розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 року за заявою Управління комунальної власності Львівської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року у справі № 5015/3182/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс "Київ" до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, державного комунального підприємства "Кінотеатр "Київ", приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Поповича Ореста Степановича про зобов'язання замінити сторону в договорі оренди,

У липні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідачів про зобов'язання Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради замінити сторону договору оренди від 02.07.2012 року № Г-8359-12 з державного комунального підприємства "Кінотеатр "Київ" на товариство з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс Київ" в частині зміни орендаря із збереженням терміну оренди, розміру орендної плати та площі; зобов'язання приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Попович О.С. внести відповідні зміни в договір оренди від 02.07.2012 року № Г-8359-12, зареєстрованого в реєстрі за № 1234 та внести зміни в державний реєстр правочинів, номер правочину 5079343.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.09.2012 року в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року (судді: Костів Т.С., Бонк Т.Б., Бойко С.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково та зобов'язано Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради замінити сторону договору оренди від 02.07.2012 року № Г-8359-12 з державного комунального підприємства "Кінотеатр "Київ" на товариство з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс Київ" в частині зміни орендаря із збереженням терміну оренди, розміру орендної плати та площі.

У березні 2016 року Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року за нововиявленими з тих підстав, що постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2015 року в справі № 914/1120/15 залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2015 року в частині задоволення позову про визнання недійсними угоди б/н від 06.08.2012 року та договору цесії від 23.10.2012 року, які в свою чергу були підставою для прийняття постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року у справі № 5015/3182/12, і тому наведені обставини є істотними для справи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 року (судді: Марко Р.І., Желік М.Б., Зварич О.В.) заяву про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року за нововиявленими обставинами повернуто заявнику.

У касаційній скарзі відповідач Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, і тому просить прийняту ним ухвалу скасувати, та справу передати на розгляд до апеляційного господарського суду.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ДКП "Кінотеатр "Київ", дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції свою ухвалу про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з посиланням на приписи п. 1 ч. 2 ст. 112 та п. 4 ч. 6 ст. 113 ГПК України, мотивував поданням Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради зазначеної заяви про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року за нововиявленими обставинами після закінчення трирічного строку з дня набрання постановою законної сили, який за законодавчими приписами є присічним.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили (ч. 1 ст. 113 ГПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 113 ГПК України заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі, якщо така заява з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, подана після закінчення трирічного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Відповідно до п. 8.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 (v0017600-11) судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами лише після набрання ним законної сили у передбаченому ГПК України (1798-12) порядку. Можливість перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 ГПК України, обмежена трирічним строком з дня набрання відповідним рішенням законної сили (з урахуванням, водночас, наведеного в пункті 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20.12.2011 N 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" (4176-17) ). Подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами після закінчення цього строку, який є присічним, тягне за собою повернення відповідної заяви без права на її повторне подання (пункт 4 частини шостої статті 113 ГПК). Подання ж відповідних заяв з інших підстав, зазначених у частині другій статті 112 ГПК, будь-яким строком не обмежується.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року у даній справі, яку відповідач просив переглянути за нововиявленими обставинами, набрала законної сили у відповідності до ч. 3 ст. 105 ГПК України 24.10.2012 року, тоді як з наведеною заявою відповідач звернувся до суду лише в березні 2016 року, тобто поза межами трирічного строку, який є присічним, а тому підстави для прийняття цієї заяви в апеляційного господарського суду відсутні.

Твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, що його заява про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року за нововиявленими обставинами подана з підстав скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, спростовується змістом самої заяви, в якій відповідачем не наведено, яке ж судове рішення, що стало підставою для ухвалення постанови щодо якої подано заяву про її перегляд за нововиявленими обставинами, було скасовано.

Решта доводів касаційної скарги також не спростовують висновків апеляційного суду.

Таким чином, оскаржена судова ухвала ґрунтується на повно встановлених обставинах справи, яким дана правильна юридична оцінка, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 року - без змін.