головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів: Грейц К.В., Поляк О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 у справі № 904/9133/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" до Приватного науково-виробничого підприємства "Техніка-Д" про стягнення 504 005,15 грн в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: від відповідача: не з'явились не з'явились

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Петренко Н.Е.) від 09.12.2015, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чоха Л.В., судді - Чимбар Л.О., Антонік С.Г.) від 21.03.2016, у справі №904/9133/15 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства "Техніка-Д" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" пеню у сумі 297 106,99 грн, штраф у сумі 122 434,20 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 6 293,12 грн, в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 61 Конституції України, п.7.ч.1 ст. 1, ч.3 ст. 26 Закону України "Про здійснення державних закупівель", ст.ст. 1, 9, 526, 530, 549 Цивільного кодексу України (далі ЦК України (435-15) ), ст.ст. 4, 193, 231 Господарського кодексу України (далі ГК України (436-15) ).

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного науково-виробничого підприємства "Техніка-Д" з позовом про стягнення пені у сумі 298 739,45 грн, штрафу у сумі 122 434,20 грн та неустойки у сумі 82 831,50 грн, посилаючись на те, що згідно з договором поставки №20/05/104 від 04.08.2014 відповідач зобов'язався поставити трубну продукцію у кількості 6 990 тон на суму 1 656 630 грн, однак до цього часу продукція у кількості 3 444 тони на суму 816 228 грн не поставлена (а.с.4-6).

Судами встановлено таке.

04.08.2014 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" та Приватним науково-виробничим підприємством "Техніка-Д" укладено договір поставки № 20/05/104.

Відповідно до пункту 1.1. договору відповідач зобов'язується поставити в передбачені даним договором строки позивачу наступну продукцію: трубу ДКРНТ 19х1х2570мм КД МНЖ5-1 ГОСТ 17217-79 у кількості 6,990 т на загальну суму 1 656 630,00 грн в строк до 31.12.2014, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити вказану продукцію.

Згідно з пунктом 5.1. договору поставка продукції за цим договором здійснюється до 31.12.2014 партіями відповідно до заявок позивача, в яких зазначається кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.

У пункті 5.2. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п.1.1. цього договору, в строки та кількості, зазначені в заявці позивача.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України та цим договором.

Відповідно до пункту 7.2. договору за порушення вказаних в даному договорі строків поставки відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 15% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення поставка продукції втратить інтерес для позивача, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки.

04.08.2014 між сторонами також укладено договір неустойки №20/05/104-н, відповідно до умов пункту 1 якого відповідач зобов'язується у випадках, передбачених пунктом 2 цього договору, сплатити позивачу неустойку у розмірі 5% від загальної вартості договору поставки №20/05/104 від 04.08.2014, укладеного між сторонами.

Відповідно до пункту 2 договору неустойки відповідач сплачує позивачу неустойку, вказану в п.1 цього договору, в наступних випадках: порушення встановлених договором строків постачання (п.2.1.); поставки продукції неналежної якості або без повного комплекту належним чином оформлених супроводжувальних документів (п.2.2.); неусунення недоліків продукції, які виявлені протягом гарантійного строку (п.2.3.).

У пункті 11 договору неустойки передбачено, що строк дії договору два роки з моменту його укладання.

На адресу відповідача був направлений лист №01-14/5318 від 01.12.2014, відповідно до якого позивач нагадав відповідачу, що термін поставки закінчується 31.12.2014.

Відповідач в порушення умов договору поставки до цього часу не допоставив продукцію у кількості 3,444 т на суму 816 228,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 298 739,45 грн, штраф у сумі 122 434,20 грн, неустойку у сумі 82 831,50 грн, а всього 504 005,15 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу, і відмовляючи в частині стягнення неустойки, суди правомірно виходили із такого.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України, яка кореспондується із статтею 712 ЦК України, за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч.2 ст. 231 ГК України).

Відповідно до частин 2, 3 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу у розмірі, який встановлений ними в договорі, що узгоджується із положеннями ч.2 ст. 231 ГК України та положеннями щодо свободи договору, встановленої статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Касаційна інстанція погоджується з тим, що укладаючи договір, сторони дійшли згоди про стягнення у разі невиконання відповідачем умов договору щодо поставки трубної продукції у встановлений строк штрафу та пені, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

Також, враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г стосовно того, що в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. На таку пеню не розповсюджуються дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим.

З урахуванням умов договору, перевіривши розрахунок пені в сумі 297 106,99 грн, нарахованої за період з 01.01.2015 по 01.07.2015, та 15% штрафу в сумі 122434,20 грн, які відповідають приписам законодавства та умовам договору, є арифметично вірними, суди дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів погоджується із тим, що вимагаючи стягнути ще й неустойку у вигляді штрафу, позивач по суті просить стягнути дві штрафні санкції одного виду за одне і те саме порушення, що не відповідає вимогам статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що у договорі №20/05/104-н від 04.08.2014 йдеться не про штраф, а саме про неустойку, не відповідають положенням закону (ст.ст. 549, 551 ЦК України) та цього договору, оскільки в ньому йдеться про неустойку як відповідальність за неналежне виконання договору обчислену саме як штраф, а не про неустойку як гарантію виконання зобов'язання, яка відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" (1197-18) вноситься не пізніше дати укладення договору про закупівлю з метою забезпечення виконання договору (ст.26), тобто коле ще порушення не відбулось і відповідальність не настала.

Посилання в касаційній скарзі на те, що договір №20/05/104-н від 04.08.2014 є діючим, не визнаний недійсним в установленому порядку, а отже, підлягає виконанню, касаційна інстанція не бере до уваги, оскільки суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 ЦК України (ч.3 ст. 16 ЦК України), зокрема, в разі вчинення особою дій, які могли б порушити права інших осіб (ч.2 ст. 13 ЦК України), а саме право відповідача, унормоване у статті 61 Конституції України.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" залишити без задоволення.