головуючого Татькова В.І. (доповідача), суддів: Самусенко С.С., Кролевець О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 р. у справі № 925/1631/15 господарського суду Черкаської області за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (надалі - ПАТ "Приватбанк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Маргарин" (надалі - ТОВ "БМБ Маргарин") про стягнення коштів за участю представників: від позивача - не з'явилися від відповідача - Круглов Сергій Сергійович

У жовтні 2015 року ПАТ "Приватбанк" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "БМБ Маргарин" та просило суд стягнути з останнього заборгованість за Договором № Б/Н від 20.09.2013 р. в розмірі 37 616,09 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.11.2015 р. (суддя Довгань К.І.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 р. (головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) рішення господарського суду Черкаської області від 17.11.2015 р. скасовано частково, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ "БМБ Маргарин" на користь ПАТ "Приватбанк" 17 166,23 грн. заборгованості за кредитом; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "БМБ Маргарин" 10 496,71 грн. заборгованості за відсотками та 9 953,15 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.05.2016 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), Губенко Н.М., Плюшко І.А.) касаційну скаргу ПАТ "Приватбанк" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 21.06.2016 р.

15 червня 2016 року до Вищого господарського суду України від ТОВ "БМБ Маргарин" надійшов відзив на касаційну скаргу, за змістом якого відповідач просив суд залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Приватбанк" - без задоволення.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.06.2016 р. № 08.03-04/2107 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у даній справі у зв'язку із відпусткою судді Плюшка І.А. та запланованою відпусткою судді Губенко Н.М.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.06.2016 р. для розгляду касаційної скарги у справі № 925/1631/15 визначено склад колегії суддів: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Самусенко С.С., Кролевець О.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 р. касаційну скаргу ПАТ "Приватбанк" колегією суддів у складі: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Самусенко С.С., Кролевець О.А. прийнято до свого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга ПАТ "Приватбанк" підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.09.2013 відповідачем у справі було підписано заяву "О присоединении к условиям и правилам предоставления банковских услуг", погодившись таким чином з Умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщенні на сайті Банку www.privat.ua, https://client-bank.privatbank.ua), тарифами банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування, на підставі чого йому було відкрито поточний рахунок № 26005051513650. Відповідач підтвердив своє волевиявлення щодо приєднання до Умов, а також погодився з використанням електронного цифрового підпису, отриманого в порядку встановленого Умовами.

Розділом 3.2.2 Умов передбачено, що надання кредиту здійснюється за послугою "Гарантований платіж".

Відповідно до п. 3.1.1.73. Умов послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів, згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ "Приватбанк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Згідно з п. 3.2.2.1 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання позичальникові коштів у розмірі, що були зазначені у відповідних заявках, що в цілому не заперечувалося відповідачем, як і не заперечувався факт отримання кредитних коштів та необхідність їх повернення.

У зв'язку з частковим погашенням відповідачем отриманих кредитних коштів, позивачем на адресу ТОВ "БМБ Маргарин" 20.07.2015 р. була направлена претензія, в якій ПАТ "Приватбанк" просив відповідача негайно погасити прострочену заборгованість в повному обсязі за реквізитами, встановленими Договору банківського обслуговування.

Так, звертаючись із даним позовом до суду, ПАТ "Приватбанк" вказував, що прострочена заборгованість на рахунку відповідача з'явилася 13.03.2014 р. і не була погашена, а тому відповідно до п. 3.2.2.2 Умов заборгованість по кредиту стала простроченою, при цьому, відповідач за користування кредитом зобов'язаний сплачувати на користь позивача відсотки у розмірі 56 % річних.

Водночас, відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, посилався на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази його ознайомлення з умовами, правилами, тарифами банку, при цьому, не має жодного документу, підпису, печатки, які б свідчили про ознайомлення відповідача з усіма умовами договору.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 1066 та статті 1067 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

За змістом статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. При цьому права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Беручи до уваги той факт, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів повернення позивачу отриманих кредитних коштів в повному обсязі, не надано доказів існування меншої заборгованості, ніж визначено позивачем, суд погоджується з правомірними висновками судів про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в сумі 17 166,23 грн.

Водночас, судова колегія зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштам в сумі 10 496,71 грн. та 9 953,15 грн. пені, є передчасними.

При цьому, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим рішення господарського суду Черкаської області від 17.11.2015 р. про задоволення вказаних вимог щодо стягнення відсотків та пені, з огляду на факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором та зважаючи на їх доведеність ПАТ "Приватбанк" в належний та допустимий спосіб.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновком колегії суддів, місцевий суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив підставність доводів позивача та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 р. скасувати, а рішення господарського суду Черкаської області від 17.12.2015 р. у справі № 925/1631/15 залишити в силі.