головуючого судді Ходаківської І.П., суддів Фролової Г.М., Корсака В.А., розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "КМ Техно" на постанову від 14.04.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/20158/15 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариство "Укргазвидобування" до третя особа без самостійних вимог про Дочірнього підприємства "КМ Техно" Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" визнання договору недійсним

За участю представників сторін:

Від позивача - Собко О.В. (дов. від 08.12.15)

Від відповідача - Бобриньов В.В. (дов. від 17.11.15)

Жуков Д.О. (дов. від 17.11.15)

Краснокутська Т.О. (дов. від 27.05.16)

Від 3-ї особи - Чеботарьова І.Г. (дов. від 13.05.14)

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "КМ Техно" про визнання недійсним договору № УГВ 6757/19-12 від 12.12.2012 з додатками та додатковими угодами до нього.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.12.2015 (судді - Турчин С.О., Комарова О.С., Спичак О.М.) позов задоволено повністю; визнано недійсним договір про надання послуг № УГВ 6757/19-12 від 12.12.2012 з додатками та додатковими угодами, укладений між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", та Дочірнім підприємством "КМ Техно".

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у складі: Буравльова С.І., Андрієнка В.В., Шапрана В.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ДП "КМ Техно" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, ст. 241 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.12.2012 між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укргазвидобування", та ДП "КМ Техно" укладено договір № УГВ6757/19-12 про надання послуг.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по реалізації проекту по побудові комплексної автоматизованої системи управління на базі функціональних прикладних програм SAP, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати ці послуги відповідно до умов цього договору.

В подальшому, між сторонами були укладені угоди про внесення змін та доповнень до договору, а саме: № 1 від 25.01.2013, № 2 від 07.03.2013, № 3 від 18.03.2013, № 4 від 27.05.2013, № 5 від 13.06.2013, № 6 від 25.09.2013, № 7 від 04.11.2013, № 8 від 17.12.2013, № 9 від 20.01.2014.

Згідно з п. 1.2 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 18.03.2013, сторони визначають перелік, опис, етапність, строки надання та вартість послуг, які надаються за договором в додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3, додатку № 4, додатку № 5 до договору, які складають його невід'ємну частину.

Як передбачено п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 13.06.2013, загальна вартість за цим договором становить 58 986 155,70 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору послуги надаються пофазно відповідно до етапів, визначених в додатку № 2 до договору. Передача та приймання наданих послуг по відповідній фазі здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання відповідного акту передачі-приймання наданих послуг.

Згідно з п. 2.2 договору, у редакції додаткової угоди № 3 від 18.03.2013, замовник має оплатити загальну вартість послуг, визначену у п. 2.1 договору, згідно графіку проведення платежів, що є додатком № 5 до цього договору. При цьому, якщо акт приймання-передачі наданих послуг сторонами не підписаний, відповідна дата оплати, зазначена в додатку № 5, продовжується до підписання сторонами такого акту приймання-передачі наданих послуг.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1 договору).

Позивач, вважаючи, що договір з боку ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" укладений без необхідного обсягу цивільної дієздатності, у зв'язку із чим, суперечить положенням ч. 2 ст. 203 ЦК України та в силу приписів ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним, звернувся до господарського суду з даним позовом.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 6.6.5 Статуту ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" угода, сума якої перевищує 50 000 000,00 грн вчиняється виключно після погодження із засновником - Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

12.12.2012 позивач звернувся до НАК "Нафтогаз України" з листом № 19/1-01/1-6408, в якому просив погодити укладення договору з ДП "КМ Техно" про надання послуг щодо реалізації проекту по побудові комплексної автоматизованої системи управління на базі функціональних прикладних програм SAP на суму 62 161 034,28 грн.

27.12.2012 листом № 28-7259/1.10-12 НАК "Нафтогаз України" повідомила позивача, що оскільки річний фінансовий план ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" не є затверджений (погоджений) у встановленому порядку, то укладення договору та проведення оплат до затвердження річного фінансового плану ДК "Укргазвидобування" неможливе.

З огляду на викладене, суди зробили висновок, що спірний договір з боку ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" укладено з перевищенням повноважень без наступного його схвалення засновником.

Колегія суддів зазначає, що Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання його недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Як передбачено п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Колегія суддів зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" є правонаступником ДК "Укргазвидобування". В матеріалах справи наявна копія Статуту ПАТ "Укргазвидобування", який затверджено рішенням від 25.12.2012 загальних зборів ПАТ "Укргазвидобування" і зареєстровано 27.12.2012. В даному Статуті зазначено, що засновником Товариства є Публічне акціонерне товариство НАК "Нафтогаз України", обмеження щодо повноважень ПАТ "Укргазвидобування" по укладенню договорів на певну суму в положеннях Статуту ПАТ відсутні.

Таким чином, суди безпідставно прийняли до уваги лист НАК "Нафтогаз України" № 28-7259/1.10-12 від 27.12.2012 і не дали оцінки положенням Статуту позивача, зареєстрованому 27.12.2012.

В матеріалах справи наявна Додаткова угода №1 від 25.01.13 до договору №УГВ6757/19-12 від 12.12.2012, у першому пункті якої зазначено, що у тексті договору найменування "Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та "ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" замінити на найменування "Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" або "ПАТ "Укргазвидобування". Іншими умовами Додаткової угоди змінено строк надання послуг по першому етапу, визначено, що інші умови договору залишаються без змін і, що додаткова угода є невід'ємною частиною договору. Судами попередніх інстанцій не оцінено згадану Додаткову угоду №1 та не дано їй належної правової оцінки.

Судами також зазначено, що між сторонами були укладені додаткові угоди до договору № УГВ6757/19-12 про надання послуг від 12.12.2012 та підписані акти передачі-приймання наданих послуг, а саме:

- № УГВ6757/19-12-4 від 03.03.2014 на суму 11 857 809,69 грн;

- № УГВ 6757/19-12-2 від 12.03.2013 на суму 2 728 977,96 грн;

- № УГВ6757/19-12-4 від 11.11.2013 на суму 7 689 962,46 грн;

- № УГВ 6757/19-12-1 від 20.02.2013 на суму 5 078 766,00 грн;

- №УГВ 6757/19-12-3 від 12.07.2013 на суму 2433412,80 грн.

Також позивачем здійснювались часткові оплати по договору № УГВ6757/19-12 про надання послуг від 12.12.2012, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

При цьому судами встановлено, що підписання додаткових угод до договору та вказаних вище актів передачі-приймання наданих послуг за спірним договором з боку позивача здійснювалось заступником голови правління ОСОБА_12 на підставі довіреностей, але помилково зазначено, що він є заступником голови правління Дочірньої компанії "Укргазвидобування".

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_12 було видано довіреність № 2-312д від 25.07.2012, як члену комісії з припинення діяльності компанії, заступнику директора з економічної та обліково-розрахункової діяльності Дочірньої компанії "Укргазвидобування" та довіреність №2-3д від 27.12.2012, як заступнику голови правління ПАТ "Укргазвидобування". Судами не дано оцінки твердженню відповідача, що всі документи, які укладалися між позивачем і відповідачем після 27.12.2012, та підписувалися ОСОБА_12, підписувалися ним саме як заступником голови правління ПАТ "Укргазвидобування".

Судами довіреність №2-3д від 27.12.2012 не оцінювалась взагалі.

Враховуючи, що в силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене та беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "КМ Техно" задовольнити частково.

Постанову від 14.04.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/20158/15 господарського суду міста Києва та рішення від 08.12.2015 господарського суду міста Києва скасувати; справу № 910/20158/15 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.