується довідками ПАТ "Дельта Банк" №2/01-17/11974, №2/01-17/11975 від 27.10.2014 про відсутність кредиторської заборгованості.

Поряд з викладеним, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ПАТ "Дельта Банк", звертаючись з апеляційною скаргою, просило визнати Банк заставним кредитором на загальну суму 62 202 000,00 грн., внести окремо до реєстру відомості про майно ТОВ "Лоджистік Сервіс", яке є предметом застави на вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 62 202 000,00 грн. за договором іпотеки № НКЛ-2028913/S-1 від 09.10.2014, внести до реєстру вимог кредиторів вимоги Банку, які забезпечені заставою майна боржника на суму 62 202 000,00 грн. При цьому, наявність заборгованості, відтак, і кредиторських вимог, ПАТ "Дельта Банк" обґрунтував Договором кредитної лінії № НКЛ-2028913 від 09.10.2014, укладеним після порушення провадження у справі.

Переглядаючи за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" ухвалу суду від 17.12.2015 та ухвалюючи рішення про її часткове задоволення і часткове визнання вимог ПАТ "Дельта Банк" в розмірі 18 620 630,26 грн. як таких, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо, та в сумі 2 607 212,28 грн. (шоста черга), суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що в апеляційний скарзі вказаним кредитором визначено іншу, ніж при зверненні з заявою №18/5-112 від 31.07.2014 про визнання грошових вимог (з урахуванням уточнень до неї від 20.08.2014), підставу кредиторських вимог та суму забезпечених вимог, тобто були заявлені вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції та виникли після порушення 07.07.2014 провадження у даній справі про банкрутство.

Наведене свідчить про порушення апеляційним судом приписів ч. 3 ст. 101 ГПК України, згідно яких в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На вказані обставини звертали увагу, зокрема, і розпорядник майна Боржника - арбітражний керуючий Кудляк Є.В. у своїх запереченнях і ТОВ "Лоджистік Сервіс" у відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", проте, в порушення приписів ч. 2 ст. 105 ГПК України суд апеляційної інстанції зазначеним доводам не надав жодної оцінки.

При цьому, відхиляючи в якості доказів довідки ПАТ "Дельта Банк" № 2/01-17/11974 і № 2/01-17/11975 від 27.10.2014 про відсутність кредиторської заборгованості ТОВ "Лоджистік Сервіс" перед банком, висновок про часткове визнання вимог ПАТ "Дельта Банк" апеляційний суд обґрунтував додатково поданими доказами - меморіальними ордерами №№ 83613970, 83614051 (платник ТОВ "Торговий дім "Альтаїр"), № 83614170 (платник ТОВ "Лоджистік Сервіс") від 13.10.2014 про перерахування грошових коштів на загальну суму 57 256 072,32 грн. в рахунок повернення кредиту за кредитними договорами № 31/05-К від 23.09.2005 і № 06/07-К від 23.02.2007 та вказав, що Боржник не надав докази на спростування боргу перед ПАТ "Дельта Банк" в повному обсязі.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що факт погашення Боржником заборгованості перед ПАТ "Дельта Банк", що виникла на підставі договорів на кредитну лінію (відновлювальну) № 31/05-К від 23.09.2005 та № 06/07-К від 23.02.2007, представник ПАТ "Дельта Банк" підтвердив в засіданні Вищого господарського суду України. До того ж, за твердженням представників частини кредиторів, ПАТ "Дельта Банк" не заперечував також і в попередніх судових інстанціях відсутність заборгованості ТОВ "Лоджистік Сервіс" за названими договорами.

З огляду на вищезазначене, висновок апеляційного суду про наявність непогашеної кредиторської заборгованості ТОВ "Лоджистік Сервіс" за кредитними договорами, виконання зобов'язань за якими забезпечено майном Боржника, не можна вважати законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не погоджується з рішенням апеляційного суду про часткове визнання кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Лоджистік Сервіс" та підтримує правомірний висновок місцевого суду про відмову у визнанні грошових вимог ПАТ "Дельта Банк".

У зв'язку з наведеним та виходячи з повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 6 ст. 111-9 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду в частині часткового визнання грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" підлягає скасуванню, як незаконна, а ухвала суду першої інстанції в частині відмови в їх визнанні - залишенню в силі, як така, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

Оскільки Боржником в касаційній скарзі була заявлена вимога про скасування постанови суду апеляційної інстанції в згаданій частині та залишення без змін ухвали місцевого господарського суду повністю, касаційна скарга ТОВ "Лоджистік Сервіс" підлягає задоволенню частково.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

2. Пункти 5, 6 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 та ухвалу господарського суду м. Києва від 17.12.2015 у справі № 910/11903/14 в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Торговий дім "Альтаір", ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишити без змін.