головуючого-судді суддів: Воліка І.М. (доповідача), Демидової А.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Підприємство "Культтовари" на ухвалу від 28.12.2015 господарського суду Черкаської області та на постанову від 24.03.2016 Київського апеляційного господарського суду за скаргою Закритого акціонерного товариства "Підприємство "Культтовари" на дії державної виконавчої служби щодо складння акту уцінки арештованого майнау справі № 16/3163 господарського суду Черкаської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Черкаської філії до Закритого акціонерного товариства "Підприємство "Культтовари" про звернення стягнення на заставлене майно В судове засідання прибули представники сторін: позивача Небилиця Р.В. (дов. від 19.05.2014 № 010-01/3192); відповідача Бабіч Т.Г (договір № 0604 від 06.04.2014);

Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.02.2010 по справі № 16/3163 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі - ПАТ "Ексімбанк"); стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Підприємство "Культтовари" (надалі - ЗАТ "Підприємство "Культтовари") на користь ПАТ "Ексімбанк" 2 858 200,00 грн. боргу по кредиту, 367 302,95 грн. боргу по процентах, 4452,00 грн. плати за управління кредитом, 62 346,25 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 20 977,63 грн. пені за прострочення сплати процентів та 366,88 грн. пені за прострочення сплати комісії (плати за управління кредитом) на підставі Кредитного договору № 7208К16 від 22.08.2008 та 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - приміщення адміністративно-виробничої будівлі з прибудовами та підвалом, які знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Хоменка, 19, та на предмет застави - обладнання згідно переліку, яке знаходиться за цією ж адресою.

31.05.2010 на виконання рішення господарського суду Черкаської області від 05.02.2010 видано наказ.

18.07.2011 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управляння юстиції у Черкаській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду Черкаської області від 31.05.2010 у справі № 16/3163.

02.12.2015 відповідач (боржник) - ЗАТ "Підприємство "Культтовари" звернулося до господарського суду зі скаргою на дії Підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, в якій просив визнати дії головного державного виконавця Горбатюк В.П. по складанню акта уцінки від 23.11.2015 арештованого майна, що належить боржнику на праві приватної власності, незаконним та скасувати вказаний акт.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.12.2015 у справі № 16/3163 (суддя Грачов В.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 (колегія суддів: Буравльов С.І.- головуючий, судді - Шапран В.В., Андрієнко В.В.), в задоволенні скарги ЗАТ "Підприємство "Культтовари" на дії Підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Черкаській області відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанції, відповідач (боржник) - ЗАТ "Підприємство "Культтовари" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.12.2015 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення скарги на дії державної виконавчої служби. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, пункт 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та сподивачами фінансових послуг", що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач - ПАТ "Ексімбанк" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, предметом оскарження скаржника є дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Черкаській області Горбатюк В.П. щодо складання акта уцінки арештованого майна, яке складає предмет лота № 97233 і належить боржнику (скаржнику) на праві власності. Відповідно до цього акта вартість майна складала 4329600,00 грн., а після проведеної третьої уцінки на 50 % - 2164800,00 грн.

Боржник - ЗАТ "Підприємство "Культтовари" не погоджуючись з актом уцінки вказав на те, що державним виконавцем неправомірно застосовано положення частини 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" № 3795-VI від 22.09.2011 (3795-17) , який набув чинності 16.10.2011, оскільки пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону встановлено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності. Реалізація арештованого майна здійснювалась врахунок погошення заборгованості по кредитному договору укладеному у 2008 році, а отже при уцінці майна підлягала застосуванню ст. 49 Закону "Про іпотеку", в редакції до внесених змін 16.11.2011.

Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки в силу іпотеки право іпотекодержателя одержати задоволення за рахунок заставленого майна виникає не з моменту укладення ним договорів кредиту чи іпотеки, а у разі порушення боржником своїх зобов'язань, то з урахуванням норм ст. 2 ЦПК України, ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" на правовідносини з реалізації заставленого майна з прилюдних торгів, які виникли після 16.10.2011, не поширюється норма пункт 2 Розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (3795-17) , до них застосовуються положення частини 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" у редакції, яка була чинною на час вчинення відповідних виконавчих дій.

Зазначена правова позиція викладена у постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 23.04.2014 у справі № 6-26цс14.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо складання акта уцінки майна та проведення третіх прилюдних електронних торгів не суперечать нормам законів України "Про виконавче провадження" (606-14) , "Про іпотеку" (898-15) , а тому відсутні правові підстави для визнання таких дій державного виконавця неправомірними.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу погодився з такими висновками залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін з тих же підстав.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими з неповним з'ясуванням обставин справи та з неправильним застосуванням норм законодавства.

Відповідно до частин 1 та 6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно з частиною 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Частиною 1 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого арештованого майна передбачений відповідним Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27.10.1999 (z0745-99) .

Відповідно до пункту 1.4. Тимчасового положення, організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

При цьому слід зауважити, що права та обов'язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулись регулюється, зокрема, ст. 49 Закону України "Про іпотеку". Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" № 3795-VI від 22.09.2011 (3795-17) внесено зміни до ст. 49 Закону України "Про іпотеку", внаслідок чого після набрання чинності вищевказаних змін статтею 49 даного Закону передбачено, що за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Згідно прикінцевих положень Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (3795-17) дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

З рішення господарського суду на підставі якого здійснюється примусове виконання вбачається, що правовідносини сторін склалися на підставі Кредитного договору № 7208К16 від 22.08.2008 укладеного з боржником (ЗАТ "Підприємство "Культтовари") та на підставі Іпотечного договору № 7208Z17 від 29.08.2008, тобто як основний договір так і забезпечувальний укладені до набрання чинності вказаним Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (3795-17) . Таким чином, державний виконавець зобов'язаний був керуватись ст. 49 Закону України "Про іпотеку", викладену в попередній редакції.

Відповідно до частини 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбуватися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більш ніж на 25 відсотків.

Припис ст. 49 Закону України "Про іпотеку" в даній редакції взагалі не передбачає проведення третіх прилюдних торгів, а відтак і здійснення другої уцінки іпотеки.

При цьому слід зауважити, що посилання судів попередніх інстанцій на висновки викладені у постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 23.04.2014 у справі № 6-26цс14 здійснені без належної правової оцінки, та не враховано, що предметом розгляду у даній справі було визнання недійсними прилюдних торгів і спірні правовідносини, з реалізації заставленого майна з прилюдних торгів, виникли між сторонами після 16.10.2011, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що на дані правовідносини не поширюється норма пункту 2 Розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (3795-17) .

Разом з тим, вказана правова позиція суду касаційної інстанції викладена у даній постанові, узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 23.09.2014 у справі № 5004/612/11, яка є обов'язковою для всіх судів України відповідно до статті 111-28 ГПК України.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарськими судами не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; прийняті судами ухвала та постанова не відповідають приписам ст. ст. 43, 86 та 105 ГПК України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, що визначені ст. ст. 111-7, ст. 111-9 ГПК України, постанова апеляційної інстанції та ухвала місцевого суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст. 111-12 ГПК України доручити господарському суду першої інстанції врахувати викладене у постанові, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити доводи сторін та подані ними докази, що мають значення для її розгляду, вичерпно встановити права і обов'язки сторін, і виходячи з цього, - визначитись із застосуванням усіх норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, здійснити належну правову кваліфікацію відносин сторін та прийняти законне і обґрунтоване рішення.