головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І. за участю представників: від позивача: Григоренко В.В., дов. № 51/07 від 20.01.2016 р.; від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 р. у справі господарського суду № 912/3143/15 Кіровоградської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" до Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" про зобов'язання вчинити певні дії

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2015 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 р. у справі № 912/3143/15, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Зобов'язано Державне підприємство "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" в десятиденний строк з моменту набрання рішення законної сили обмежити власне споживання електричної енергії шляхом відключення усіх розподільчих пристроїв, встановлених у п/ст. "Будіндустрія" (м. Долинська), окрім тих, від яких підключені електроустановки, що забезпечують водопостачання та водовідведення м. Долинська та Долинського району. Зобов'язано Державне підприємство "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" в десятиденний строк з моменту набрання рішення законної сили надати доступ уповноваженим представникам Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" для здійснення опломбування усіх розподільчих пристроїв, що встановлені у п/ст. "Будіндустрія" (м. Долинська), у відключеному стані. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Державне підприємство "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Державним підприємством "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" також було заявлено клопотання в порядку ст. 121-1 ГПК України про зупинення виконання оскаржуваних судових актів до закінчення їх перегляду в порядку касації.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.05.2016 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду та задоволено вищезазначене клопотання, зупинено виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2015 р., залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 р. у справі № 912/3143/15 до закінчення перегляду справи в порядку касації.

31.05.2016 р. до Вищого господарського суду України від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копій документів, проте, останнім не враховано, що в силу приписів ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права, зокрема, збирати нові докази.

Ухвалою від 31.05.2016 р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 р. задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 21.06.2016 р. представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 22.09.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградобленерго", правонаступником якого є ПАТ "Кіровоградобленерго" (постачальник) та Державним підприємством "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 2, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача в межах дозволеної потужності, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.3.3 та п. 2.3.5 договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; забезпечувати безперешкодний доступ (за службовим посвідченням) уповноважених представників постачальника та/або відповідальних представників підприємства, що здійснює передачу електричної енергії, до власних електричних установок для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання споживачу (субспоживачу).

У разі несплати споживачем відповідних платежів, встановлених додатком "Порядок розрахунків", постачальник має право обмежити або припинити електропостачання на об'єкти споживача з повідомленням останнього не пізніше ніж за три робочих дні (п. 6.1.3 договору).

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) між Публічним акціонерним товариством "Кіровоградобленерго" (постачальник) та Державним підприємством "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (споживач) укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 07/158 від 13.12.2013 р. та договір про закупівлю енергії електричної № 07/120 від 29.12.2014 р., відповідно до умов яких постачальник зобов'язався протягом 2014 - 2015 років поставити споживачу товари (електричну енергію - код 35.11.1 за ДКПП 016-2010), а споживач зобов'язався прийняти і оплати такий товар. Розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару.

З огляду на наявну у відповідача заборгованість за спожиту активну електроенергію, яка утворилась внаслідок несплати у повному обсязі виставлених позивачем рахунків за спожиту активну електроенергію, позивач звернувся до відповідача з вимогою (лист № 4469/43 від 08.07.2015 р.) надати 15.07.2015 р. уповноваженим представникам постачальника електроенергії доступ до п/ст. "Будіндустрія" для здійснення спільного вибіркового відключення струмоприймачів (всіх електроустановок окрім тих, що забезпечують водовідведення та водопостачання міста та району) з наступним пломбуванням пристроїв їх підключення.

Проте, відповідач доступ представників позивача для здійснення опломбування електроустановок у відключеному стані не забезпечив, про що складений акт від 15.07.2015 р. про недопуск уповноважених осіб ПАТ "Кіровоградобленерго" до власних мереж споживача.

Також судами встановлено, та на цю обставину звертав увагу представник позивача в судовому засіданні касаційної інстанції, що у відповідача відсутня величина навантаження екологічної броні (що підтверджується п. 2.4. Актів екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача від 26.09.2013 р., які є додатками № 12 до договору № 2). Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) - спеціальним законодавчим актом у сфері електропостачання - визначено право енергопостачальників обмежувати споживачів в електроспоживанні (до припинення електропостачання) за умови неповної оплати спожитої електроенергії (ч. 2 ст. 24 зазначеного Закону).

Частиною 8 ст. 26 цього ж Закону встановлено обов'язок споживача обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити у разі неповної оплати спожитої електроенергії, що кореспондується із правом енергопостачальника, закріпленим в ч. 2 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику".

За змістом ч. 1 ст. 275 ГК за договором електропостачання споживач зобов'язаний оплатити прийняту, тобто спожиту електроенергію.

Таким чином, обов'язковою умовою, яка надає право енергопостачальнику обмежити споживачу електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або припинити йому електропостачання, є несплата або неповна оплата останнім рахунків за фактично спожиту електричну енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.10.2013 р. у справі № 21-220а13, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат у адміністративних та господарських справах.

Пунктами 2, 3 Порядку обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністерств України від 28.01.2004 р. № 93 (93-2004-п) , енергопостачальники, електропередавальні організації або Держенергонагляд не пізніше ніж за 3 робочих дні до дати обмеження або припинення електропостачання відповідно до своїх функціональних обов'язків надсилають споживачам письмове попередження, в якому зазначаються підстава, дата і час, з якого буде запроваджено обмеження або припинення електропостачання. Споживачі після отримання попередження про обмеження або припинення електропостачання повинні вжити заходів до усунення причин, що викликали необхідність застосування щодо них таких дій. У разі неможливості усунення зазначених причин споживачі зобов'язані: вжити заходів до запобігання травматизму або загрозі життю працюючих та населення, загибелі тварин, пошкодженню обладнання, виникненню негативних екологічних і техногенних наслідків; протягом доби здійснити з власних електроустановок обмеження електроспоживання до рівня технологічної броні електропостачання; після безпечного завершення технологічного процесу виробництва (з використанням технологічної броні електропостачання) здійснити з власних електроустановок обмеження електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю його припинити. У разі усунення споживачем в установлені строки порушень, що викликали необхідність попередження про можливе обмеження або припинення електропостачання, щодо його електроустановок не застосовуються дії з обмеження або припинення електропостачання.

Письмові вимоги енергопостачальників, електропередавальних організацій та приписи Держенергонагляду щодо обмеження або припинення електропостачання є обов'язковими для виконання. Приписи щодо обмеження або припинення електропостачання діють до повного усунення причин, що викликали це обмеження або припинення (п.п. 5 та 7 зазначеного Порядку).

Частиною 10 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що споживач забезпечує в установленому законом порядку безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника, підприємства, яке здійснює передачу енергії, до власних енергетичних установок для здійснення контролю за рівнем споживання енергії, відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача стосовно того, що заборгованість не сплачена у зв`язку із відсутністю відповідного фінансування, не приймається до уваги судом касаційної інстанції, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 та Європейський суд з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. (заява № 70297/01).

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 р. у справі № 912/3143/15 відсутні.

Згідно зі ст. 121-1 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.

Після закінчення перегляду оскарженого судового рішення господарський суд може поновити виконання судового рішення, про що виноситься ухвала.

У абз. 4 п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 24.10.2011 р. (v0011600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " зазначено, що за змістом ч. 3 ст. 121-1 ГПК України питання про поновлення виконання судового рішення має вирішуватися судом касаційної інстанції під час прийняття постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку. В залежності від конкретних обставин справи відповідне питання може бути вирішено після перегляду оскаржуваного судового рішення, про що виноситься ухвала.

У зв'язку із закінченням перегляду оскаржуваних судових актів в порядку касації, виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2015 р., залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 р. у справі № 912/3143/15, яке було зупинено ухвалою Вищого господарського суду України від 18.05.2016 р. у справі № 912/3143/15, підлягає поновленню.